Скільки працюю в газовій галузі, стільки фіксую, як Москва застосовує міфи в інформаційному полі. Вирішив зібрати топ-5 найбільш поширених «тверджень» і надати їм спростування.
Міф №1: РФ нарощує видобуток газу.
Насправді, за даними Держстату РФ у першому півріччі 2020р. відбулось скорочення видобутку блакитного палива на 9%. Це пов’язано із зменшенням попиту на зовнішньому та внутрішньому ринку. При цьому Мінекономіки РФ офіційно прогнозує, що у поточному році відбудеться скорочення споживання енергоносіїв через падіння ВВП щонайменше на 5%.
За таких умов, для України набуває нових масштабів стратегічна задача по збереженню вітчизняного транзитного потенціалу, створенню в Україні східноєвропейського газового хабу, а також розширенню географії замовників послуг транспортування і зберігання блакитного палива.
Міф №2: Москва пропонує конкурентну ціну для європейського ринку.
Насправді, за 6 місяців поточного року, середня експортна ціна однієї тисячі кубометрів російського газу на європейських ринках склала $125, при цьому рівень беззбитковості поставок близько $95. Одночасно з цим, у ІІ та ІІІ кварталі 2020р. середні котирування на хабі TTF, у різні періоди складали від $55 до $100 за тисячу кубометрів. Між іншим, за офіційною інформацією самого Газпрому, спотові котирування в ЄС до 40% впливають на експортні ціни російського газу.
Міф №3: ЄС залежний від російського газу, тренд зберігатиметься.
Насправді, у 2020р. намітилась в ЄС тенденція на зменшення попиту на російський газ через обвал цін на фоні зростання частки LNG та зменшення обсягів споживання блакитного палива вцілому. За офіційними даними митної служби РФ, у першому півріччі експорт природного газу трубопроводами зменшився на 18% порівняно із аналогічним періодом минулого року.
Це означає, що у 2020 році поставки РФ (трубопроводи) на європейський ринок складатимуть в кращому випадку 160 млрд.куб.м. Незважаючи на попит зрідженого газу в ЄС, для РФ коридор нарощування поставок у цьому сегменті буде незначним (до 5% або 40 млрд.куб.м/рік) через неконкурентну собівартість.
Міф №4: Українська ГТС в незадовільному технічному стані.
Насправді, аварійність національної газотранспортної мережі вп’ятеро нижча за аналогічний показник ГТС РФ. Варто нагадати, що внаслідок ворожих обстрілів та диверсій у 2014 та 2015 роках мали місце факти пошкодження українських газогонів, але вітчизняні та європейські споживачі були своєчасно і у повному обсязі забезпечені блакитним паливом.
Міф №5: Трубопроводи «Турецький потік», «Північний потік-1,2», «Сила Сибіру» виключно економічні проекти.
Насправді, інфраструктурні проекти РФ мають чітке геополітичне призначення. Наприклад, загальна вартість будівництва «Турецький потік» оцінюється в $25 млрд., що в умовах відсутності достатньої кількості вільного ресурсу природного газу на півдні РФ (найближче родовище в Сибірі), а також недостатньо прогнозованої поведінки потенційних споживачів (Туреччина) робить даний проект з економічної точки зору нерентабельним. Однак, цей проект націлений на отримання політичних й економічних дивідендів у таких країнах, як Сербія, Греція, Македонія, Угорщина та власне Туреччина.
Окрім цього, «Сила Сибіру» продемонструвала свою слабкість — за 6 місяців 2020р. було протранспортовано лише 1 млрд.куб.м блакитного палива, при цьому вартість проекту за оцінками Газпрому $55 млрд. Справжня його мета, це зближення РФ та КНР. Щодо «Північний потік-2»: тут все очевидно, це інструмент розколу єдності ЄС як у політичній так і безпековій площині.
Отже, не такий страшний вовк, як його малюють.
