Фінансова ситуація в Росії, а також відсутність доступу до важливих комплектуючих і технологій, змушують Кремль вкотре коригувати плани щодо переозброєння російської армії.Одним з прикладів цьому є російський військово-морський флот, на переозброєння якого в рамках Державної програми переозброєння на 2018-2025 рр. планується виділити найменше фінансових ресурсів з-поміж усіх видів ЗС. В той же час, це не означає, що розпочаті дорогі програми в інтересах флоту будуть згорнуті чи призупинені. Навпаки, про те що вони продовжаться, сьогодні можна сказати з упевненістю, однак, з огляду на ряд причин, сумнівними видаються терміни їх реалізації та реальна користь від них для ВМФ та обороноздатності країни загалом.
Взагалі, на сьогодні навколо російського ВМФ відбуваються цікаві речі. З одного боку, здається, що в Кремлі змирились з тим, що російський ВМФ (особливо його надводні сили) на сьогодні і в найближчій перспективі не зможе скласти конкуренцію ВМС США в суперечці за звання глобального морського гегемона і вирішили змінити концепцію його використання. Підтвердженням цьому зокрема, є теза російських військових про те, що великі морські баталії навряд чи матимуть місце в майбутньому і одним з основних завдань ВМФ будуть атаки берегових об’єктів противника крилатими ракетами. З огляду на це командування флоту вважає, що головними кораблями ВМФ повинні стати багатоцільові фрегати проекту 22350 оснащені високоточною зброєю. Залізним аргументом з їх боку тут виступає «надефективне» (за словами російських воєначальників) використання під час операції в Сирії крилатих ракет 3М-54 «Калібр».
З іншого боку, в РФ планують зберегти в строю тяжкі атомні ракетні крейсери (ТАРК) проекту 1144 (принаймні два). Так на сьогодні продовжується ремонт і модернізація тяжкого атомного ракетного крейсеру (ТАРК) проекту 1144 «Адмірал Нахімов» та готується до ремонту «Петро Великий», що потребує суттєвих фінансових ресурсів. Зокрема, оновлення всього одного ТАРК обійдеться в таку ж суму, що і будівництво відразу декількох фрегатів проекту 22350 або 11356, які маючи менші розміри і водотоннажність, можуть нести таке ж озброєння і подібний комплекс радіоелектронного обладнання. При цьому декілька менших кораблів можуть одночасно виконувати більшу кількість завдань, ніж один великий. Більш того, як показує практика, кінцева вартість модернізації має властивість поступово збільшуватися через постійно виникаючі непередбачені проблеми. Тому, далеко не факт, що заплановані спочатку 50 млрд. руб. на «Адмірала Нахімова» до 2020-2021 р. (раніше було до 2018 р.) не перетворяться на значно більшу суму.
Багатоцільовий фрегат проекту 22350 «Адмірал Горшков»
Поряд з цим, окрім запланованого встановлення на крейсери ПКР П-800 «Онікс» і П-700 (КРО «Граніт»), в російській пресі пройшла інформація, що кораблі повинні бути оснащені ще й сучасними гіперзвуковими крилатими ракетами 3М-22 «Циркон».
Тобто, на перший погляд можна зробити висновок, що Росія змінює підходи до побудови флоту, роблячи ставку на його мобільність і наявність в ньому озброєння з високим коефіцієнтом ефективності, і в той же час не відмовляється від своїх планів з нарощування потенціалу щодо набуття переваги над авіаносними ударними групами противника. Однак, слід зазначити, що такі плани можна будувати, якщо в тебе є відповідні ресурси (наявні сили і засоби готові до застосування) для їх реалізації. А ось з ресурсами в Росії на сьогодні як раз і не все гаразд.
