Ейфорія, якою сьогодні захлинулося інфантильне українське суспільство з приводу підозри Андрію Єрмаку за статтею 209 (легалізація 460 мільйонів гривень) — це симптом термінальної втрати державного управління.
.
Народ, що стікає кров’ю, щиро плескає в долоні, радіючи, що головному архітектору національної катастрофи виписали штраф за неправильне паркування елітного катафалка. Який вже на свободі з понеділка вже під президентською охороною.
Ця підозра — не тріумф правосуддя. Це геніально сконструйоване юридичне алібі. Це контрольований підрив, рятувальний круг, який Банкова, перебуваючи під жорстким, безапеляційним тиском американської гільйотини, кинула своєму тіньовому регенту. Мета одна: врятувати його (а отже, і самого Володимира Зеленського) від єдиної статті, на яку ця група осіб насправді напрацювала. Від статті 111 Кримінального кодексу України. Державна зрада.
Ми всі роками займалися дослідженнями їхніх корупційних схем, вираховували відкати на закупівлях і шукали логіку в мародерстві. Але ми дивилися не туди. Справжня зрада ховається далеко не тільки в козинській нерухомості. Вона розкидана по таємних мінських рейсах, оманських чартерах, російських поштових серверах їхніх астрологів та алгоритмах фінансового апартеїду. Час звести всі ці лінії в одну монолітну, залізобетонну архітектуру зради.
ЧАСТИНА 1.
Сьогодні, завдяки верифікованим даним витоків із баз перетину кордону (які оприлюднив журналіст Максим Савчук), пазл зійшовся остаточно. Розмотали далеко не тільки топкорупціонера. Розмотали кадрового резидента.
Давайте подивимося на цікаві дані логістики. Протягом лише першого року президентства Володимира Зеленського — з червня 2019 по червень 2020 року — Андрій Єрмак відвідував Білорусь 11 разів, блд!
Графік рейсів: 21.06.19, 30.06.19, 13.07.19, 18.07.19, 05.08.19, 12.08.19, 16.09.19, 13.12.19, 20.12.19, 29.02.20, 11.03.20, 11.06.20.
У 10 випадках із 11 він повертався того ж самого дня. Явно не дипломатичні візити. Дипломатія передбачає протокол, підготовку та офіційні заяви. Візит туди-назад протягом одного дня — це логістика зовсім іншого відомства. Це формат роботи кур’єра спецслужб. Ні що інше, як формат екстреної передачі інформації, яка не може бути довірена криптографічному зв’язку. Це формат «звірки годинників» із кураторами на нейтральній (а насправді — абсолютно підконтрольній ФСБ) території режиму Лукашенка.
Чому Банкова тоді мертвою хваткою блокувала запровадження європейських та українських санкцій проти білоруського диктатора, який топив у крові власні вулиці? Відповідь лежить в економіці зради. У 2019–2021 роках режим Зеленського запустив свій мегапроєкт — «Велике будівництво». Левова частка бітуму та асфальту закуповувалася саме в Білорусі. Мінськ став не лише політичним комутатором ФСБ, а й гігантською фінансовою пральнею. Зрада завжди має фінансову маржу. Лояльність Єрмака до Лукашенка була гарантією того, що бітумний трафік не зупиниться, а мільярдні відкати продовжать капати на рахунки. Вони продавали геополітичну незалежність країни за відсоток з асфальту.
ЧАСТИНА 2.
Тепер покладемо цю бітумну логістику на хронологію найбільшого провалу українських спецслужб. Одинадцятий, фінальний зафіксований візит Єрмака до Мінська відбувся 11 червня 2020 року. А вже в липні 2020-го унікальна спецоперація ГУР із захоплення російських військових злочинців («вагнерівців») була зірвана в кабінеті на Банковій. Чому саме тоді?
Бо наприкінці липня 2020 року Банкова запустила свій головний політичний піар-проєкт — так зване «всеосяжне перемир’я». Зрив спецоперації не був «помилкою» чи проявом некомпетентності. Називаймо речі юридичною мовою: це був контрольований витік секретної інформації з ознаками колабораціонізму.
Зрив захоплення терористів був прямою, жорсткою вимогою Москви для того, щоб дати Зеленському можливість вийти в телеефір і пафосно заявити: «Ми перестали стріляти». Національну безпеку і шанс судити міжнародних злочинців продали за телевізійний рейтинг Глави ОП. Єрмак не зливав операцію через страх. Він оплачував вексель. Лукашенко віддав російських вбивць Путіну, Єрмак зберіг свій бітумний трафік і отримав картинку «тиші» на фронті, щоб приспати націю перед великим вторгненням (після чого відбулося розмінування Півдня та відведення військ, затверджені ще під час таємної зустрічі з Патрушевим в Омані).
ЧАСТИНА 3.
Як таке могло відбуватися у державі, яка воювала? Як людина без офіційних дипломатичних повноважень могла 11 разів літати до транзитного центру ФСБ без жодних контррозвідувальних наслідків?
Відповідь ховається у прізвищі тодішнього очільника СБУ Івана Баканова. Банкова здійснила свідому, цілеспрямовану інституційну кастрацію українських спецслужб. СБУ була перетворена з органу захисту держави на елітну службу охорони тіньових схем ОЗУ «Квартал». Саме ця штучна сліпота СБУ дозволила розквітнути найганебнішому явищу в історії української політики — кадровому «міністерству магії». Поки Баканов охороняв інтереси Офісу, Єрмак погоджував призначення міністрів, силовиків і кураторів урядового кварталу (включно з Татаровим) з езотеричною прокладкою — Анікієвич («Вероніка Феншуй»). М’яка агентурна прокладка заходить у голову, витягує найглибші комплекси і підсилює параною. СБУ не бачила російської пошти біля серця держави. Система управління була повністю прошита ворожою агентурою.
