Дивує, що наша слабка влада не реагує на зростання нацистських проявів у Польщі. Там вже напади на українців ідуть один за одним, вже дітей б’ють, це явно заохочується правими фріками, раз Туск закликає Навроцького «перервати мовчання». Але президент Польщі і окремі чинушки лише патякають, як «Україну в ЄС не візьмуть через фошизм».
Ми пропускаємо прекрасну можливість запитати Євросоюз: а чи не пора вам звернути увагу на нацизм в сучасній Польщі?
Я вважаю, ми, як країна, зобов’язані піднімати питання непокараного злочину. Нам не треба бити горшки з Польщею. Але й замітати під килим теж не приведе ні до чого крім проблем в майбутньому.
Правда наступна.
Польські праві фашисти в 20-му столітті, щойно здобули незалежність від Рашки, під видом Другої Республіки тут же почали будувати Третій рейх. Вони відмовились зробити висновків із причин попередньої втрати державності. Навпаки, Польська держава вчинила нові злочини проти українського населення на наших етнічних землях.
За цей злочин — концтабори для українців, етноциди, депортації, вбивства і єврейські погроми — Польська держава, не понісши жодної відповідальності, вирішила навіть не вибачатися.
Натомість, частина істеблішменту нині вигадала ідеологію минулих образ і правого реваншизму і на цій хвилі зараз ідейні нащадки тих польських правих рвуться до влади в країні.
Звинувачення на нашу адресу це просто зброя фашистів — як у Гітлера в 1920х було зброєю звинувачення в бік євреїв.
Ми маємо розуміти: польські праві фашисти уже зараз вважають себе ворогами України. Їхня ідеологія — це зафарбовувати наші землі своїми мапами, називати наші землі «малопольщею» і пишатися давніми часами, коли вони були окупантами.
Все це — один в один путінські ідеї перед нападом на Україну.
Не дарма гасла польських правих і кремлівців співпадають уже зараз.
Від співпадіння гасел до пакту проти України — один крок.
І ми в спільному минулому з таким стикалися не раз.
Ми маємо приймати міри.
І найкращий спосіб це піднімати на зовнішній арені кожен випадок українофобських інцидентів у Польщі уже зараз.
Не мовчати, а спокійно, без істерик, показувати в Європі на Польщу ручкою. Дивіться: нацизм тут уже підняв голову. Там б’ють дітей і сімейні пари «за акцент» і б’ють просто за іншу мову на вулицях. Це нацизм і є. І так вони робили в 20-му столітті, а зараз звиздять про Бондеру, який і виступив проти цього.
І першою боротися з нацизмом має Європа, яка сама пережила нацизм. Найкращий спосіб це резолюції Європарламенту з засудженням. Хай їхні праві будуть джерелом підриву репутації країни. А в перспективі — позбавляти Польщу європейських грошей, якщо нацики там переможуть.
Ми маємо не бити горшки, але й не втягувати голову в плечі. Ми маємо співпрацювати з ЄС і з польським суспільством. І загнати нацизм по норам разом. Доки це ще можна зробити малою кров’ю.
