Жодного дня я не чекав і не чекаю сьогодні позитивного результату від подій у Білорусі. Тобто, якась вірогідність, звичайно, існує, але мізерна, не варта серйозних надій. Все було запрограмовано самими зовнішніми умовами, а Кремлю залишалося тільки прописати плани дій на випадок різних варіантів розвитку.
Умова перша. Диктатор, котрий ніколи не мав навичок цивілізованої політичної боротьби, а за останні пару десятиліть взагалі втратив зв‘язок із реальністю. До того ж, кількість вчинених ним злочинів абсолютно виключає добровільну передачу влади.
Умова друга. Популярність диктатора сильно впала й вірогідність виграти вибори більш-менш чесно практично виключалася.
Умова третя. Повністю зачищене політичне поле: ані партій, ані лідерів, ані громадянського суспільства.
В цих умовах Путіну залишалося тільки почекати, доки зрілий плод під назвою Білорусь сам впаде йому в руки.
На випадок, якщо населення вирішить проковнути фальсифікацію (неминучу) виборів мовчки, в країну вислали численних диверсантів. У інших випадках достатньо було просто скористатися інфраструктурою у вигляді анонімних телеграм-каналів для організації масових протестів.
Подальший розвиток подій спрогнозувати було елементарно. Жорстка реакція Лукашенка на вуличні протести повністю відрізала йому опцію співпраці з Заходом, котра єдина могла б забезпечити йому певну незалежність від Кремля. В разі, якщо Лукашенко погодиться на повну здачу суверенітету Росії, підтримки Путіна йому, ймовірно, цілком вистачить на придушення протестів (навіть без введення військ, чого Путін собі навряд чи дозволить). В разі, якщо народні протести виявляться надто сильними, Путін підтримає іншого кандидата — слабкого, а відтак повністю керованого. Інших там просто не існує.
Мабуть, найгірше, що народний протест не має ознак цивілізаційного вибору, боротьби за демократію, реальний суверенітет, конституційні права тощо. Просто один диктатор сильно набрид, і населення не вірить більше, що він здатний забезпечувати їм попередній рівень життя і так званої «стабільності» й готові поміняти на нового. Тому вони так масово й відхрещуються від подібності до Майдану.
Все це жодним чином не суперечить нашим симпатіям народові, котрий вийшов на вулиці проти фальсифікацій виборів. Як і не впливає на категоричний осуд дій скаженого диктатора і псів його режиму.
На митинге «за Лукашенко», куда свезли бюджетников, беларуский недоМадуро выступил и немного позиговал!
