Керівництво УПЦ МП мобілізує ченців монастирів, які знаходяться на території єпархії, проводить збори — збори! — із рішучим засудженням позиції митрополита.
Мимоволі радієш тому, що Симеон — монах і у нього не може бути дружини і дітей, а то їх би вже оголосили на цих зборах членами сім’ї зрадника Батьківщини. Тому що сама атмосфера, яку ми спостерігаємо сьогодні в Російській православній церкві в Україні, нагадує не діалог кліриків, а спілкування активістів більшовицьких і комсомольських організацій у 30-і роки минулого століття. Тоді тих, хто був не згоден з «правильної» партійною позицією, зі Сталіним та іншими чудовиськами теж рішуче засуджували і змагалися на зборах, хто голосніше кричатиме і краще вислужиться перед керівництвом.
Ніколи б не подумав, що так будуть поводитися священики і ченці.
Проте, ми стали свідками цього фарсу, свідками обману єпископату УПЦ МП керівництвом цієї конфесії — збирали кліриків для зустрічі із президентом України, а насправді влаштували, по суті, збори для засудження Вселенського патріарха. Тепер наступна частина вистави – цькування єдиного єпископа, який на соборі УПЦ МП відмовився приєднатися до нашвидкоруч підготовленого на соборі рішення.
Потім почнуться репресії проти тих кліриків, хто розуміє необхідність створення автокефалії і закликає своїх колег брати участь в цьому історичному процесі, а не виконувати вказівки Путіна і патріарха Кіріла.
На все це можна було б не звертати уваги, якби мова йшла про якусь там політичну організацію. Але ми спостерігаємо з вами за церквою, основна місія якої — не проводити партзбори, а нести людям Боже слово, допомагати їм в моральному виборі, рятувати їх душі. І коли священик починає поводитись як комсомольський функціонер, коли сенс існування церкви зводиться до образ і засудження, починаєш сумніватися в тому, що священики РПЦ в Україні усвідомлюють свою місію.
