Українцям потрібно розуміти, що час першої хвилі, першої моди і першого куражу минув. Жовто-блакитні прапорці на трамваях по всій Європі почали вицвітати.
Біженці, які рік сиділи на валізах, нарешті розібрали ці валізи. Прийшло усвідомлення, що це надовго, що це не тимчасовий стан, а саме життя. І його потрібно жити.
Світ також звикає і повертається до свого звичного порядку денного.
Що нам робити у цій ситуації, яким чином підтримувати необхідний нам рівень уваги і емпатії?
По перше, повернути людей в інформаційне поле як всередині країни, так і за кордоном. Різних спікерів, різних політиків, культурних діячів, активістів — усіх кого можна.
Із державною підтримкою і просуванням їхньої медійної присутності.
Бо поки що у нас все випалено до стерильної чистоти. Навіть пса Патрона прибрали подалі, щоб не затіняв Зеленського.
По суті, всі іміджеві програми будуються довкола одного чоловіка у зеленій футболці. Світ наполегливо привчають до того, що Україна — це Зеленський, і тільки Зеленський.
А він відверто не витягує, і ніхто б не витягнув, бо ця роль не для одного.
Те що я знаю зі своєї сфери: українським видавництвам пропонують брати участь у міжнародних книжкових ярмарках на українських стендах за свій рахунок. Тобто оплачувати дорогу, проживання, персонал на стенді, доставку книжок.
Відверто, у сучасних умовах дуже мало хто може дозволити собі такі витрати.
Не говорячи про організацію інтерв’ю і ефірів — це теж виключно на приватних контактах.
Видавці і автори не відчувають за спиною підтримки держави.
Я впевнена, що точно те саме відбувається з кіно, всіма формами «культурної дипломатії».
Не кажучи про те, що перше, що зробили зелені після приходу до влади — закрили наш канал іномовлення, який мав більше 40 редакцій у різних країнах.
Більше того, відчуваються певні ревнощі з боку влади до митців та діячів, чиї імена все таки прозвучали за кордоном.
Згадайте нашу лауреатку Нобелівської премії миру. Як часто вона з’являється на телебаченні, скільки годин Єдиного марафону привячено висвітленню її діяльності?
Так отож.
P.S. Оскар Навальному, пропагандистка Альбац вояжує по нашим містам з отриманою від наших органів візою — і це не все.
Поки наші актори, музиканти, режисери, співаки — митці, гинуть на страшній загарбницькій війні з рашистами, російський режисер в Україні знімає кіно про дітей з Бахмуту. Вдумайтеся лише в це! Більше того, цей режисер має підтримку Офісу президента України!
Далі — Iryna Tsilyk пише:
«Розкажу одну доволі брудну історію, яка, на мою думку, є етичним злочином і яка може зацікавити журналістів.
Уявіть собі, ваших дітей запросили взяти участь у кастингу для зйомок ігрового фільму про нещасних сиріт, що лишилися без мами в Бахмуті під час війни. Ви записуєте акторські проби, надсилаєте їх, і зрештою геть випадково спливає інформація про те, що це фільм російського режисера, який ще минулого року знімав серіал у Росії, а тепер живе в Нью Йорку і має американський паспорт.
Алєксандр Молочніков планує знімати свій ігровий короткий метр про дітей з Бахмута в найближчі дні під Києвом, він з оператором уже в Україні і намагається швидко зібрати українську команду та провести зйомки в реальній локації – зруйнованому домі. От тільки інформація про те, що режисер – росіянин, чомусь переважно приховується від потенційних учасників. Колеги, будьте обережні!
Звідки я про все це знаю? Мені розповів деталі мій колега і приятель, відомий український художник-постановник Ivan Levchenko, до якого Молочніков звернувся із пропозицію попрацювати на проекті. Ваня «включив дурачка», отримав сценарій і записав їхню аудіо-розмову, в ході якої стало ясно, що Молочніков має підтримку Офісу президента України і отримав прес-карти для себе та оператора.
Я прочитала його сценарій. В ньому багато несмаку, але найгірше не це.
Вдумайтеся ще раз – в той час, як українські діти гинуть від терористичних дій Росії, режисер-росіянин їде в Україну знімати про це ігровий фільм і залучає до зйомок інших українських дітей, чиї батьки поняття не мають про те, що це за проект і хто його автор.
Чому я вирішила, що потенційні учасники цього не знають? Після мого попереднього посту мені написала в приват одна з таких шокованих мам. Вона поняття не мала, для кого знімає акторські проби. Пізніше моя приятелька кастинг-директорка написала мені, що отримала таку ж інформацію від іншої мами. Тобто це не помилка, а тенденція.
До речі, щодо Молочнікова. Я поґуґлила, 2022-го він зняв серіал «Монастырь», це веб-серіал російського виробництва. Ще раз, це було м и н у л о г о року.
Одне слово, ось така історія. Зйомки заплановані на 16-18 березня. Чи має цей фільм бути знятим, як ви думаєте?
(До уваги журналістів — є сценарій, запис розмови, скріни, проби дітей тощо)»
P. S. На фото — фрагмент із серіалу Молочнікова «Монастир», прем’єра відбулась в листопаді 2022 року. Настя Івлєва, головна роль у неї (я погуглила теж), має заборону на в’їзд в Україну через поїздки до окупованого Криму.
.
