На Донбассе погиб украинский десантник

54

В Луганской области погиб украинский десантник Олег Свинарик. Об этом сообщил на своей странице в Facebook глава Львовской ОГА Максим Козицкий.

Уточняется, что боец служил в 80-й десантно-штурмовой бригаде.

«Сегодня на рассвете на войне погиб наш земляк Олег Свинарик, родом из села Арламовская Воля Мостиського района. Трагедия произошла на Луганщине. Парню было всего 20 лет», — написал глава ОГА.

Сообщается, что у парня остались родители и два брата.

«В прошлом году в августе Олег добровольно изъявил желание нести службу по контракту. Служил в 80-й отдельной десантно-штурмовой бригаде», — сообщает Козицкий.

P.S. Підсумовуючи понад 100 днів «перемир’я» на Донбасі, Зеленський порахував не всіх загиблих на фронті

Починаючи з 27 липня 2020 року, коли у зоні бойових дій на Донбасі оголосили двосторонній режим «повного і всеосяжного» припинення вогню, безпосередньо на передовій загинули шестеро українських військовослужбовців. З них троє — від вогню російських снайперів і диверсантів, троє — від встановлених вибухових пристроїв

При цьому президент Володимир Зеленський 6 листопада під час спілкування зі ЗМІ на КПВВ «Щастя», що на Луганщині, сказав лише про «три бойові жертви» за вказаний період, розповідає Еспресо.TV.

«Режим тиші (на Донбасі — ред.) сьогодні зберігається вже 103 дні, але, на жаль, є постріли, і, на жаль, і мої співчуття всім родинам, які втратили наших героїв, є три бойові жертви», — наголосив того дня Зеленський.

Згідно з відкритими даними, на які спираються військові кореспонденти видань Новинарня та ЦензорНет, від пострілів, дійсно, загинули троє захисників України. Але це не усі бойові втрати.

Серпень, слід наголосити, видався спокійним й підтверджена інформація про загиблих від ворожого вогню не надходила, але з початком осені обстріли значно посилилилися й у жовтні їх нараховувалосяся в середньому по 3-4 за день, що неминуче призводить до поранених і вбитих з українського боку.

Загиблі на фронті у вересні:

1) Віталій Грицишин,

2) Володимир Хоменко,

3) Тарас Кубійович,

4) Руслан Волков.

Якщо Кубійовичу 6 вересня в районі села Причепилівка Новоайдарського району Луганської області завдав смертельного поранення російський снайпер, то Грицишин і Хоменко 5 вересня підірвалися на невідомому вибуховому пристрої під час гасіння пожеж у лісосмузі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Встановити те, коли саме там було проведено мінування — до чи після 27 липня — неможливо й до того ж йдеться про «сіру зону».

Схожим чином загинув і Волков.

«6 вересня в районі селища міського типу Новгородське Донецької області, під час прямування до осередків пожежі, на невідомому вибуховому пристрої підірвалася авторозливна станція АРС-14. Руслан дістав численні опіки, від яких помер у лікарні міста Торецьк наступного дня, 7 вересня», — пише з цього приводу «ЦензорНет».

Загиблі на фронті у жовтні:

1) Михайло Старостін,

2) Володимир Бондарюк.

Морпіхи Старостін та Бондарюк віддали життя за Україну минулої п’ятниці, 30 жовтня, близько півночі. Це сталося неподалік від Водяного, що поруч з Волновахою.

Як розповідає відомий волонтер та військовий блогер Serg Maco (Сергій Карпюк), фактично їх розстріляли впритул, що, за його оцінкою, стало можливим в умовах передбаченої перемир’ям суворої заборони на контрдиверсійні тактичні дії.

«Снайперська група. Один поранений, двоє вбитих. Снайперська група противника. Підповзли, спрацювали дуплетом вразивши обох, одного точно в голову. До цього за півгодини зробили пораненого в цьому ж підрозділі», — заявив Serg Maco.

Сергій Огінській

Зазначимо, що наведені вище дані не враховують смерті військових з передової, про які немає додаткової інформації (наприклад, похований у нібито мирному вересні Сергій Огінській з міста Долина Івано-Франківської області та Володимир Рудик з села Золотники Теребовлянського району Тернопільської області, якого привезли ховати додому у серпні), тобто важко однозначно стверджувати була то бойова втрата чи не бойова, а також тих солдат і офіцерів, які протягом вказаного періоду померли під час лікування.

Костянтин Оверко

Олександр Фарина

Зокрема, 24 вересня у київському Національному інституті хірургії та трансплантології імені Шалімова не стало Костянтин Оверко — де він лікувався після кульового поранення отриманого ще 20 червня цього року, а 11 вересня на лікарняному ліжку в Хмельницькому пішов з життя Олександр Фарина, поранений 20 квітня.

espreso.tv

Я бачу істеричний пафос ухильника, який, за диким збігом обставин сидить у кріслі верховного головнокомандувача країни.
Ніхто не забутий, кажеш?
Коли ти сядеш на лаву підсудних, тобі по пунктам згадають все. І обстріли, які не реєструють. І заборону на вогонь, поки тебе намагаються вбити відморозки, яким все одно. І поранених «через необережне поводження зі зброєю». І тих самих захисників країни, які сидять за гратами з єдиної причини — дати сраного палива в багаття твого нікчемного популізму.
І Журавля нагадають. Як він помирав без допомоги тільки тому, що ти «взяв під контроль» його порятунок. Сперся на боягузливих «командирів», які не дали можливості зробити те, що ми робили завжди — не кидати своїх. Тому, що у тебе в відосіках має бути «все добре».
До речі, як там твої ручні Генпрокуратура і ДБР — прийняли заяву його батька? Який справедливо звинувачує саме тебе у злочині, який привів до загибелі його сина.
Я знаю, ти давно погано спиш. Частково виною делірій, а частково — страх. Ти правильно боїшся. Коли ночами твоя «тепла ванна» остигає, і ти опиняєшся сам на сам з собою — ти все розумієш. Не треба було лізти в реальне життя. В якому справжні люди, смерть і право на гідність.
Жарти про ебонітові палички, і про те, як Росія «відсуває кордон» тобі могли пробачити за твоєю нікчемністю.
Але ти поліз дурними і брудними руками в наше право бути вільними. Спробував принизити нас до свого рівня.
А зараз ти панічно намагаєшся одягнути на себе чужий камуфляж «рятівника і патріота»? Ніколи, кажеш, нас не залишиш?
Ні, Вова. Це ми тебе не залишимо. І коли ти будеш ховатися, як тарган в щілини — ми тебе знайдемо, де б ти не був.
І такий же суд тебе видасть, де б ти не був.
Якщо ти, звичайно, встигнеш втекти.
Давай, Вова, бреши, грай роль, тіш себе ілюзіями.
Реальність скоро постукає тобі в двері, і в лоба.
Реальність — це ми. Справжня Україна.
Це я тобі як «войовнича меншість» кажу. Яка тримала все, що ти нищиш.
Вже скоро.
**(копія коментаря в пості В. Зеленського. На випадок видалення)
Поделиться:
Загрузка...