На питання, що б він хотів сказати республіканцям, які блокують допомогу Україні в Конгресі, Зеленський пожартував: А нас показують по телевізору? Тоді я не буду!
Це виглядає дивно. Бо я думав, поїздка на Мюнхенську безпекову конференцію нам потрібна для того, щоб отримати зброю і допомогу, а не показати, який у нас смішний президент.
Можна скільки завгодно говорити про фортецю Бахмут, Авдіївка — це Україна, сталевий Маріуполь, але ці слова не варті ламаного гроша, якщо вони не підкріплені діями.
Так, мене теж дістали до печінок республіканці, які стоять на цирлах перед своїм інфантильним недофюрером і раз по раз стріляють собі в ногу, аби тільки було гірше Байдену і демократам.
Але, якби у мене була можливість звернутися до них, я б використав такий шанс і на колінах молив би про допомогу, а не висміював тих, від кого залежить життя українських солдатів.
Ера бидло-дипломатії закінчилася на Самміті НАТО у ВІльнюсі, після якого ми практично перестали отримувати американську зброю. Тоді було багато гучних вимог до США та НАТО, була пропозиція дякувати Бену Воллесу зранку і ввечері. Було дуже фаново і драйвово. Правда, результат отримали від’ємний. Публічне хамство і зневага до союзників не допомагають отримувати більше зброї. Навпаки.
Давайте, нарешті, робити висновки. Україна у нас одна. Тож запхайте гордість собі глибоко в сраку, пане президенте і працюйте не на себе, а на Україну.
На тих солдатів, з якими ви так любите позувати у світлі софітів і яким так бракує зброї та боєприпасів, щоб захистити своє життя.
Serhii Marchenko
Валерій Пекар:
«4 народних депутатів України на 44 американських конгресмени на Мюнхенській безпековій конференції (це я не рахую членів Бундестагу та інших) — це провал української парламентської демократії. Ганьба не випускати опозицію, але обмежувати делегацію від правлячої партії — це вже не ганьба, це політична катастрофа.
Не може одна людина, хай навіть найгеніальніша, вирішувати такий обсяг завдань по комунікації з десятками країн-партнерів і потенційних партнерів, не кажучи вже про тих, з якими стосунки складаються важко. Нам потрібні сотні (!) переговорників. Час яскравих виступів із трибун давно минув, ще наприкінці 2022. Не можна виграти на футбольному полі, маючи команду з однієї людини, навіть якщо це Марадона.»
