Останні тижні запамʼяталися потужними атаками на російські кораблі та аеродроми. На початку серпня було атаковано великий десантний корабель окупантів «Оленегорський горняк», одразу після – підсанкційний танкер «Сіг». Та на цьому хороші новини не закінчилися. Кілька днів тому було уражено російський бомбардувальник Ту-22М3 на авіабазі Сольці. Крім того, повідомлялося про атаку на аеродром в Курську, де було виведено з ладу одразу пʼять літаків противника. Про нову стратегію українських військ та те, як витримати війну на виснаження, розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, військовий експерт Валентин Бадрак.
Україні все більше і більше вдаються потужні вогневі операції на великих відстанях. В ніч на 27 серпня в Курську на аеродромі, за даними СБУ, було виведено з ладу 5 літаків: 4 Су-30 та один МіГ-29. Якщо це підтвердиться, то стане свідченням того, що Україна приступила не просто до психологічного тиску цими дроновими ударами, як це відбувалося по Москва-Сіті, а до системного знищення елементів оборонного потенціалу росії. Початок такого знищення я б асоціював зі знищенням Ту-22М3 – літака дальньої бомбардувальної авіації. Зараз це продовжується.
Зараз Україна демонструє ідеологію, на якій ми наполягали з 2019 року, коли в вересні побачили атаку десяти дешевих дронів в Саудівській Аравії на нафтову промисловість. Ми побачили, що настає нова ера війни і припускали, що окрім стратегічних засобів як ракети, треба мати величезну кількість масового виробництва більш дешевих, але технологічних систем. Тобто використання сучасних композитних матеріалів, безшумних двигунів, багатьох таких технологій, але в масовому варіанті.
Влітку Україна почала використовувати цю москітну стратегію, коли одночасно застосовується до 20 дронів. Коли буде запускатися по 30 дронів одразу, то хоча б 10 із них мети досягнуть. До речі, на морі це так само відбувається. Хочу процитувати тут нашого головного розвідника – генерала Буданова, який засвідчив, що 60-70% морських дронів знищуються ворогом, але 30% завдають великої шкоди. Це якраз москітна стратегія в дії. На це треба витрачати величезні кошти і розвивати. Ракети і різноманітні дрони – на це має бути акцент для створення ударного потенціалу, щоб можна було нищити обʼєкти на території росії.
Коли буде уражено російський промисловий комплекс – наприклад, ракетний завод – це буде сигнал, що Україна зробила ще один гіперстрибок у сфері нарощування оборонного потенціалу, бо наступні цілі – це як раз оборонні заводи росії. Це більш потужні і вагомі цілі. Вони є масштабними. Але коли Україна перейде до них, ми скажемо, що зроблено ще один величезний крок до перемоги.
Тепер про саму перемогу і те, як нам витримати війну на виснаження. Потрібно зараз зосередитися як на посиленні воєнного потенціалу, так і на посиленні політичної ваги. Нам саміт НАТО чітко продемонстрував, що членство в блоці ми швидко не отримаємо. Значить, треба просувати двосторонні угоди безпекової підтримки. Це можуть бути угоди із Великою Сімкою, з окремими країнами як Велика Британія, Німеччина. До речі, Туреччина тут може бути дуже потужним гравцем, бо вона має ключ до воріт у Чорне море. Для України дуже важливо буде наповнити ці безпекові угоди і отримати від кожної країни все, що можливо: технології, спільні виробництва, військово-технічні проекти. Зрештою, це дасть можливості для зростання економіки.
Повернімося до політики. Ми бачимо, що поки що є один негативний стримуючий фактор: Захід не хоче повірити в те, що режим путіна має бути знищений. Це дуже велика проблема, яку Україна має розвʼязати самостійно. Для цього треба розвивати потужності для повної деокупації та мати можливості для відповіді. Я гадаю, це кілька тисяч ракетдальністю 500-1000 км і величезне дронове виробництво, яке дозволить кожен день відправляти ворогу по 30 дронів у подарунок.
На політичному рівні – це повна підтримка цих дій. Якщо Захід не хоче визнати, що злочинний режим путіна має бути знищений, то хоча б буде тихе схвалення цього і сприяння цьому. Україна має досягти такого рівня, коли вона самостійно це зробить і завершить. Якщо не зробити це, то ми маємо перспективу або війни, яка триватиме нескінченно, або її замороження на певний час, а потім на нас чекатиме така ж потужна війна. Тому ми не маємо права ставати слабкішими, ніж зараз.
