На Заході бачать і офігівають на що наша влада витрачає їхні гроші. Повне відео тут https://youtube.com/shorts/_B5oKLUgJuM?si=eNpcA-_Bw2BV5-Xt
Нова бомба під троном Зеленського. Одне з найавторитетніших економічних видань світу, а по факту видання для інтелектуальної та бізнесової світової еліти прямо звинувачує Зеленського в корупції та узурпації влади. Світові еліти вже не тільки не приховують свого розчарування Зеленським, але відкрито погрожують йому публічним розкриттям його злочинів.
Юрій Ніколов
Хрінассє жесткач в заголовку статті про Зеленського і нашу війну: «Fixing the rot in Ukraine». Оте «рот» можна перекласти як гниль/гниття/корупція.
І тепер на весь діловий світ пишуть: «Адміністрація Зеленського стала менш терпимою до критики, переслідуючи ворожі ЗМІ та використовуючи юридичні засоби проти своїх політичних опонентів. У липні вона спробувала приборкати дві незалежні антикорупційні агенції, які занадто наблизилися до влади. Українці виявляють зростаюче невдоволення стилем управління Зеленського, зокрема його залежністю від кола радників та терпимістю до корупції, коли це йому вигідно».
Однак «The Economist» — не зрадофіли. Їхня стаття адресована не нам, а Заходу. І в ній дуже точно описана похмура перспектива самого Заходу у випадку окупації України через втому Заходу від «не їхньої» війни:
«Уявіть собі величезну країну на кордонах НАТО, розгнівану і зраджену, заповнену зброєю і розлюченими колишніми солдатами, яка перебуває під контролем Володимира Путіна».
Ну і да. Стаття впливового видання завершується словами про те, що українцям все-таки треба подумати про вибори, аби не отримати поразку через консервацію проблем владою Зеленського, яка вже досягла своєї стелі занадто толерантна до корупції. Тож недарма Зеленський вчора заявив в інтерв’ю американцям, що готовий і не боротись за посаду.
Ух, як все закручується. Автопереклад https://www.economist.com/…/fixing-the-rot-in-ukraine…
Виправлення гниття в УкраїніКожного разу, коли Володимир Зеленський зустрічається з Дональдом Трампом, друзі України затамовують подих. Чи буде американський президент підтримувати Україну, чи критикуватиме її? Після зустрічі двох лідерів у Нью-Йорку 23 вересня Трамп, здавалося, здійснив разючу зміну позиції, закликавши Україну відвоювати всі території, втрачені на користь Росії, а Європу — збивати російські літаки, що порушують повітряний простір. Це було сприйнято як підтримка. Більш імовірно, що він просто змиває руки з війни. Якщо так, то Україна та її європейські союзники будуть змушені самостійно протистояти Росії.
Це буде набагато краще, ніж поступки Росії, які, як здавалося, колись розглядав Трамп. Думати, що Україна зможе повернути п’яту частину своєї території, яку окупувала Росія, навіть за допомогою Європи, — це фантазія. Однак, якщо Білий дім не буде ворожим, Америка, очевидно, продовжуватиме надавати розвіддані та дозволятиме Україні купувати свою зброю — за умови, що європейці оплачуватимуть рахунки. Якщо так, Україна зможе утримати позиції. Мрія про процвітаюче, безпечне і демократичне життя на чотирьох п’ятих території залишиться. Це буде своєрідною перемогою.
На жаль, навіть такий результат стає все важче забезпечити. Як ми повідомляємо з Києва, Україні бракує солдатів. Її економіка паралізована нестачею робочої сили та постійними бомбардуваннями. А під тиском демократична політика країни демонструє ознаки розпаду. Перші два фактори не підконтрольні Україні. Третій — це те, що вимагає дій навіть зараз, поки тривають бойові дії.
Адміністрація Зеленського стала менш терпимою до критики, переслідуючи ворожі ЗМІ та використовуючи юридичні засоби проти своїх політичних опонентів. У липні вона спробувала приборкати дві незалежні антикорупційні агенції, які занадто наблизилися до влади. Українці виявляють зростаюче невдоволення стилем управління Зеленського, зокрема його залежністю від кола радників та терпимістю до корупції, коли це йому вигідно.
Європа має відіграти важливу, хоч і парадоксальну роль. Зараз, коли Америка відходить від лідерства, вона повинна різко збільшити рівень своєї допомоги. Як головний спонсор України, вона матиме більший вплив на уряд у Києві і повинна використати його, щоб запобігти відступу від демократії. Вона вже показала, що може це зробити, підтримавши демонстрації в Україні проти атак Зеленського на антикорупційні органи.
Однак є свої межі. Як і мегабанк, Україна занадто велика, щоб збанкрутувати. Наслідки для Європи від хаосу в Україні — наприклад, якщо втома від війни або брак обладнання спричинять військовий або економічний колапс — лячно навіть уявити. Уявіть собі величезну країну на кордонах НАТО, розгнівану і зраджену, заповнену зброєю і розлюченими колишніми солдатами, яка перебуває під контролем Володимира Путіна.
Погрози Європи відрізати Україну були б порожніми. Натомість вона повинна вмовляти і переконувати, апелюючи до патріотизму і спадщини Зеленського. Вона може використовувати стимули для посилення своїх аргументів, включаючи доступ до єдиного ринку ЄС, інвестиції в оборонну промисловість України та усунення перешкод на шляху до членства в ЄС.
Важливим питанням є вибори. Україна залишається під воєнним станом, що згідно з конституцією не дозволяє їх проводити. Але п’ятирічний термін повноважень Зеленського як президента закінчився в травні минулого року, і українці все більше потребують можливості висловити свою думку. За відсутності перемир’я — а його ознак досі немає — проведення виборів буде юридично і практично складним, але не неможливим. Немає кращого способу продемонструвати, що Україна може впоратися зі зменшенням інтересу з боку Америки, ніж акт демократичного оновлення.
