Запоріжжя, рік від Різдва Христова 2018-й. В труні – тіло дворічного хлопчика, який загинув наглою смертю. Поруч заплаканий батько, мати ридає на колінах, вмовляючи вилупка у чорній рясі справити требу.
Для вбитих горем батьків цей старовинний ритуал – єдине, що може хоч якось дати розраду, вселити надію на те що там, по той бік, дитяча душа потрапить у світ добра, що там з нею поведуться краще ніж на цьому грішному світі. Але ні, чорнорясна потвора невблаганна – дитина «нечиста», а батьки її вчинили смертного гріха, найтяжчого гріха у системі цінностей потвори та його хазяїв.
Ні, вони не вбивці, не ґвалтівники, не крадії, їхній гріх значно гірший та непростенний – вони УКРАЇНЦІ.
Моя країна тяжко та здавна хвора. По всьому її тілу від Чопа до Краснодону та від Чорнобиля до Ялти розповзлись метастази гидкої ракової пухлини – московського патріархату. Ракові клітини у чорних рясах розсікають вулицями у чорних мерседесах, відпускають гріхи братовбивства блатарям із золотимі фіксами у роті, а за це самі наче фіксами сяють золотом аляпуватих хрестів та швейцарських годинників. Вони не платять податків моїй країні, збираючи з неї шалену данину, принесену забобонними та непросвіченими малоросами, і відправляючи її до казни государєвой у бєлокамєнную столицю. Їхній бізнес, крім торгівлі облудою та шаманського камлання – завозити без мита «благодійні» товари від алкоголю до автівок на сотні мільйонів баксів, і торгувати ними так само прибутково, як вони торгують іменем Христовим, іменем того, хто виганяв торгашів із Божого храму, але ж то було давно, тепер храми належать їхній «фірмі» і мають давати прибуток, а не спасіння. Вони публічно клянуть геїв та розпалюють вогонь ксенофобії, тим часом влаштовують таємні оргії з семинаристами та дають чималий відсоток клієнтури вендиспансерів. Вони взагалі рідко бувають щирими, це б поламало весь їхній бізнес та спосіб життя. Але інколи вони все ж відверті – відверті у своїй лютій, патологічній ненависті до всього українського. Ненависті до нас.
Їхня «церква» востаннє була хоча б сектою більше трьох століть тому, бо потім безбожний та вічно бухий імператор – сатанист Пєтрушка, якого вони тепер кличуть «великим», вчинив з цією сектою як вона того заслуговувала: розігнав під три чорти патріархію та загнав попиків до «Священного синоду» — цілком офіційного департаменту в державній машині Російської Імперії. З того часу вся московська псевдоцерква жодного дня не була зібранням вірян, вона була, лишалась та назавжди приречена бути гвинтиком у державнй машині. Машині чужої нам окупаційної держави. Цей «гвинтик» освічує ядерні «Іскандери», за маршовими колонами окупаційних російських військ везуть їхні пересувні часовєнкі, які цілком відверто виготовляються оборонною промисловістю РФ разом зі зброєю.
Ворожа держава міняла прапори та назви – її гвинтик так само змінював свою потворну личину на «оновлену», спершу прославляючи «самодєржавіє та народность», а потім так само обслуговуючи нову червону імперію. Щонайменше останніх чотири покоління в цій структурі працюють виключно «за сумісництвом», одночасно з роботою у «органах», і посади у церковній ієрархії вповні залежать від отримання чергового звання. Ми сміялись, коли у далеких 80-х Войнович вивів гротескний образ «митрозамполіта отця Звєздонія» — аж он в наш час у так званій «Православній парламентській асамблеї» від україни головним захисником православія виступає Компартія Симоненка, а у метрополії разом з корогвами носять ікони товариша Сталіна.
У сучасній гібридній Росії вчергове «оновлена» московська патріархія нарешті отримала такі можливості, про які могла тільки мріяти при царє-батюшкє: вона разом з усім колишнім радянським КГБ трансформувалась у повністю захищене від закону мафіозне угрупування. Московська патріархія – це давно вже типове «ОПГ» — «організованная прєступная группіровка», яка перекачує мільярдні потоки «чорного» бабала, притому прикрита державою та спеслужбами, разом з якими вона творить химерний світ Мордору за парєбріком.
У мене виникає питання: скільки ще ми будемо терпіти це злочинне угрупування на нашій території? На нашій землі вони освячують зброю терористів ДЛНР, незрідка самі в рясах стоять на блок-постах «самих народних у світі республік», а в часі Майдану саме під їхнім прикриттям формувались банди тітушні, і саме лаврські попи навчали їх ненависті до нас та давали індульгенцію на вбивство беззбройних українців, а одеський «єпископ» Агатангел долучився до спроби путчу 2 травня 14-го.