ЧАСТИНА 4.
Коли фен-шуй переставав діяти, ця ментально кастрована, порожня зсередини еліта зверталася до московських попів та цвинтарного піску. Люди, які вдень крадуть гроші з оборонних заводів, ввечері розсипають під порогами своїх кабінетів землю з могил, замовлену у священників Московського патріархату «на захист від кримінальних справ і НАБУ».
Вони приносять енергію смерті, розпаду і гниття в самісіньке серце державної машини. Це абсолютна, клінічна некрофілія. Вони настільки бояться життя, відповідальності та закону, що намагаються сховатися від них за допомогою московських цвинтарних ритуалів. Московський патріархат у цій схемі десятиліттями виконував роль імперського кабелю: збір настроїв, обробка слабких, проникнення в еліти. Для ФСБ такий «батюшка» корисніший за офіцера, бо до нього приходять добровільно, зі вкраденими мільйонами й внутрішньою панікою.
ЧАСТИНА 5.
Чому все це руйнується саме зараз? Бо Захід ухвалив рішення. Сполучені Штати ліквідують режим Зеленського не заради справедливості, а тому, що він став некерованим і нездатним підписати фінальний мирний договір для фіксації нового статус-кво з Москвою. США потрібна керована Росія як балансир проти Китаю. Американська гільйотина опускається: НАБУ (під тиском ФБР) висуває підозру Єрмаку, західні спецслужби беруть на гачок компромату Умєрова, а медійна страта Зеленського проходить через контрольований виступ Юлії Мендель у Такера Карлсона, знищуючи його міжнародний імунітет.
Банкова свідомо пішла на статтю 209 (відмивання) для Єрмака, щоб уникнути статті 111 (Державна зрада), яка стала б автоматичним вироком самому Зеленському. Відчуваючи свій кінець, вони готують здачу: повертають в орбіту ОП Сергія Тігіпка (для компромісу з РФ), відкривають шлюзи для мігрантів, готуючи демографічну пустелю, і протягують новий Цивільний кодекс для тотального дерибану землі та приватної власності корпораціями.
ВИСНОВКИ
Американці прагматики. Вони довго грали у цю гру, використовуючи Зеленського як символ для своїх виборців. Але коли символ почав ставати токсичним, коли масштаби крадіжок і глибина російського проникнення на Банкову стали загрожувати самим американським інтересам, Вашингтон увімкнув гільйотину.
Удари по Єрмаку (підозра від НАБУ) та медійна страта Зеленського через виступ Мендель у Такера Карлсона — це ланки одного ланцюга. Захід показує, що знає правду: неможливо відокремити Президента від дій його Офісу.
Фактично Андрій Єрмак вчиняв Державну зраду (ст. 111 ККУ), здаючи інтереси розвідки, погоджуючи кадри з агентурою і катаючись до Мінська, то логічно що і Володимир Зеленський не може бути просто «свідком». У системі абсолютної, сконцентрованої президентської влади, яка існувала всі ці роки, Зеленський є або прямим замовником цих дій, або свідомим співучасником, який їх легітимізував своїм підписом та своїм мовчанням.
СБУ, ДБР, НАБУ, САП і парламентський контроль мали б ставити не косметичні, а екзистенційні питання у правовій державі, якби вона існувала у нас. А питань море. Хто зірвав або сприяв зриву “Вагнера”? Хто блокував санкції проти Лукашенка? Які були реальні контакти з білоруським режимом?
Якщо дані про перетини кордону колишнім фактичним другим центром влади можуть зникати з державної системи, тоді ми маємо не просто ризик втечі. Ми маємо ризик існування паралельної інфраструктури прикриття. І знова купа питань! Хто видаляв? На підставі чого? Хто мав доступ? Хто бачив? Хто мовчав? Чи пов’язані ці видалення з поїздками, контактами, переговорами, дипломатичними каналами, білоруським напрямком, російськими співрозмовниками або майбутніми спробами уникнути відповідальності?
Григорій Сковорода вчив: пізнай себе. Стоїцизм вимагає від людини холодної зустрічі з реальністю. Монолітна особистість не потребує амулетів і московських некромантів; її захист — це залізобетонна логіка та сталеві принципи. Воююча країна не має права на «приватні дурниці». Біля центру ухвалення рішень не повинно бути кладовищного піску, фен-шуйних відьом і тіньових кур’єрів. Там мають бути сталь, протоколи, жорстка контррозвідка й нульова терпимість.
Тому ми маємо припинити шукати виправдання. Не було ніякої «помилки». Був холодний, прагматичний, безсовісний розрахунок закритого акціонерного товариства, яке вирішило, що Україна — це їхня власність, яку можна розпродати на геополітичному аукціоні. І на чолі цього товариства стоїть не Єрмак. На чолі стоїть людина, яка обіцяла нам стати вироком старій системі, а стала вироком для цілої нації. Якщо українська нація, армія та ветерани й надалі не прокинуться, не перехоплять суб’єктність і дозволять звести всю цю 111-ту статтю до банального «елітного будівництва», то “Мінський експрес”, заповнений залишками української нації, прибуде в Москву для остаточного вирішення українського питання …
