Іван Дніпровський (1895 – 1934)
надрукував в газеті «Український козак» (1919 – №68) вірш
, який і зараз актуальний.
Братові-М@ck@лeBi
Ні, ти не — брат!..
Ти – лютий кат,
Лукавий Юда і Пілат.
Ти нам не родич навіть…
братом
Ти нам не був, ти тільки крав,
Сміявсь нахабно, ґвалтував,
Од крови нашої ти рук не одмивав,
Коли ми плакали, здригались, – раював.
Старцями звали нас, тебе – багатим.
Ви кричите про щось святе
І хамами братів звете.
Ні, ви не родичі… ви – злі татари,
Крім зла, не знаєте мети.
Прокля̍ті, проʹкляті невігласи!
Брати?..
Тим, ви кого вбиваєте, кати,
Ми не встигаємо робить хрести.
Безвинних трупів бродять скрізь примари…
В крові, в огні
Червоні сни
Створили ви на радість сатані.
Ми з жахом молимося Богу.
Ви смієтеся, як біси…
Прийшли в наш рай й серед краси
Все запоганили, змарудили, як пси,
Жалю у вас немає й не проси.
Вдову-Україну ґвалтуєте убогу…
Проклятий час!..
Ми молим вас,
Покиньте, о покиньте нас,
Бо ви є вороги, не друзі України,
Воняють кров’ю в вас уста.
Ви… ви не вірите в Христа
І в чисту кров його…
Не та у нас і вас життя мета.
Ми молим, киньте зганьблені руїни…
Ми вам любов…
Ні, ні, ми кров
Замість прохання й молитов!..
Ми кров’ю вашою нечистою окропим
Свій кожний шлях, свій кожний крок,
Знущанням вашим вийшов строк,
На брата – Каїна ми зводимо курок…
До Бога стра͗шного скликає нас
пророк!
Ми тут пани, а не раби й холопи…