Не вперше і не в останнє – так само московські попики благословляли на різанину «хохлів» і армію Петра під Батурином, і булкаківську «бєлую гвардію», і радянський ОМОН. Вони завжди були та будуть ворогами нашої нації, їхнє несприйняття всього українського має глибинний, біологічний характер. У церквах, збудовних нашими предками – українцями, вони щодня співають прокльони всім українським лідерам від Мазепи до Бандери, і вчать свою паству ненавидіти нас та поклонятися «руцкому міру». Ми ніколи не позбудемось ні агентури ФСБ, ні російської мафії, поки гратимемось у толерантність із найпотужнішою агентурною мережею РФ – мережею псевдоцерков московського патріархіту.
Коли я пишу ці рядки, у Ірані тисячі повстанців кидають виклик владі бородатих мафіозі – аятолл, які так само під прикриттям віри викачують зі свого народу мільярди, і зовсім не випадково є найбільш надійними союзниками Кремля. Персидська молодь виходить на вулиці, і бороди мул трусяться від страху. Тим часом мої земляки несуть під двері гундяївських псевдоцерков ляльки та цукерки, у сподіванні пробудити совість нечестивців.
Люди, прозрійте – там нема та ніколи не було ні совісті, ні честі, ні людяності, ні віри! Замість них – лише знак бакса у брехливих заплилих жиром свинських очицях, бандитська «потрібні номери» у золотих телефонах та схована у найглибшій кишенці службова посвідка ФСБ. До кого ви звертаєтесь з закликом бути людяними?! До служителів найбільш нелюдського режиму за всю історію?! До платних агентів гидотної людожерської імперії?! До «братви» з організованого гебешниками чорнорясного ОПГ?! Може досить нарешті бути лохами та терпилами, може досить принижувати себе перед потворами?! Може, прийшов час говорити з виродками тою єдиною мовою, яку вони розуміють та поважають – мовою сили?!
Коли ми нарешті викинемо з нашої країни чорнорясних мул аятоли Гундяєва?! Бо поки ми цього не зробили, ця країна не зовсім наша, ракова пухлина московської псевдоцеркви, а насправді найдавнішої московської спецслужби, труїть її зсередини та точить як шашель дерево. У пропаганді тих самих іранських аятол є влучний образ – своїх зовнішніх ворогів вони ділять на «Великого Сатану» та «малого сатану».
Час збагнути, що підстаркуватий пітерський кагебешник Пу – це «малий сатана», один з тисяч, породжених системою, а «Великий Сатана» — це московська патріархія, спрут, який століттями душить все, до чого дотягується, і задушивши тягне до провалля «руцкого міра».
Час очистити храми, збудовані нашими предками, від окупаційної агентури та бандитів у рясах. Час рішучої хірургії – або ми виріжемо ракову пухлину московської псевдоцеркви з тіла нашої нації, або ця пухлина її знищить. Нема чого гратись у толерантність з чужої агентурою – тут не йдеться про віровизнання чи релігійні почуття, це взагалі не про віру, це виключно про оборону та безпеку. Організоване злочинне угрупування генерала КГБ Гундяєва має були ліквідоване в Україні, це війна країни з мафією та ворожими спецслужбами, а не справи божественні.
Вимагаємо від Верховної Ради негайного ухвалення закону про заборону московського патріархату в Україні, ставимо цю вимогу до числа найперших на всіх віче, мітингах, демонстраціях. Пишемо кожний своєму депутатові, до приймалень всіх парламентських партій. На рівні громад – ініціюємо голосування про перехід громад до українських церков.
Ну і нарешті пригадуємо досвід 90-х, коли питання приналежності храмів українцям або московитам вирішували рішучі чоловіки – активісти та бійці УНСО з нашого боку, і ОМОНівці та кримінальні банди з боку московитів. Саме так встановився нинішній несправедливий розподіл громад та храмів, жодна церква не дісталась нам, українцям, без бою та протистояння; тоді сил вистачило лише на третину приходів, решта лишилась під ОМОНівсько- бандитською «кришею». Але ж хіба зараз час не змінився? Невже наша війна не зробила нас достатньо сильними, щоб нарешті зачистити свій тил від банди Гундяя?
Цей рік має стати роком нашого екзорцизму. «Великий Сатана» має бути вичавлений з України, раз і на завжди. Більше ніколи заплакана українська мати не повинна стояти на колінах перед чужинською чорнорясою наволоччю. Досить заплаканих ляльок та інших доказів нашого безсилля перед москальським ґвалтом. Замість ляльок та цукерок – гранати та коктейлі, освячені нашим праведним гнівом, ось з чим треба приходити до москальских окупаційних «приходів». Хай огидний випадок у Запоріжжі нарешті розбудить нас від лінивого толерантного сну, дзвони Запоріжжя мають бити в наших серцях, допоки останній бандюк з ОПГ Гундяя не буде викинутий з України за порєбрік, на заслужену пенсію від ФСБ. І тоді в українських церквах поминатимуть їх справжніх будівничих – наших предків, та відслужать треби за всіма вбитими московською імперією. З Різдвом Христовим, Українці!
