України це стосується в першу чергу просто тому, що Україна — сусід Росії. І Росія, до того ж, окупує частину її території, дестабілізує ситуацію в нашій країні, підтримує проросійських політиків і благоволить популістам і авантюристам.
Для Росії зниження нафтових цін не може не виявитися фатальним. Розмови про те, що ця країна успішно переживе енергетичну кризу завдяки резервам, не витримують ніякої критики. Це — не енергетична криза. Це — глобальна економічна криза.
Радянський Союз, між іншим, загинув завдяки саме енергетичній кризі. Якби не планова економіка і не дефективна ідеологія, якби не імперська структура, він міг би і вижити.
Вижити під час глобальної економічної кризи країні, все благополуччя якої побудовано виключно на нафті і газі, буде ще важче. Зараз почнеться справжня боротьба за виживання. Виживуть найсильніші. Росія до них не має стосунку. Вже цінова війна останніх тижнів була війною за витіснення Росії з вмираючого нафтового ринку. А зараз вже і ринку-то ніякого немає.
Зрозуміло, що проблеми будуть не тільки у росіян. Проблеми будуть і у американських нафтовиків — ось тільки видобуток нафти не є визначальним фактором для економіки США. Проблеми будуть і у монархій Перської затоки — ось тільки собівартість нафти там нижче, а ресурсів більше. А ось Росія …
Коли сенатор Джон Маккейн назвав Росію “бензоколонкою, яка намагається видати себе за країну”, багато хто вважав це просто красивим порівнянням. Але це так і є, ми ще переконаємося у справедливості слів сенатора. Крах путінської Росії — це питання часу. Зрозуміло, що це не відбудеться за кілька днів, місяців, може, навіть років — хоча хто знає. Але тепер можна з упевненістю сказати, що це станеться.
Що відбуватиметься з нами? Забереться Росія з Криму і Донбасу, як швидко припинить війну — ось перше питання, на яке захочуть отримати відповідь читачі. Відповім чесно: Кремль буде триматися за окуповані території стільки, скільки у нього вистачить сил. І у нас, і в Грузії, і в Молдові. Однак почнуть відбуватися зовсім інші, насправді куди більш значущі для майбутнього нашої країни події.
У Росії почнуть економити на “доброзичливцях”. На пропаганді. На політичних повіях. Ми з подивом побачимо, як почнуть зникати проросійські партії, проросійські телевізійні канали, проросійські пропагандисти з соціальних мереж. Як у багатьох любителів “русского мира” різко почне остигати любов до Росії — тому що за неї перестануть виплачувати гонорари.
Так жителі західних країн в 80-ті-90-ті роки минулого сторіччя із подивом спостерігали за зникненням міжнародного комуністичного руху разом з його активістами, газетами, демонстраціями на захист миру. Ще вчора комуністи претендували на владу навіть у таких країнах, як Франція чи Італія, а сьогодні вони спішно розпродавали майно і оголошували себе демократами. А все тому, що у міжнародного відділу ЦК КПРС закінчився бюджет. Потрібно лише припинити платити.
До речі, західних політиків-популістів на російському утриманні — лівих і правих — це зараз теж стосується. Багато з них зникне, ніби їх і не було ніколи. Але повернемося в Україну. В Україні ми вже живемо серед живих мерців. Діяльність більшості наших гравців — від олігархів до депутатів — які будували свою кар’єру на примиренні з Кремлем — втратила будь-який сенс. У цьому акваріумі вони не зловлять більше жодної рибки. Навіть мрія менеджерів “95 кварталу” про продаж чудових серіалів в Росію не має ніякого значення. Більше їм не вдасться продати жодний твір мистецтва — не заплатять.
Гроші тепер можна буде знайти — ні, не знайти, а заробити або позичити тільки на Заході. І, звичайно, в нашій країні — якщо грамотно вибудувати її економіку в період економічної пандемії.
Саме тому я і кажу про живих мерців. Набагато раніше, ніж ви думаєте, в нашій країні буде інша влада і інші суспільні настрої. Набагато швидше всі, хто зможуть, перекваліфіковуються на патріотів. Набагато простіше, ніж здається, втратять у вазі наші олігархи. Україні легше буде стати Україною — і тільки так ми подолаємо епоху тотальної бідності, що почалася цими днями.
А те, що ми спостерігаємо сьогодні — і в нашій владі, і в Кремлі — це судоми минулого. Це агонія. До майбутнього все це ніякого відношення не має.
