Не бійся, Люся, я поруч…

Ой, Вань, гляди, какие клоуны!

Рот — хоть завязочки пришей

Ой, до чего, Вань, размалёваны

И голос — как у алкашей!

ВОЛОДИМИР ВИСОЦЬКИЙ

Хто ще не знає Люсю Арєстовіч?

«А ну-ка проверь… Она же Анна Федоренко… Она же Элла Кацнельбоген… Она же Людмила Огуренкова… Она же… Она же Изольда Меньшова… она же Валентина Панеят» – розповідав колись Глєб Жєглов.

У радника офісу президента Олексія Арєстовіча псевдонімів у житті було поки що менше, але по кількості ролей, зіграних у політичному театрі, він сміливо може конкурувати зі своїми прообразами у радянському кіно:

А ну-мо перевір…Він же член партії Дмитра Корчинського «Братство»… Він же член «Міжнародного євразійського руху» Олександра Дугіна… Він же член громадської ініціативи під патронатом Віктора Януковича «Геть усіх»… Він же офіційний представник України у Тристоронній контактній групі на перемовинах у Мінську… Він же… Він же радник офісу президента Зеленського.

Але першу славу пану Олексію все таки принесло кіно.

Не те, щоб він там зіграв щось путнє.

Зовсім ні.

Але для популярності це не важливо.

Важливо – щоб було епатажно.

Або креативно, як у нас повелось.

У 2012 році Олексій Арестовіч знявся у комедії Маргарити Майорової «Не бійся, я поруч» в ролі банківського працівника Ігора Смірнова.

По сюжету, від Смірнова пішла кохана дівчина, і він намагається її повернути.

Для цього він домовляється з другом-журналістом, і з’являється з ним в домі свого суперника – Влада Вишневського у незвичному вигляді, переодягнувшись в якусь Люсю Зайцеву – новоспечену співачку ротом.

І в такому образі потім відправляється на корпоративну вечірку Вишневського до ресторану.

Тобто, все, як і попереджав Глєб Жєглов:

«РЫЖАЯ, ЧАСТО БЫВАЕТ С РАЗЛИЧНЫМИ МУЖЧИНАМИ В РЕСТОРАНХ, ВОЛОСЫ ПОДКРАШИВАЕТ СТРЕПТОЦИДОМ»

З тією різницею, що за сценарієм Люся Зайцева, відповідно до змін у моді, була не рудою, а блондинкою.

Саме після цього фільму до пана Арєстовіча і прилипло погоняло – ЛЮСЯ.

З того часу багато води утекло, але незмінною залишилася звичка Люсі робити епатажні заяви.

Так, напередодні президентських виборів 2019 року, оцінюючи шанси кандидатів, Люся спрогнозувала перемогу чинного президента Петра Порошенка:

«Така думка базується на навичках оцінювати військово-політичну обстановку.

Якби я вів мову про якусь іншу країну, в якій не жив би, то все одно сказав би, що ЧИННИЙ ПРЕЗИДЕНТ ЗАЛИШИТЬСЯ БІЛЯ КЕРМА».

Але за 2-3 тижні «військово-політична обстановка» в Україні різко змінилася.

Не очікувано для Люсі президентом України було обрано Володимира Зеленського, а її пророцтво накрилось мідним тазом.

Проте Люсині навички неадекватно оцінювати військово-політичну обстановку недовго залишалися без діла.

Нова влада конче потребувала нових кадрів: молодих незашкварених осіб, які ніколи не були при посадах.

Але ж загальновідомо, що нове – це добре забуте старе.

І тому, з приходом на Банкову Андрія Єрмака, таланти пропагандистів з проросійським бекграундом стали знову затребуваними.

Для початку там з’явився ідеолог «вДУМЧЕВого» голосування пан Михайло Подоляк, а за ним підтягнулася і наша Люся.

Відомо ж що «русскіє своих нє бросают».

Але це неточно.

Щоправда для потрапляння в зелене лай.., себто, в зелену команду, нашій героїні довелось пройти серйозний лікувальний курс.

Ще б пак!

Адже під час хвороби Люся несла таку пургу на найвеличнішого політичного діяча сучасності, що навіть згадати лячно!

«Він артист, і не хоче приймати рішення щодо війни. Це так засмучує тонку психіку: гинуть люди внаслідок твоїх рішень, це так неприємно…

Він виходить із світу уявлень ЗВИЧАЙНОГО КРИВОРІЗЬКОГО ВАТНИКА З ЙОГО КРУГОЗОРОМ».

