Міністри є. Монобільшість померла. Далі — або відповідальність, або параліч
Події 14–15 січня у Верховній Раді — це вже не «криза росту».
Це факт смерті монобільшості.Фракція Слуга народу має 228 депутатів.Але за ключові кадрові рішення — оборона, енергетика, безпека — вона не здатна зібрати навіть 180 стабільних голосів 171, 167, 153 — це не арифметика. Це політичний вирок.
Найгірше навіть не цифри.
Найгірше — що це відбувалося за поданням президента Володимира Зеленського.Людини, якій кожен депутат-слуга зобов’язаний мандатом, кар’єрою і політичним виживанням.
Але кнопки більше не слухаються.Вертикаль зламана.
Фракція розсипалась на страхи, торги й очікування «після війни».Абсурд дійшов межі: воююча країна реально ризикувала залишитися без повноцінного міністра оборони та міністра енергетики — не через удари РФ, а через внутрішній розклад у парламенті.
У середу Рада попрацювала 2 години 19 хвилин і розійшлася, проваливши міжнародні рішення.Це вже не імітація діяльності — це відмова від відповідальності. Окрема проблема — Батьківщина. Роками — донор голосів для влади.
Сьогодні — токсичний партнер із підозрами, записами і повною непередбачуваністю.На такій «підпорці» влада довго не стоїть.
І тут постає просте, але незручне питання:
чи не простіше вже зараз дослухатися до Петро Порошенка, і створити Уряд національного порятунку?Бо його все одно доведеться створювати.
Питання лише — коли:зараз, у контрольованих умовах,
чи за кілька місяців — в умовах повного паралічу влади, розваленого парламенту і втрати довіри партнерів.
Виборів під час війни не буде.
Але й жити з парламентом, який не голосує і не працює, країна не може. Міністри нові є. Рішень — нема. Монобільшість — мертва.
Далі або коаліція відповідальності. Або держава, що зависає — прямо під час війни.
