Сьогодні з Патріархом Філаретом зайшла мова про зміст проповіді Московського патріарха Кирила, сказаної в минулу неділю.
Там він розповідає, що єпархії в Україні нібито завжди мали бажання перебувати у єдності з Москвою. І що не можна «розривати духовну єдність», бо тоді з Церквою «станеться щось страшне». Подивитися проповідь (бо цікаві також емоції та інтонація промови) можна тут:
https://www.youtube.com/watch…
Патріарх Філарет сказав:
— Оце — напівправда. А напівправда гірше за брехню. Це як отруту кладуть в добру їжу. Перемішані факти і вигадки, щоб ввести в оману.
Бо хто від кого відділився? Київ від Москви чи Москва від Києва? Він каже так, ніби це Київ відділився від Москви, чи його хотіли «відірвати». А насправді ж це Московська Церква відділилася від Київської Митрополії! Москва сама поставила Митрополита, без благословення Константинополя — і цим відділилася і від Константинополя, і від Київської Митрополії.
Каже про те, що тоді сталася унія, і тому Москва відділилася. Добре. А коли унія припинилася і Патріарх Константинопольський вже не був в унії — чому ж ви не повернулися? Ви ж не відмовилися від автокефалії? Не відмовилися. Значить унія була лише приводом, але не причиною. А причиною було те, що Московське князівство утвердилося як незалежне, і тому хотіло і в церковному відношенні бути незалежним. Оце причина, а не унія.
І коли каже про митрополита Ісидора, який як кардинал повернувся в Москву, де його вигнали — то каже так, ніби це не кардинал, а якийсь безбожник. А хіба сам Кирил з Римськими Папами і кардиналами не зустрічався, не співпрацював? А тепер ніби лякає тим кардиналом.
Якщо українська автокефалія «розриває єдність Святої Русі» — то чому ви самі розірвали єдність з Константинополем і з Києвом? Навіщо відділилися? Ось це все — лукавство, бо коли вони відділилися і стали автокефальними, то він подає це як добро, а коли ми відділяємося і стаємо автокефальними, то лякає «страшними наслідками для Церкви».
Колись мені одна жінка так казала: «Не можна розділяти Русь!» А я їй відповів: добре, тоді нехай об‘єднаються навколо Києва. Бо Київ же — матір міст Руських. От нехай Київ і буде столицею. А вона мені каже: «Це гордість!». А те, що Москва відділилася і стала столицею — це не гордість?
Гордість — це утверджувати свою велич за чужий рахунок. Як Москва хоче бути великою за рахунок Києва. А ми не хочемо нічого чужого. Тому правда на нашому боці і ми переможемо, а неправда рано чи пізно, але завжди зазнає поразки.