Верховна Рада сьогодні ухвалила законопроєкт про посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Таким чином депутати виконали одну з вимог МВФ та ЄС, а також країн G7.
Зокрема, тепер САП виведено зі структури Офісу генпрокурора та організовано в окремий орган прокуратури. Також було вдосконалено процедуру конкурсного відбору на посади прокурорів, створено окрему процедуру дисциплінарних проваджень і так далі.
І начебто все круто, виконуємо вимоги стратегічних союзників, від яких залежить подальша допомога. Якби, як завжди, не одне “але”.
Депутати очікувано проігнорували позицію міжнародних партнерів щодо скасування “правок Лозового”. Тих самих скандальних норм законодавства, які були ухвалені ще попереднім парламентом, які дозволяють розвалювати найгучніші корупційні справи через порушення термінів слідства.
Нагадаємо, завдяки цим “правкам Лозового” успішно вирішив свої питання у Вищому антикорупційному суді Вадим Альперін, якого чинна влада сама називала “королем контрабанди”. Впевнено рухається до розвалу справа щодо Ігоря Коломойського про розкрадання у ПриватБанку.
Нещодавно, завдяки цим нормам, олігарх через той же ВАКС звільнив з-під арешту свої активи. Також судді закрили справи щодо деяких ключових фігурантів розслідування по “Привату”. Тож порятунок від переслідування і самого Ігоря Валерійовича не за горами.
І всі про це знають. Активісти пишуть статті та пости. Опозиція критикує. Міжнародні партнери вимагають. Однак “монобільшість” вперто не бажає скасовувати ці “правки”.
Чому? Відповідь очевидна. І не лише задля допомоги тому ж Коломойському чи іншим топ-корупціонерам. “Слуги” навчилися думати наперед. Свої справи теж потрібно буде якось розвалювати. І для цього достатньо просто не зламати те, що вже чудово працює.
А допомога Україні, яка залежить від міжнародних партнерів — це така справа. Перспектива в’язниці для можновладців більш вагомий аргумент.
Страсті
P.S.
ПАСПОРТ ДЛЯ КОЛОМОЙСЬКОГО
Ви будете сміятися, але Ігор Валерійович Коломойський подав позов до суду проти президента Володимира Зеленського. Вочевидь через те, що йому дуже не хочеться стати другим Павлом Лазаренком. Олігарху раптово перестало подобатися бути позбавленим українського громадянства.
Олігарх, перебуваючи у СІЗО СБУ з цілим букетом кримінальних справ, перспективи яких дуже туманні, оскаржив у Верховному суді указ президента про втрату ним українського паспорту.
Нагадаємо, про позбавлення Коломойського громадянства стало відомо ще в липні 2022 року. Жодних офіційних підстав не називалося, але враховуючи щирі зізнання Коломойського у наявності в нього паспортів Ізраїлю та Кіпру, чисто юридичне підгрунтя для такого рішення було.
Ще багато років тому Коломойський мав звичку нахабно жартувати про те, що в Україні заборонено подвійне громадянство, а потрійне — ні. Хоча й подвійне насправді дуже сумнівно заборонено, але менше з тим.
Указ по Коломойському офіційно не публікувався, і весь цей час він знаходився в Україні у не дуже зрозумілому статусі. Але напрягати це його почало чомусь лише через півтора роки.
Що резонно зауважив Верховний суд, який постановив залишити позов олігарха без руху. Адже терміни оскарження указу в адміністративному суді давно закінчилися, і Верховний суд бажає знати, що змусило Ігоря Валерійовича замислитися над своїм становищем.
Сам він у позові стверджував, що про указ нічого не знав аж до того часу, поки не побачив процесуальні документи у своїх кримінальних справах, в яких він фігурує у якості ізраїльтянина та кіпріота.
Ті, хто уважно слідкував за процесами проти олігарха, пам’ятають цей анекдот, коли запобіжний захід Коломойському обирали як українцю. А потім говорящі голови ОП, на кшталт Сергія Лещенка, терміново зливали скріни підозр, де написано, що Коломойський — не український громадянин.
Верховний суд якось не повірив, що Ігор Валерійович аж настільки впав з дуба, і зобов’язав його або більш детально пояснити свій раптовий інтерес, або сидіти далі кіпріотом.
Візьмемо на себе сміливість запропонувати шановному суду свою версію рухів Коломойського.
Справа в тому, що в Конституції України міститься норма прямої дії. Згідно з якою громадянин України не може бути вигнаний за межі України, або виданий іншій державі.
До речі, тут варто розвіяти ще один міф — наприклад, у Ізраїлі, громадянином якого також є Коломойський і цілком би міг постійно жити у Герцлії, такої норми немає. Як немає й самої конституції держави, а діє складна система прецедентного права, яка може, за великим рахунком, все.
Тому наявність українського паспорту за народженням юридично гарантує неможливість для Коломойського раптом опинитися в іншому суді. Наприклад, американського штату Огайо.
Інтерес до олігарха з боку правоохоронних органів США загальновідомий. І стосується він підозр у відмиванні грошей на території Америки. Та й американські санкції проти нього ніхто не скасовував.
Вочевидь, враховуючи всю ситуацію з підтримкою України з боку стратегічних союзників та стоси вимог до української влади, Ігор Валерійович запереживав, що він може стати однією з політичних умов. Як відомо, надійно зафіксований пацієнт анестезії не потребує, і якщо українській владі буде треба кинути свого багаторічного партнера, то з Аскольдового провулку він за півдоби опиниться в іншій установі за океаном.
Однак є й інший варіант. Олігарх міг домовитися з владою про відновлення свого статусу в Україні. Адже насправді видача у Штати — це, м’яко кажучи, не найбільш приємний сценарій для чинної влади. Якщо Ігор Валерійович почне розповідати про офшорні частини угод між його телеканалом та “Кварталом”, які гроші, у якій кількості і куди відправлялися — мало нікому не буде. І вже тим більше не буде жодного “другого терміну”.
Так що позов до Верховного суду цілком може бути й так званою “юридичною відмивкою”. Видавати укази про скасування указів у стилі Віктора Ющенка якось некомільфо, а суд все стерпить.
Він же незалежний і справедливий. Затамувавши подих, чекаємо на розв’язку цієї паспортної драми.
