Подивилася.
Не інтервʼю, а прям цілий «плач Ярославни»).
Значить, росію ображали всі і скрізь.
Ображав навіть лєнін, який «створив неіснуючу Україну».
Образив Горбачов, страшно образив розвалом срср.
Ображало НАТО, бо не захотіло до себе брати.
Ображали, звісно європейці.
Ображали українці. Дуже ображали. Третім туром в 2004 році і Революцією Гідності. І самим своїм існуванням.
А ще більше ображали американці. Розширенням НАТО, підтримкою України, Югославією. І навіть що систему ПРО зробили собі попри заперечення росіян). Це ж яка обідка.
А ще винні поляки, бо «Гданськ не віддали» і «гітлера змусили».
Ну ясно, що оці всі його, путіна, «змусили»…
Впіймала себе на думці, наскільки разюче тональність цього його нинішнього інтервʼю відрізняється від тої промови дворічної давнини, коли людожер хвацько розказував як вони «всіх поставлять на місце», бо явно вірив в «Київ за два-три дні».
Два роки виснажливої війни, санкції, сотні тисяч жертв, рішення Міжнародного суду і визнання путіна міжнародним злочинцем кардинально змінили стиль його спічу. Тепер це «нє віноватая я, це він сам»…
Давно не бачила такого жалюгідного видовища, коли лідер ядерної держави пояснює неспровоковану агресію якимись листами від 1654 року, а ніби то «незалежний американський журналіст» ставить такі компліментарні питання, аби зробити цей абсурдний монолог хоч трохи зрозумілим американській публіці.
Тож виглядає, що Карлсон прилетів в москву, аби побачити навпроти себе справжнього малюка… З купою комплексів і образ… Саме таку картинку має врешті побачити світ.
Вікторія Сюмар
Провал путінського інтерв ю з Такером Карлсоном, яке замість пропагандистського тріумфу (як було, наприклад, у Сталіна з корисними ідіотами з США) перетворилось на посміховисько і яскраво засвідчило, як небезпечна диктатура і система управління, побудована на вірності і лояльності, де оточуючи ніколи не заперечують і завжди підтримують лідера. Небезпечна для самої себе. І дуже не ефективна. Хороший урок для України.
Що це могло бути? Це міг бути канал впливу на консервативну Америку, у якої немає зараз Рейгана. А є Трамп. І є Такер Карлсон, дуже впливовий у сегменті конспірологів. А таких в США дуже багато. Він підтримує всі божевільні теоріі змови і заробляє на цьому дурні гроші. І от його інтереси співпали з інтересами Путіна. Він приїхав взяти інтерв’ю, яке мали б подивитись сотні мільйонів людей. А Путін міг би звернутись до цієї аудиторіі. І використати цей шанс щоб зірвати допомогу Україні. Продати себе як людину, яка хоче миру.
Причому, у Путіна дуже багато спільного з базовою аудиторією Такера Карлсона. Трета було просто говорити те, що він любить говорити. Про змови, про консервативні цінності, той православний халіфат, який він просуває у Росії. Місце жінки на кухні і в спальні, нехай народжує по 10 дітей, геїв треба розтрілювати, у всіх бідах винна толерантність і третій гендер, вакцинами чипують людей і розробляють страшні віруси в біолабораторіях під контролем ЦРУ. Це б зайшло на ура. І зробило би Путіна своїм для стандартної аудиторіі Карлсона. І це було так просто, так органічно для Путіна.
А що замість цього. Нудна лекція по історіі, якою до цього мучали Макрона. І яку наврядчи може пережити Джек з маленького містечка у Огайо чи ковбой з Техасу. Схоже пережив Ілон Маск, але він на допінгу. 50 хвилин нудного уроку історіі, який аудиторія Карлсона і в школі то не дуже вчила. Яка в біса їм різниця, хто кого і за що тисячу років тому, коли по Техасу тільки індіанці гасали та полювали на бізонів? Скільки людей досиділи до кінця? А чому? Бо Путін живе у цьому світі. Це йому цікаво. Це його фішка. Він говорить не те, що треба, а те, що цікаво саме йому.
І коли він тільки готувався до інтерв’ю і попросив своїх помічників «а підготуйте мені будь-ласка листи Богдана Хмельницького» треба було вже викликати санітарів. І говорити йому, що це він щось не те робить. Але ж хто наважиться таке сказати.
От і вийшло що вийшло. Карлсон отримав свої перегляди, а Путін став посміховиськом фашистом, який не тільки годину пояснює, чому він має право окупувати Україну, але й ще потім Гітлера виправдовує. Бінго просто. Так, він звісно побіжно згадав, що не хоче нападати на Польшу (після виправдання такого нападу з боку Гітлера це було дуже в тему) і що у американців є свої проблеми. Але то вже було потім. І потонуло у потоці фанатичного брєду.
Таким чином замість того, щоб поставити під питання допомогу Україні і виглядати миротворцем, він показав себе таким як він є насправді. Без купюр.
І для нас це хороша новина. Бо не реалізувався ризик, якого багато хто боявся.
А ще це урок для українських можновладців. До чого доводить тепла ванна. І чим закінчується очистка владних кабінетів від людей, які наважуються непогоджуватись з першим номером.