Так, що стосується основи майбутнього російського ВМФ (якщо вірити російським військовим) – фрегата проекту 22350 – то, з огляду на припинення військово-технічного співробітництва з Україною, на сьогодні тільки фрегат «Адмірал Горшков» (перший з фрегатів цього проекту) отримав ГТД М90ФР спільного виробництва миколаївського «Зоря-Машпроект» та рибінського «НВО «Сатурн». І хоча наприкінці квітня 2017р. з боку російських високопосадовців пролунала заява, що в 2019 р. «НВО «Сатурн» передасть флоту перший ГТД М90ФР власного виробництва, наявні на рибінському підприємстві технологічні і фінансові проблеми, дають всі підстави вважати, що передача нових двигунів в заявлені терміни навряд чи відбудеться.
Крім силових установок, в процесі будівництва фрегатів проекту 22350 присутні проблеми й з комплексами ППО. Зокрема, Концерн Повітряно-космічної оборони «Алмаз-Антей» досі не завершив передачу ВМФ корабельного ЗРК 9К96-2 «Полімент-Редут».
Як відомо, у 2013 р. перший ЗРК цього типу було встановлено на фрегат проекту 22350 «Адмірал Горшков», а його випробування повинні були розпочатись одразу після доведення корабля до відповідного ступеня готовності. Однак, через технологічні проблеми, ЗРК «Полімент-Редут» до сих пір не готовий до експлуатації, що в свою чергу, вкотре перенесло передачу «Адмірала Горшкова» (за попередніми даними, на кінець липня 2017 р.) і, відповідно, наступного корабля цього проекту – «Адмірал Касатонов».
Що стосується причин, які не досі не дозволяють завершити передачу флоту ЗРК «Полімент-Редут», то на думку деяких російських експертів такими є неотримання необхідних характеристик допрацьованими версіями ракети 9М96 (взята у ЗРК С-400) – 9М96Д та найновішої 9М100 з більш високими характеристиками. Що стосується самої ракети 9М96, то її апробація на сухопутному комплексі дозволяє їм припускати відсутність проблем з нею.
ЗРК 9К96-2 «Полімент-Редут»
Ще одним підтвердженням наявності проблеми з ЗРК «Полімент-Редут» є зняття з посади генерального директора НВО «Алмаз», яке мотивувалось зривом термінів передачі ВМФ цих комплексів, а також заява наприкінці березня 2017 р. заступника Міноборони Росії Ю.Борисова про те, що через незмогу концерну «Алмаз-Антей» задовольнити свою роботу з розвитку системи «Полімент-Редут», терміни поставки кораблів проекту 22350 знаходяться під загрозою.
Не менш цікавою є й ситуація навколо ТАРК проекту 1144 «Петро Великий» та «Адмірал Нахімов».
Так, як вже зазначалось вище, в ході модернізації кораблі повинні отримати перспективні гіперзвукові ракети КР 3M22 «Циркон». Зокрема, відповідно до угоди між заводом «Севмаш» і корпорацією «Алмаз-Антей», остання повинна поставити десять універсальних вертикальних пускових установок (УВПУ) ЗС-14-11442М для «Адмірала Нахімова», які окрім пуску КР «Калібр» і ПКР «Онікс», повинні забезпечувати й пуски нових гіперзвукових «Цирконів».
Довідка:
3M22 «Циркон» (системи 3K22) — російська гіперзвукова КР, робота над якою триває з 2011 р. на Конструкторському Бюро Спеціального машинобудування (входить до корпорації «Алмаз-Антей»). КР призначена для використання на модернізованих ТАРК проекту 1144 «Адмірал Нахімов та «Петро Великий», а також на нових підводних човнах класу «Хаскі». Заявлена дальність дії КР – 400 км. Відповідно до попередніх планів, випробування і передача ВМФ заплановані на 2018-2020 рр., з повним введенням системи в експлуатацію до 2025 р.
Використання КР 3M22 в складі озброєнь «Адмірала Нахімова» та «Петра Великого» поки не отримало офіційного підтвердження, але вже викликало бурну реакцію в російських ЗМІ та певні «побоювання» за кордоном. Зокрема, одразу декілька британських і американських журналістів зробили невтішні для їх флотів висновки: наявні в них кораблі не мають на сьогодні ніяких засобів захисту від «Циркону» чи іншого подібного озброєння, і тому навряд чи зможуть витримати атаку модернізованих російських крейсерів.
