— Спасібо за пабєду!!.. Молімся!..
— Плям-плям… А-а-а… Е-е-е…
— Мнє тоже семьдєсят скоро, чєрєз 15 днєй… Можно с вамі хотя бы познакоміться?..
ЖК Невський, здається. Новобудова на кістках померлих від російських бомбардувань. Видано ключів від квартир близько 250 штук (і то не тут), а без житла по вині росіян — десятки й сотні тисяч людей.
Новобудови будуються для росіян, не для маріупольців. Росіян, яких сюди прислали для вивозу українського зерна, українських ресурсів.
На фото та відео — чи це маріупольці взагалі? Чи це взагалі путін, і котрий з них?
Це ж російська фраза — «пєрєд смєртью нє надышишся»? Бо дивлячись на цю постановку, саме такі слова й спадають на думку.
А якщо ці люди — маріупольці, то коли їх предків завезли на понівечену від Голодомору українську землю? Мабуть, їх бабусі та дідусі колись заселилися в пусту українську хату, хазяї якої вмерли від голоду, і тепер вони «корєнныє» маріупольці. Такі самі як «корєнныє» кримчани.
Тонку «кишку» фронту між ЗСУ і Азовським морем втримати військовим шляхом майже нереально, бо вона розтягнута на сотні кілометрів, а позаду — море. Крим — ідеальний котел, який створила сама природа. А кримський міст — тимчасова споруда, не потрібна Україні взагалі.
Ось і шастає криса перед смертю по Маріуполю (якщо це взагалі Маріуполь) та Криму. Мабуть, востаннє. Це якщо наша влада не піде на перемовини та не залишить їм цю «кишку» самостійно.
