На десяту річницю Революціі Гідності, яка врятувала нас від сценарію, як у північних сусідів зверху з вусатим — Зеленський виліз у дуже популярне таблоїдне видання The Sun.
Де знову ототожнив термін «Майдан» із державним переворотом.
Де укотре підкреслив, що переживає виключно за те, як утриматись при владі.
І накинув гівна на вище військове керівництво, «який на передовій поводиться як політик, а не військовий». Це себто береже людей і не лізе в лобові атаки в Горлівку, як того хочеться VIP-ухилянтам?
Так само у цьому інтерв’ю є повне нерозуміння зв’язки Майдан-військові і порятунок незалежності в 2014 році.
Він каже в таблоїді, який читає кожна британська собака — «кожна політична партія в 2014 році хотіла якихось військових, зірок війни, і я вважаю, що це була велика помилка»? ШТО? Ця політична особа повністю не відчуває пульс країни ні тоді, ні зараз. В 2014 році був величезний суспільний запит на фахівців оборони і безпеки в політиці. Власне як і зараз — він зберігатиметься не один виборчий цикл. Це нормально, коли хтось із досвідчених ветеранів піде в місцеві і верховні ради. Дуже часто цей ветеран — колись мобілізований цивільний ультрафахівець. І це явно краще за кунсткамеру ноунеймів, які ще і агентура ГРУ.
Прихід добровольців — реальних якраз став свіжою кров’ю політики. І так Рада підтягнула пласт законів, які не мінялись із 70-х років минулого століття.
Я щиро любила той час, коли моїми депутатами були Тетерук, Лапін — з ними ніколи не було проблем. І можна було бути впевненою, що там, де вони буде порядок, відпрацьована тема і шикарно відпрацьований закон.
Я поважала уже загиблого Олега Барну із конкурентної партії. Яскравого дядька Олега, який вигріб в 2014, і повністю вигріб навесні 2023. Ціною життя під Вугледаром.
Є сука різниця, хто виграє уже легендарний округ 217 на Оболоні. Андрій Білецький чи Мар’яна Безугла. Поки Білецький створив і очолює одну із найбільш ефективних бойових бригад в ЗСУ — 3-тю штурмову, Безугла займається *уйнею і дискредитацією ЗСУ на радість Скабєєвій.
Прихід військових і військових волонтерів 2014 був необхідним, аби ми нарешті почали говорити про безпеку та оборону предметно. І готуватися хоч якось до повномасштабного вторгнення.
Цим інтерв’ю Зеленський фактично підписався під тим, шо конфлікт із військовим керівництвом таки є. І його суть у тому, що позери не можуть пробачити професіоналам, що ми ще не сконали. І що на тлі справжньої мужності цирк — завжди програє.
Це було огидне інтерв’ю. Співчуваю всім, хто побачив істинне нутро гаранта поміж фото гарячих англійських дівчат.
Таке інтерв’ю на 10-ту річницю Революціі Гідності добре показує, що наш верховний нічого так і не зрозумів. Ні про цінності, ні про свій народ, ні про те, чому військо твій надійний гарант фізичного існування. Це вирок. Йому. Не нам.
Marina Daniluk-Yarmolaeva
Чудові тексти пише якийсь автор сьогоднішньому українському президенту.
Правильні.
Правильні з точки зору емоцій, фактів. Але неправильні з точки зору обраної аудиторії. Бо електорат сьогоднішнього президента обирав його не через бажання інтегруватися в ЄС. І не через бажання боротися за нашу незалежність. І точно не через бажання протистояти Росії, як агресору. Пам’ятаємо інші сподівання:
— закінчити війну (наче це ми її починали);
— домовитись посередині;
— зупинити болючі для населення реформи (бо звикли й так);
— не заважати вести бізнес з росіянами…
— поржати, в кінці кінців.
Доречі, по першому пункту, ЯКУ війну закінчити, якщо вона для більшості почалася лише 24 лютого 2022 року? Невже вона, війна, почалась раніше? Яка несподіванка.
Так ось, аудиторія, яка зрозуміє такі правильні тексти про честь і гідність — вона інша. Але ця інша аудиторія слухає та не вірить оратору. Бо в цієї аудиторії непогана пам’ять.
«… Великий відрізок шляху, який МИ вже подолали…»
«… Все це МИ робимо попри війну…»
«… Знаємо і пам’ятаємо… як важливо боротись… барикади Майдану змінюються на окопи Донбасу…»
Хто такі МИ, пане Зеленський?
Без того, хто це написав, ви точно не дізналися би, що площа позаду вас колись з Європейської була переіменована на Царську, а згодом в площу 3-го інтернаціоналу, у площу Сталіна і в площу Ленінського комсомолу. Ви про це говорите, стоячи на розчищеній від людей вулиці, гарно завчивши те, що вам написали. І ми, НЕ ваша уадиторія, болюче згадуємо події тих років, кінця 2013-початку 2014-го. Згадуємо і Майдан, і вас особисто, пане Зеленський, і ваше відношення до Майдану як до явища.
Ваше звернення до вашого електорату треба переписати. Більш зрозумілою мовою для уклоністів та байдужих.
Я назавжди запам’ятаю коментар одного з військових, який на війні зі справжнього її початку — з 2014-го року:
«Я був на Майдані. Бо вважав це своїм обов’язком. І якщо стане питання боротись знову, надалі, — я піду. Піду на Майдан. Як пішов на війну.»
Так мислять люди, справжні патріоти, для яких згадана вами фраза не теоретична, не для пафосу, а має вкрай практичне значення, бо вони в цих подіях брали особисту участь: «барикади Майдану змінилися на окопи Донбасу».
Ось тільки ви НІКОЛИ таких людей не зрозумієте.
Ніколи.
Ніколи, чорт забирай.
