Повідомлення про те, що Україна врешті-решт отримає летальну оборонну зброю зі США, неабияк сколихнуло вітчизняний інформаційний простір і мало цілком прогнозовану реакцію в ЗМІ сусідньої Росії.
Однак на тлі загального піднесення через усвідомлення перспективи ймовірного постачання в Україну славнозвісних протитанкових ракетних комплексів Javelin не варто забувати, що наша країна також посідає гідне місце серед світових виробників сучасних протитанкових ракетних комплексів
Насправді у світі є небагато країн, які можуть похвалитися технологіями вироблення високоточних засобів ураження, якими є протитанкові керовані ракети й постріли з протитанковими керованими ракетами. Таку зброю призначено для ураження нерухомих і рухомих броньованих цілей та інших об’єктів, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, зокрема з динамічним захистом, а також для ураження малорозмірних цілей типу довготривалих вогневих точок, танка в окопі, легкоброньованих об’єктів і вертольотів.
Інженери ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» розробили ціле сімейство високоточних засобів ураження — від легкого переносного ракетного комплексу з максимальною дальністю стрільби 2500 м (ПТРК «Корсар») до більш потужних із дальністю стрільби 5000 м (ПТРК «Бар’єр», ПТРК «Стугна-П», постріл з керованою ракетою «Конус», 105-мм постріл з керованою ракетою Falarіck), і протитанкових ракетних комплексів для повітряних платформ (вертольотів), максимальна дальність стрільби яких становить 7500 м (ПТРК «Бар’єр-В»).
Особливе місце серед протитанкових керованих ракет належить тим, які вистрілюють зі ствола. Цікаво, що самостійно виготовляти ці високотехнологічні боєприпаси можуть лише кілька країн у світі. І серед них Україна, де першу подібну ракету розробили ще 1997 року. Наразі такими є вітчизняні керовані ракети Falarіck 90 (калібру 90 мм, із максимальною дальністю стрільби до 4000 м і бронепробиттям за динамічним захистом 550 мм), «Стугна» (калібру 100 мм, із максимальною дальністю стрільби до 5000 м і бронепробиттям за динамічним захистом 550 мм), Falarіck 105 (калібру 105 мм, із максимальною дальністю стрільби до 5000 м і бронепробиттям за динамічним захистом 550 мм), «Конус» (калібру 120 мм, із максимальною дальністю стрільби до 5000 м і бронепробиттям за динамічним захистом 700 мм), «Комбат» (калібру 125 мм, із максимальною дальністю стрільби до 5000 м і бронепробиттям за динамічним захистом 750 мм).
Вітчизняні протитанкові керовані ракети наводять на ціль по лазерному променю в напівавтоматичному режимі: оператор супроводжує ціль у марці прицілу та контролює момент її ураження. Ці ракети мають тандемну кумулятивну бойову частину, яка несе два заряди. Перший, слабший кумулятивний заряд, спрацьовує в разі безпосереднього контакту з перешкодою й змушує детонувати елементи системи динамічного захисту та тим самим оголює певну ділянку броні танка. Своєю чергою другий, потужний заряд, спрацьовує із затримкою й завдяки кумулятивному струменю, що виникає внаслідок підриву бойової частини, пробиває основну броню. До речі, як вибухову речовину (ВР) використовують окфол (він є менш чутливим до детонації, аніж інші аналогічні ВР, до того ж протягом тривалого часу зберігає свої характеристики).
Серед сучасних вітчизняних протитанкових ракетних комплексів, які прийнято на озброєння в Збройних Силах України та які успішно застосовують у районі АТО, з американським ПТРК FGM-148 Javelin зазвичай порівнюють ПТРК «Стугна-П». Український комплекс уражає ціль на максимальній дальності 5000 м, американський — 2500 м.
ПТРК «Стугна-П» уражає цілі в точку прицілювання, і при цьому оператор контролює процес знищення обраного об’єкта. Тобто режим автоматичного супроводження цілі дозволяє оператору будь-якої миті увійти в режим ручного наведення. Це надзвичайно важливо, бо дозволяє йому скорегувати випущену ракету при виникненні перешкод на траєкторії її польоту або навіть переспрямувати на іншу, більш значущу ціль, що з’явилася. Також вітчизняний ПТРК оснащений пультом дистанційного керування, який дає можливість оператору здійснювати пуск, перебуваючи в укритті.
А в американському ПТРК Javelin реалізовано принцип «вистрілив і забув». Так, оператор наводить ракету на ціль та включає головку самонаведення, яка в тепловому діапазоні розпізнає та захоплює ціль. Лише після цього він здійснює пуск. У ПТРК FGM-148 Javelin супроводження цілі відбувається в повністю автоматичному режимі, тож вплинути на ракету, яка вже летить, оператор не може. На відміну від ПТРК «Стугна-П», американська ракета атакує обраний об’єкт, наприклад, танк, з верхньої полусфери, де в нього найбільш тонка броня (20–40 мм), що є досить ефективним.
Цікаво, що український ПТРК «Скіф», оснащений приладом наведення білоруського виробництва (по суті, це експортний варіант ПТРК «Стугна-П», який є винятково українським), наприкінці минулого року показав відмінні результати під час циклу польових випробувань.
— Ракети ПТРК точно, без промаху, уразили цілі на відстані до 5000 м, — повідомив тоді Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов. — Бойова частина ПТРК «Скіф» показала унікальний результат, пробиваючи броню завтовшки до одного метра. Тобто у світі немає бронетанкової техніки, яку б не можна було знищити українським «Скіфом».
Вітчизняні конструктори продовжують наполегливо працювати над удосконаленням протитанкових ракетних комплексів. Наприклад, нещодавно генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» Олег Коростельов окреслив перспективні напрямки подальшого розвитку вітчизняних протитанкових комплексів:
— поліпшення тактико-технічних характеристик ПТРК «Стугна-П» за рахунок введення до складу комплексу ракет із осколково-фугасною та термобаричною бойовою частиною;
— постійне збільшення відсоткової частки ваги бойового засобу (ракети) ПТРК «Корсар» у загальній вазі комплексу. Наразі вона становить понад 30%. І якщо вагу ракети без погіршення її ТТХ зменшити майже неможливо (є певна межа технічних можливостей), то шляхом використання сучасних технологій (нових матеріалів, електроніки) можна зменшити вагу пускової установки й допоміжних пристроїв. Як результат — комплекс полегшає, але його бойові можливості залишаться незмінними;
— модернізація вертолітних ПТРК на базі нової ракети «Альта», яка має максимальну дальність стрільби до 12 000 м.
Навчальні стрільби ПТРК Стугна (2800 м) та Корсар (2500 м).
Дальність стрільби 4500 метрів, відмінна точність.
