У Росії — паливна криза. Ціни на пальне на багатьох заправках стрімко зросли, а на півдні Росії (тобто в аграрних регіонах) пальне зникло взагалі. І це вже не чутки, проблему з нафтопродуктами визнали на засіданні уряду РФ. Ба-більше, там уже заговорили про обмеження експорту нафтопродуктів за кордон.
Перша моя реакція на новину була бурна радість. Уява зразу мені намалювала ситуацію в РФ схожу на становище в Нацистській Німеччині на початку 1945 р., коли Румунія доєдналася до антигітлерівської коаліції, а Червона армія вийшла на озеро Балатон. Німеччина тоді залишилася взагалі без пального — її поразка сталася за лічені місяці. Але.
Це було б настільки гарно, що вірити у таке просто ніяково. Тому я спробував розібратися — що ж насправді? Чому в державі яка весь час хвалилася запасами нафти, продукти з цієї самої нафти стали дефіцитом?
Ну по-перше, у Росії зникли гроші. Продаж палива населенню у Росії завжли тримався на субсидіях держави виробникам — саме тому ціни на пальне в Росії завжди були нижчі за українські. Проте. Росія, як відомо, вирішила показати дулю Заходу і заходилася продавати нафтопродукти до Китаю та (особливо) до Індії. В результаті Москва загнала індійцям нафти на 30 мільярдів доларів, за які Індія заплатила… рупіями. Які витратити можна лише в самій Індії, а Москві просто нічого там купувати за таку суму грошей. Грошей нема, субсидіювати виробників нічим, а тим категорично не вигідно продавати пальне споживачам за цінами встановленими урядом.
Це не єдина причина. Всі інші в тій чи іншій формі упираються в «смішні санкції». Наприклад стрибок курсу долара в Росії призвів до того, що нафту стало вигідніше продавати за кордон ніж всередині країни.
Нині ситуація стає просто загрозливою. На субсидійованому пальному трималася ще й харчова сфера — аграрії купували пальне на тих самих заправках. Російський уряд вже криком кричить, що під загрозою у них посівна та збір урожаю. А це вже загрожує Росії дефіцитом харчів. Щось мені підказує, що купити у Індії харчі за рупії в Москви не вийде, Індія сама потребує харчів. Питання стає руба — або-або.
І отут починається найбільш цікаве. Справа в тому, що нафтовий бізнес у Росії, це головна дойна корова путінських олігархів, читайте — ФСБ та топ-чиновників Кремля. Не говорячи вже про цілковито державну «Роснєфть».
Тобто, якщо Москва справді заборонить експорт нафти і продуктів з неї, аби дати пальне аграріям, путінська вертикаль буде змушена обмежувати… сама себе. Щось мені підказує, що на аж такі жертви Кремль не піде, швидше він справді заморить росіян голодом.
Але, як би там не було, всі ці проблеми РФ складні, але не критичні. В разі чого ФСБ проведе виховну роботу з олігархами і нафтопродукти з’являться. Є звісно варіант що Путін, як колись цар Павло І, склеїть ласти від апокаліптичного удару табакеркою у вухо. Але тут, як то кажуть — поживемо, побачимо.
Набагато більше мене надихає новина про те що багато російських нафтоперепрбних підприємств поставали на ремонти, бо вони: постраждали від дій українських диверсантів й безпілотників, а ще вони не можуть придбати потрібне їм обладнання — знову таки через «смішні санкції». Масштаби цих проблем ми оцінити зможемо лише згодом. Така реальність.
Наразі доводиться задовольнятися сакраментальним: «Майбутнє покаже». І ще сміятися з того як «енергетична імперія» потерпає від відсутності бензину на заправках.
Хоча повторюся. Якби от зараз на тлі наступу ЗСУ, у Москви різко зникло би пальне — це було б справжнє диво. Це обвалило би фронт. Ну, помріяти не заборонено — а там побачимо.
