Львівська облрада першою ухвалила звернення щодо припинення політичних переслідувань в Україні.
Часи Януковича повертаються, навіть набагато гірше. Сьогодні органи місцевого самоврядування мають взяти на себе роль тих хто відстоює інтереси країни, а не зелено-олігархічних груп.
Першою стала Львівська облрада.
У зверненні йде мова про політичні переслідування з боку 100% ручних правоохоронних органів Зеленського — ДБР та ОГПУ.
Зокрема, йдеться про так звану «підозру» Порошенку та переслідування інших опозиціонерів.
Також більшість Ради звернула увагу на важливості об‘єднання всіх національних та патріотичних сил заради збереження в країні демократії та свободи слова. Особливо це актуально в часи можливого наступу держави-агресора.
Окремо скажу — це правильні дії, які сьогодні мають зробити всі органи місцевого самоврядування. На жаль, частина політсил цього досі не розуміє і не хоче розуміти.
Андрій Смолій
Зараз під президентською резиденцією в Гуті на Франківщині. Сотні людей прийшли сказати «Ні політичним репресіям!»
Volodymyr Viatrovych
Для тих, хто ще сумнівався, чи справді підозра Порошенку є політичним переслідуванням, у Зеленського надали вичерпне пояснення: чітко й по команді Антимонопольний Комітет на наступний же день виніс астрономічний штраф компаніям Порошенка. Якщо й після цього ще хтось розказуватиме вам, що «нема диму без вогню», відразу викреслюйте для себе істоту. Це або кінчений ідіот, або проплачений пазітівний блохєр. На жаль, ця вся епопея має адресатом не лише внутрішню аудиторію. Точніше — найперше не її. І далі про це детальніше.
.
Адже, коли дивишся на всю цю дурість, виникає простеньке питання: «Невже можна бути такими дурними, щоб так безнадійно палитися?» На це в мене є своя відповідь. Дуже б хотів, щоб вона була неправильною. Для самого кінченого наркомана Зеленського з його розчиненими драглистими мозковими оболонками це може бути й «особисте Ватерлоо» проти опонента, саме існування якого доказує йому власну ницість, нікчемність та неспроможність. Але є так званий «колективний Зеленський», який і генерує всі рішення, які потім легалізують через укази, накази, фрази наркомана. І там ми бачимо суцільне московське кодло. Від нянєчки з шприцом і фанатки Путіна (Машка Лєвчєнка), Єрмака, Татарова, Буданова й «до самих до окраін…» Вони мають певні місії й завдання. Там багато всього, але в міжнародній політиці ключове — обрубати західну підтримку Україні та виштовхнути її в міжнародну ізоляцію. Тоді поступово країна підпаде під російську експансію й скотиться в обійми Кремля. Так вони собі це уявляють. Не раз чув подібні «аргументи» — в такої доктрини навіть щирі апологети є, які впевнені, що тільки потакання всім вимогам Пуйла врятує від війни.
.
Отже, цей колективний Зеленський мав десь далеко й глибоко Зеленського фізичного, його можна й палити, він для них лише інструмент, виданий на 5 років, яким потрібно максимально ефективно скористатися. І вони вишукують способи, якими можна переконати колективний Захід, що Україна вже остаточно втрачена для цивілізації, як раніше Афганістан. Ці всі сигнали з розправою проти опозиції, блокування виборів керівника САП, знищення антикорупційної інфраструктури, зростання ролі найодіозніших олігархів (зверніть увагу: саме тих двох — Коломойського та Фірташа, які звинувачені в США) мають викликати оскомину й відторгнення. Саме про це я говорив учора на ефірі Прямого, коли пояснював присутність у цих рішеннях РФії та фактор колективного Зеленського.
.
Цей сценарій не є чимось новим. Його вже раз розіграли в Україні в кінці 2013 року. Путін тоді зумів залякати Януковича й змусити його відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Але для Пуйла процес не завершився після ганьби Януковича у Вільнюсі: європейські лідери заявили, що двері для України залишаються відкритими, а Путін прагнув абсолютних гарантій (саме так він і зараз висловлюється). І пішов уже прихований тиск на Януковича. На відміну від Зеленського, той не вживав наркотиків і, попри не надмірний інтелект, рішення міг ухвалювати самостійно. Там не було так званого колективного президента, але цю місію виконала Москва через доволі специфічні погрози, враховуючи кілька стійких фобій у Януковича. Логіка була наступною: ти маєш так демонструвати те, що є поганим хлопцем, щоб нарешті уявні двері до Європи були для тебе остаточно закриті й з цього приводу були винесені якісь формальні рішення. І Янукович це виконував. Показовим було 11 грудня, коли в Київ прибули дві наглядачки, яких він реально боявся: Кетрін Ештон від ЄС та Вікторія Нуланд із США. Хто хоч трошки пригадує насправді дристливого Януковича, скаже, що в цей день він точно мав бути «ангелом миру», але саме цього дня спеціально на показ для них і всього західного світу почали дуже театральний, але завідомо неефективний штурм Майдану. Спрацювало. Двері прикрилися, а проти України почали генерувати негативні рішення, як ембарго на продаж зброї та інше. Остаточно двері закрилися після кривавих розправ у січні-лютому. Нові перспективи почали дуже обережно відкриватися лише після втечі Януковича
.
То, щоб закінчити із символікою, завідомо неадекватна підозра Порошенкові та розправа над бізнесом свого опонента в такий дикий і неприродний спосіб є сигналом для Заходу десь на рівні 11 грудня 2013 року. Позитивно те, що після всіх жахіть тієї зими Революція перемогла, Янукович утік до Ростова, а ми все ж отримали новий шанс. Загрозливо, бо пригадуємо ціну: небесна сотня та війна, яка триває досі (а зараз Путін якраз і лякає повтором прямого вторгнення). Гірко, бо наш мудрий нарід, коли вже, здавалося б, бачив усі переваги обраного шляху, зумів усе перекреслити безвідповідальним вибором 2019-го року. І мудрішою основна маса насєлєнія за ці роки не стала, замість Зеленського вишукують собі інше схоже гіменце.
Отака загальна картина, коли трохи відірватися від нашої політичної пісочниці.