У 2022 рік входили з обіцянками та очікуванням шашликів.
У 2023 рік входили із лозунгами «року перемоги» та плануванням відпустки в Криму.
У 2024 рік входимо, нарешті, з обговоренням мобілізації.
Так ми мали б входити у 2022, коли на кордонах стояла багатотисячна російська армія. Але це було б можливим не у випадку, коли і суспільство (насамперед) і влада (обрана тим суспільством) заграє з агресором (який анексував території та розвʼязав війну!) на шостому-сьомому-восьмому роках війни, закінчуючи війну «в головах», влаштовуючи таємні оманські договорняки, переслідуючи українських активістів, повертаючи до України й призначаючи на посади зрадників України та російських агентів тощо тощо.
Сподіваюсь, на марафоні вже не будуть розказувати про «рік перемоги», а ще більше сподіваюсь, що в новому році прийде кінець тому марафону.
Бо марафон (найближчими роками) в нас може бути тільки один: довга, складна, виснажлива війна. Війна за незалежність, демократію, суверенітет України. Війна за виживання та збереження ідентичності українського народу.
2024 рік буде складнішим, ніж попередні: це треба зрозуміти і налаштуватися на це. Він буде важким та переломним для всього світу. Це буде рік надзвичайної втоми, втрат, політичної невизначеності та зменшення допомоги для України. Це буде рік нових війн та конфліктів для світу. Це буде також рік найбільшої кількості виборів у світі: різного роду вибори пройдуть у 70-ти країнах світу (!), і від результатів цих виборів може залежити майбутнє світу, яке на сьогодні точно не є визначеним.
Тож, обговорення мобілізації в Україні — це не найгірше, навпаки — це вже розмови без рожевих окулярів та підготовка до виснажливого марафону на виживання.
Варто викинути з лексикону поняття «після війни» і «після перемоги» та навчитися жити у війні: розуміючи свою роль в ній та в наближенні її кінця, який побачимо (якщо побачимо взагалі) далеко не всі ми.
Даруйте за холодний душ, але це мав хтось сказати.
Oksana Bailo
Ну от, Стамбульська капітуляція таки вилізла.
«Я був у той момент у групі українських переговірників. Ми обговорювали з російською делегацією практично два місяці, березень і квітень, можливу угоду про мирне врегулювання між Україною і Росією. І ми, як ви пам’ятаєте, уклали так зване «Стамбульське комюніке». І наприкінці квітня ми були дуже близькі до того, щоб завершити війну якимось мирним врегулюванням. З якихось причин воно було відкладено»,
«Путін дійсно хотів досягти мирного врегулювання з Україною. Це дуже важливо пам’ятати», — виправдовує лисого Чалий.
І дійсно, старий антинатівець Чалий був членом нашої делегації. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №211/2022 досі на сайті Зедента.
Путін досі плачеться, що все вже було на мазі, українці вже на все згодилися. Умови такі хароші… Але ж… Западниє куратори (внєшнєє управлєніє)… Помєшалі достігнуть міра (доземний уклін і дяка їм — за те клоун після того їм і хамить постійно).
«Ми не Порошенко…», «при нас третього Мінська не буде» 
Чалий це морда на тому історичному фото, де Кучма підписує свою капітуляцію в Будапешті. Цей зрадник прямо за спиною в нього стоїть і папірець на підпис подає. Оце у чувака в історії місія: подавати українським президентам капітуляцію на підпис.
Ну ось, Зетьман, ось так тебе орки втягнули в переговори, а потім тебе ж і зашкварили перед твоїм народом. Кадри-капітулянти, яких тобі хтось підсунув в делегацію, про тебе вже все розповідають. Подумай, хто тобі їх порадив.
«Нам пропонувався шлях ГОТУВАТИСЬ… але я вважаю цей шлях не правильним…»
Зруйноване місто Мар’їнка 15.12.2023
І воно ж не одне, і не останнє…
Сотні тисяч вбитих українців…
~~~
Від Д.Чекалкин
