Літо 2014 року. Стан ЗСУ такий, що командування змушене ганяти навколо Києва бронетранспортери президентського полку аби складалося враження, що їх у нас багато — хоч якась надія на те, що це зупинить вторгнення, до якого залишалися години.
Насправді їх було лише 14 — парадний розрахунок плюс пара резервних машин.
Порошенко ночує в кабінеті. Йому страшно. Не боїться лише дурень. Будь-якої хвилини може пролунати зумер «сотки» й начальник Генерального штабу скаже: «Пане президенте, танкові колони противника перетнули державний кордон, рухаються на Харків, Київ, Дніпро, Херсон і зупинити їх нічим».
А може й не буде ніякого зумера — раніше почується ревіння російських штурмовиків над Києвом і задрижать вікна від близьких вибухів. А системи протиповітряної оборони немає. Розікрали «папередники».
Армія гола й боса. Бронежилетів немає. Бійців на передову возять шкільними автобусами. З трьох БМП здатні рухатися дві, а стріляти одна. Бригади лише так називаються — насправді їхній чисельний состав до батальйона не дотягує. Добробати теж не добробати — за чисельністю це роти мирного часу.
В музеї «Лютезький плацдарм» перед порожніми майданчиками експозиції бойової техніки лише таблички: «Бойова розвідувально-дозорна машина-2». Самі машини відправлено на війну. З інших музеїв — теж. Усе, що може їздити. Про стріляти не йдеться — тут хоча б трохи броні щоб було де бійцям сховатися від осколків російських снарядів та мін.
Моторошна реальність.
І телефонує Порошенко у свої компанії «Укрпромінвест», «Рошен», в банк: скільки коштів ми можемо наскребти аби хоча б якось Київ прикрити від можливого удару з повітря? Бо після хазяйнування проФФесора в країні грошей немає. І 20% промислового потенціалу залишилося на окупованих територіях.
У країні жорстока фінансово-економічна криза — тут хоча б людей без засобів до існування не залишити: зарплати, пенсії, стипендії, підтримка переміщених осіб — тільки компенсації готелям в яких розмістили біженців, виливаються в кругленьку суму. А заправка лише одного вертольоту Мі-8 це 445 літрів спеціального палива. А заправка одного танка — це 1200 літрів дизеля.
Це вже історія. Наша історія, яку треба знати.
До чого це я?
Стикнувся сьогодні одразу з двома «простими людьми», які абсолютно не в курсі, що Порошенко витратив на відновлення системи протиповітряної оборони 500 мільйонів власних коштів та ще близько 300 вгатив на інші придбання: снайперські комплекси, оптику, набої, бронежилети, автомобілі і навіть польові лазні.
Більше того — вони не повірили, коли я їм це сказав: та ну, не може бути щоб аж 800 мільйонів. Він же ж на війні збагачувався.Про БРДМ із музеїв вони не знали. І про оті 14 бронетранспортерів. Лише коли я розповів усе це у відповідь на питання «А що той Порошенко зробив» — притихли. Але все одно хитали головами…
Історія — найважливіша наука у світі. Бо це досвід життя народу. Це сума знань, на підставі яких приймаються рішення. У тому числі й на виборах. І якщо цих знань недостатньо, або їх викривлено — рішення приймаються неправильні.
«Народ, який на знає або забув своє минуле не має майбутнього» — сказав Платон 2400 років тому. Розумний був мужик.
P.S.
Вже сил не вистачає читати, який Зеленський патріот
А коли ж це він встиг перетворитись з КАПІТУЛЯНТА на ПАТРІОТА?
Можливо, ми чогось не знаємо? Можливо ПАТРІОТ Зеленський вже визнав, що режиму тиші не існує і і відмінив свою заборону стріляти у відповідь? Можливо Зеленський вже наказав повернути на передову безпілотники і антиснайперські пари, які були відведені в тил влітку за його наказом як виконання домашнього завдання путіна?
Ні. Режим тиші і далі триває і триває для того, щоб наші вороги почувались в безпеці і безкарно як в тирі відстрілювали військових зі снайперської зброї та розставляли міни біля наших позицій, на яких підриваються захисники після «неприцільного мінометного обстрілу».
Можливо, Зеленський наказав повернутись на попередні позиції, які залишили за його наказом? Ні.
Можливо, Зеленський вже заборонив постачання електроенергії з р@ші, яке розпочалось саме з приходом того ПАТРІОТА до влади? І завдяки такому патріотизму економіка агресора отримує кошти з України для фінансування виробництва зброї, яка вбиває українців. Завдяки такому патріотизму руйнується українська енергетика.
Результати такого патріотизму ми вже побачили. Україна, яка раніше експортувала надлишок власної електроенергії, нарощує об’єми закупівлі у раші, довівши їх до 13% загальної потреби. Кінцевим підсумком такого патріотизму має бути те, що ми на рівному місці впадем на коліна і скажем путінрятуй.
Можливо, ПАТРІОТ Зеленський захотів розібратись, що ж це за зрадник у його оточенні злив операцію по вагнерівцях? Ні. Робота ТСК по розслідуванню зради на Банковій і далі блокується.
Наріт співає осанни за те, що Зеленський закрив зажопівські канали. А на основі чого він їх закрив? На основі Постанови від 2018 року. А коли він їх закрив? В 2019 році? НІ. В 2020 році? Ні. А чому ж патріот так довго зволікав?
А тому, що ПАТРІОТУ ті канали 1,5 року не заважали. І тільки в 2021 році той ПАТРІОТ зрозумів, що канали треба закрити. А розуміння прийшло після того, як на стіл ПАТРІОТУ поклали результати соцдосліджень, які показали, що на п’яти найвеличнішому наступають Порошенко з Бойком. А рейтинг для клоуна, це як оплески — без нього він життя свого не бачить.
А тому задля збереження рейтингу можна стати вже й нечемним хлопчиком для путіна і закрити промосковські канали. Особливо, якщо таким чином можна вбити двох зайців – не чути критики себе любимого, а заодно і поживитись на електоральному полі Порошенка, відібрати у нього голоси, назвавшись патріотом. Тут присутній і здоровий розрахунок — не пропустити у другий тур Порошенка і зустрітись у фіналі з промосковським посіпакою, щоб знову спрацювала українська звичка, що краще який не є Кучма, ніж комуніст Симоненко.
Такий вже український наріт – його вже котрий раз роблять разом, а він задоволений ще й аплодує і дякує.