Також Люся називала преЗЕдента «маріонеткою олігархів», і зазначала, що йому президентське крісло пасує, «як корові сідло».

Але, врешті-решт, все закінчилось хеппі-ендом.

Дискутуючи 1 квітня 2021 року, в прямому ефірі телеканалу 1+1 з Олексієм Гончаренком, Люся зробила наступну заяву:

«Я перехворів(ла) на важку хворобу «порохоботства», ідеологічною позицією якої продовжує хворіти шановний Олексій (Гончаренко) і його колеги.

ЦЕ ВАЖКА ХВОРОБА, ГІРША ЗА COVID-19».

При цьому, хто саме забезпечив лікування Люсі, і скільки це коштувало – залишилося за кадром.

Хоча Люсєфани стверджують, що її лікували, як і будь-якого громадянина України, абсолютно безкоштовно, як то передбачено статтею 49 Конституції України.

ЧИ СПРАВДІ ТАК БУЛО, ЧИ МОЖЕ ХТО ЗБРЕХАВ.

ХТО ВОРОГІВ НЕ МАВ?

Хай там як, але колегам Гончаренка поталанило менше.

Бо одужавша Люся одразу назвала їх «пацюками» і «дятлами» лише за спробу покритикувати позицію Зеленського щодо непотрібності НАТО для України.

А коли вона в соціальних мережах назвала колишніх однодумців «порохоскотами», то навіть скептикам стало зрозуміло, що важку хворобу порохоботства Люся таки успішно подолала, і наступила стійка ремісія.

Справді зоряним часом для Люсі стало вторгнення рашистів в Україну 24 лютого 2022 року.

В перші дні війни вона набула іміджу «танкомаха», себто, борця з танками і навіть претендувала на потрапляння до Вальхалли.

«Я вообще не боялся.

Это не драматургически, может быть, звучит, но у меня было одно желание: я хотел застрелить российскую единицу бронетехники, чтобы не зря умереть.

Потому что тот, кто застрелил, в Вальхаллу попадает.

А кто не застрелил, не попадает.

Я спёр гранатомет. Там их много лежало.

Заныкался за занавеской и думаю: если дойдет до офиса, то моя задача – один «Тигр», один БТР, одна БМД, но сжечь перед смертью.

И еще один вариант у меня был.

Я сразу просчитал: уличные бои.

Потому что готовиться надо по всему спектру вариантов.

И если, допустим, офис разрушили и нас всех убили, а ты почему-то остался жив…

Такое тоже иногда бывает» – пізніше ділилася Люся героїчними спогадами в інтерв’ю Гордону.

Ну ви зрозуміли.

Люся в той час думала про героїчну смерть заради Вальхалли приблизно так, як і Прокіп Сєрков – батько легендарної Проні Прокопівни:

«Вот мы несмотря на её ангельский характер, жили хорошо, и даст Бог помрём.

ТОЛЬКО ОНА РАНЬШЕ, А Я ПОПОЗЖЕ.

Чего и вам желаю».

І оскільки з героїчною смертю тоді не склалося, то Люсі, наслідуючи Остапа Бендера, терміново довелося перекваліфікуватися…

Ні не в «управдоми», а у…

Тримайте мене семеро – у військові експерти!

Щовечора на YouTube-майданчику Марка Фейгіна Люся коментувала хід бойових дій, збираючи біля екранів тисячі довірливих лох…глядачів.

Погодьтеся, що втримати увагу такої величезної аудиторії протягом тривалого часу доволі складно.

Адже, як свого часу справедливо зауважив Авраам Лінкольн,

МОЖНА ВЕСЬ ЧАС ДУРИТИ ДЕЯКИХ,

МОЖНА ДЕЯКИЙ ЧАС ДУРИТИ ВСІХ,

АЛЕ НЕ МОЖНА ВЕСЬ ЧАС ДУРИТИ ВСІХ.

Кінь на чотирьох ногах і то спотикається – кажуть українці.

То що тоді казати про Люсю?

14 січня 2023 року рашисти завдали ракетного удару по Україні.

Крилата ракета Х-22, запущена з бомбардувальника Ту-22 влучила в житловий будинок у місті Дніпрі, зруйнувавши цілий під’їзд багатоквартирного будинку.

