Скасування обмежень на поставку американських озброєнь і військової техніки в Україну можна вважати і знаковою, і довгоочікуваною і навіть дуже важливою історичною подією.
Одним з ключових напрямків допомоги США є поставка ОВТ американського виробництва для посилення потенціалу ВМС ЗС України, адже морський напрямок російської агресії вимагає реагування і адекватної відповіді. Передусім, йдеться про запропоновану Пентагоном в рамках реалізації надлишкового майна (Excess Defense Article) передачу Україні 2-3 фрегатів типу Oliver Hazard Perry (ОНР) з числа тих, що нещодавно виведені у резерв, але зберігають достатній ресурс, задовільний технічний стан і можуть бути використані для потреб ВМСУ.
Фрегат ВМФ США класу Oliver Hazard Perry USS Vandegrift (FFG-48) / Фото: US Navy
Не є таємницею, що реагувати на загрози з морського напрямку має насамперед військовий флот, для цього йому потрібні кораблі, спроможні виконувати завдання не лише біля свого узбережжя, але й на значній відстані, протягом визначеного часу і незалежно від погодних умов у відкритому морі.
На жаль, внаслідок російської агресії навесні 2014 року ВМСУ втратили переважну більшість сучасних бойових кораблів, що були захоплені агресором у Севастополі, а єдиний фрегат «Гетьман Сагайдачний» об’єктивно не може вирішити усіх поточних завдань, що покладаються на ВМСУ сьогодні.
Отже, пропозицію отримати американські фрегати слід вважати вдалою, вона у випадку прийняття ЗС України дозволить значно розширити бойові можливості ВМСУ у зоні відповідальності, підвищити мобільність, здатність діяти в будь-якому районі Чорного моря як у складі міжнародних об’єднань, так і самостійно.
Єдиний фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний» об’єктивно не може вирішити усіх поточних завдань на морському напрямку / Фото: ВМС України
Нагадаємо, що фрегати за визначенням є універсальними кораблями, на які покладено вирішення низки завдань у мирний і військовий час. Це демонстрація прапора країни, присутність у зонах потенційних конфліктів, участь у міжнародних операціях під егідою ООН, ЄС або НАТО. Але наразі йдеться навіть не про це.
В умовах, що склалися внаслідок російської агресії, Україна потерпає економічно саме на морському напрямку, важливість якого після анексії Криму лише зростає. Існують усі підстави для того, щоб говорити про повзучу морську блокаду Росією українських портів, як ще одного напрямку гібридної війни. Тому посилення ВМСУ за рахунок американських фрегатів буде доцільним.
Які наслідки це матиме для України
Одразу відповідь скептикам: якщо виходити лише з того, що буде стримано реалізацію національної програми будівництва кораблів класу «корвет» — так, це правда. Але ця програма призупинена і без того від початку війни і навряд чи буде активована до її завершення*. Незалежно від того, отримаємо ми американські фрегати, чи ні.
Так, наявність у складі ВМСУ кораблів іноземної побудови вимагатиме перерозподілу коштів військового бюджету не на користь вітчизняного кораблебудування. Це також правда. Приклад Польщі, де після отримання від США 2-х фрегатів типу ОНР були змушені відмовитись від будівництва серії нових корветів свідчить про це.
* До того ж, будівництво головного корвета свого часу було розгорнуто на Чорноморському суднобудівному заводі, власником якого є В.Новінський, який, крім усього іншого, не є прибічником протистояння з Росією.
Проте, Україна опинилася в інших умовах, фактично у стані війни з ядерною державою, яка намагається усіма засобами знищити її політично, інформаційно, економічно, військово, тощо, в тому числі на морському напрямку. Тому ВМСУ кораблі потрібні тут і зараз. І фрегати-це не найгірший варіант, адже військовий флот без кораблів – не флот.
Тому рішення військово-політичного керівництва держави про можливість отримання фрегатів можна буде лише привітати.
Скільки фрегатів можемо отримати від США? Якщо виходити з простої логіки експлуатації – найбільш оптимальним було б отримати три кораблі. Тобто, один перебуває в строю, один в ремонті, один після ремонту відновлює боєздатність. Це стандартна практика.
Проте, з огляду на низку об’єктивних чинників (проблеми з укомплектуванням екіпажів, коштами на ремонт і утримання), скоріше за усе, Україна отримає два фрегати, або навіть взагалі один. З перспективою передачі додаткових одиниць пізніше.
Все залежатиме від конкретних домовленостей між сторонами, технічного стану кораблів, вартості «товарів і послуг», термінів оформлення контракту (контрактів) та політичної волі очільників двох країн.
Що уявляють собою фрегати типу ОНР?
Кораблі типу ОНР виведено зі складу ВМС США не через повну застарілість, а через зміну стратегічної концепції використання військового флоту в нових умовах. Якщо за часів «Холодної війни» одним з важливих завдань протистояння СРСР була боротьба з чисельними радянськими підводними човнами (саме для цього створювалися протичовнові газотурбінні фрегати типу ОНР), то з після впровадження США після розпаду СРСР нової концепції повітряно-морської операції все змінилося.
У світлі нових завдань ці відносно нові фрегати виявилися непотрібними для US Navy і їх почали масово виводити до резерву (останній – у 2015 році) або передавати союзникам, серед яких: Австралія, Бахрейн, Єгипет, Пакистан, Туреччина, Польща.
Кораблі типу ОНР будувалися в США, а також в за ліцензіями у Австралії, Іспанії і на Тайвані з 1975 по 2004 рік. Загалом 71 корпус-чи не найбільша серія у цьому класі, що колись будувалася.
Кораблі на час завершення будівництва мали наступні ТТХ: водотоннажність 4200 т, довжина 135 м(перша серія) або 138,1 (решта), ширина 13,7м, занурення 6,7-7,7 м. Головна енергетична установка-газотурбінна, у складі 2-х установок General Electric LM2500-30 потужністю 41000 к.с., швидкість повного ходу 29 вузлів.
Дальність плавання 4500 миль (20 вузлів) або 5000 миль (18 вузлів). Екіпаж 219 (в т.ч. 19 офіцерів) осіб.
Кораблі пройшли модернізацію з оснащенням сучасними РЛС, ГАС, автоматизованими системами розвідки, управління вогнем, РЕБ тощо.
На кораблях, що зберігаються у резерві (станом на 2018 рік — 7 одиниць останньої серії), демонтовано ракетне озброєння (ЗРК і ПКР), проте залишено 76-мм універсальну гармату, 20-мм автомати, а також 327-мм торпедні апарати.
Також передбачена можливість постійного базування корабельного протичовнового вертольота, для якого в кормовій частині палуби передбачено вертолітний майданчик і ангар закритого типу.