КР 3M22 «Циркон»
Більш того, в середині квітня російські ЗМІ повідомили про те, що в рамках морських випробувань, КР 3M22 «Циркон» подолала швидкість 8 Маха (2648 м/с) і тим самим стала недосяжною для ПРО противника. Однак, жодного офіційного підтвердження про подолання швидкості польоту 8 Маха не було. В свою чергу, за словами російських експертів, ніяких випробувань «Циркону» в 2017 р. взагалі ще не було.
Однак цікавою є інформація стосовно попередніх випробувань ракети. Зокрема, у вересні 2013 р. було повідомлено, що незважаючи на те, що ракеті вдалось досягнути швидкість близько 4,5 Маха, забезпечити стабільний і тривалий політ в такому режимі не вдалось: ракета змогла вийти на гіперзвук, проте лише на короткий час. Пізніше, наприкінці 2015 р., на міжвидовому полігоні в с.Ненокса Архангельської обл. було проведено пуск КР 3M22, який завершився невдачею: ракета, пролетівши деяку відстань, впала і вибухнула.
Загалом, як зазначають російські експерти, на сьогодні КР 3M22 «Циркон» знаходиться в стадії розробки, заявлені виробником характеристики ракети є експериментальними і потребують підтвердження, зокрема й тому, що всі основні випробування проводились на землі а не на морі. Що стосується подальших випробувань ракети, то за їх оцінками, вони, якщо не супроводжуватимуться різного роду проблемами, завершаться не раніше 2020 р. При цьому вони відмічають, що в цілому, розробка нових крилатих ракет займає багато часу, вимагає доступу до новітніх технологій, наявності відповідних фінансових ресурсів і потребує цілої низки випробувань. Більш того, набагато складнішим є процес інтеграції нових КР з бойовими системами. З огляду на це, вони вважають, що заявлені військовими посадовцями терміни передачі нової ракети ВМФ є досить «оптимістичними» і не відповідають реальному стану речей в ОПК.
Все вищевказане наводить на ряд висновків:
1. З огляду на заяви російських військових посадовців стосовно перегляду концепції побудови ВМФ, є очевидним, що в Росії усвідомлюють неможливість місцевого ОПК забезпечити будівництво кораблів класу есмінець, крейсер чи авіаносець, а звідси – й неможливість протистояти на рівних з ВМС США у світовому океані. Поряд з цим, наявні в російській оборонці проблеми, свідчать про те, що й нова концепція фрегат-центричного флоту (на основі багатоцільових фрегатів проекту 22350) може залишитись нереалізованою.
2. Продовження розробки КР 3M22 «Циркон», незважаючи на наявні проблеми з нею і її досить сумнівні можливості, а звідси – і невизначене майбутнє, говорить про те, що всі причетні до даного процесу керуються не зовсім інтересами оборони. Так, Міноборони Росії заявляє, що наявність високоточного озброєння, такого, як зокрема, ракети «Циркон», дозволить державі зменшити залежність власних можливостей щодо стримування від ядерного озброєння. Однак ці слова скоріш за все є лише ширмою для справжніх намірів. Насправді ж продовження роботи над проблемними проектами відкриває перед керівництвом ОПК і російськими військовими та державними посадовцями доступ до значних фінансових ресурсів, які виділяються з державного бюджету на ці проекти. З огляду на це, пуски ракет 3М-54 «Калібр» в Сирії мали не тільки пропагандистський характер, але й слугували в якості підґрунтя для демонстрації ефективності високоточного озброєння, необхідності його подальшого розвитку і, відповідно, виділення для цього великих грошей. Тому можна бути впевненим, що в подальшому від представників ОПК, чи російської військової та політичної еліти можна буде почути ще не одну сенсаційну заяву про «успіхи» Росії в процесі виготовлення і застосування високоточного озброєння.
Олег Вінер, defence-ua.com