І в той час, коли рятувальники ще розбирали завали, з-під яких лунали людські крики і стогін, ця…люся… в ефірі Фейгін LIVE заявила, що

РОСІЙСЬКУ РАКЕТУ В ДНІПРІ ЗБИЛИ, ВОНА ВПАЛА НА ПІД’ЇЗД І ВИБУХНУЛА.

ТАКОЖ ТАМ ПРОБЛЕМА З ЇДЮЧИМ ДИМОМ, ЩО СТАЛО ДОДАТКОВИМ ЕЛЕМЕНТОМ ВРАЖЕННЯ.

Тобто, рашистська крилата ракета вразила житловий будинок не сама по собі.

Траєкторія її польоту змінилася внаслідок влучання в неї української зенітної ракети.

Таким чином, враження житлового будинку сталося НЕНАВМИСНО і Рафік, себто рашисти – НІ В ЧЬОМ НЄ ВІНОВАТ!

Реакція міського голови Дніпра Бориса Філатова була миттєвою:

Я С ПЕРВОГО ДНЯ ГОВОРИЛ, ЧТО АРЕСТОВИЧ – САМОВЛЮБЛЁННЫЙ СКОТ И ПОМОЙНЫЙ РОТ.

НО В ОП НА НЕГО ЯВНО КТО-ТО ДЕЛАЕТ СТАВКУ.

ИЗВИНИТЕ, НЕ УДЕРЖАЛСЯ, НО СБУ И КОНТРРАЗВЕДКА ДОЛЖНЫ ОТРЕАГИРОВАТЬ.

Можна зрозуміти емоції Бориса Альбертовича, який всю ніч разом із рятувальниками розбирав завали, рятуючи людей, які стали жертвами російських терористів.

АЛЕ…

МИШКУ МУЧАЕТ ВОПРОС:

КТО ЗДЕСЬ ВРАГ ТАИНСТВЕННЫЙ?

А ОТВЕТ УЖАСНО ПРОСТ

А ОТВЕТ ЕДИНСТВЕННЫЙ…

Пам’ятаєте назву зоряного фільму, що дав путівку в життя Люсі?

Нагадую:

НЕ БІЙСЯ, Я ПОРУЧ.

Рівно за два тижні до цих подій генеральний завгосп країни пан Андрій Єрмак дав велике інтерв’ю орденоносній медіахвойді Наталі Мосейчук на телеканалі 1+1.

І раптом під час майже півторагодинного сеансу облизування, між ланцюговою собакинею зеленої демократії і «менеджером президента» стався наступний діалог у телевізора стосовно Люсі.

Далі процитую повністю.

Мосейчук: Питають про Арєстовича, а він же… ха-ха-ха… а він же радник офісу президента!

Єрмак: ВВАЖАЮ, ЩО ВІН НА СВОЄМУ МІСЦІ.

Він… в нього велика армія прихильників.

І я думаю, що на своїй такій мові він з ними розмовляє.

ВВАЖАЮ, ЩО ДУЖЕ ПРОФЕСІЙНО ЦЕ РОБИТЬ.

І вважаю, що він дуже багато зробив в перші місяці війни.

Це було дуже важливо, те, що він робив.

Він був тут.

Я ПОВАЖАЮ ЦЮ ЛЮДИНУ.

Тому… що я можу сказати?

Мосейчук: Я ПОВАЖАЮ ВАС ЗА ЦЮ ВІДПОВІДЬ.

Тому що люди не завжди підтримують того, кого цькують, кого критикують, на кого зводять наклепи, кому дістається критика.

ЦЕ ВАС ТІЛЬКИ ХАРАКТЕРИЗУЄ З ХОРОШОГО БОКУ!

Єрмак: Люди є люди.

Ну, ви зрозуміли: «Не бійся, Люся, я поруч…»

– ХВАЛЯТЬ, МАМО, ЛЮДИ НАС!

– ХТО?

– ВИ – МЕНЕ, А Я – ВАС!

І як після таких компліментів далі жити?

Ось Остапа, в сенсі – Люсю і понесло.

А Ви як думали?

Тому не чекайте на офіційну реакцію влади з приводу озвучування Люсею наративів рашистської пропаганди.

Адже «русскіє своїх нє бросают».

АЛЕ ЦЕ НЕТОЧНО.

Як гарно балакаюча собачка Єрмака підіграла ворогу