Карго-культ євроінтеграції: як європейські акцизи добивають українську економіку
Дивишся на цю інфографіку і розумієш: нас просто тримають за ідіотів. Наша держава побудувала ідеальний карго-культ Євросоюзу. Чиновники в дорогих костюмах натягують європейські директиви на вбиту війною економіку, як сову на глобус. Їм дуже зручно імплементувати європейські акцизи, мита і податки. Але як тільки мова заходить про європейське верховенство права, прозорість судів чи банальний захист інвестицій — у них починається масова амнезія. Ми інтегруємось у Європу виключно через кишеню платника податків, через фіскальний канібалізм.
Давайте просто подивимось на цю ідіотську математику.
Німеччина: Мінімалка 2343 євро. Бензин — 1.85 євро. Німець на мінімалку може залити в бак 1266 літрів.
Польща: Мінімалка 1139 євро. Бензин — 1.55 євро. Поляк заливає 734 літри.
Україна: Мінімалка жалюгідні 173 євро. А бензин… 1.40 євро! Українець на свою мінімалку може купити аж 123 літри.
Різниця в можливостях між нами і німцями — в 10 разів. Десять! При цьому ціна на стелі АЗС відрізняється на якісь умовні копійки.
Давайте спустимося з урядових небес на землю — у реальний медичний бізнес. Пальне по 1.40 євро при мінімалці в 173 євро — це вирок для пацієнта. У вартість кожної крапельниці, кожного препарату для хіміотерапії, кожного флакону інсуліну жорстко зашита логістика. Холодові ланцюги дистриб’юторів фармринку не працюють на святій воді — вони жеруть дизель. Клініки, які змушені годинами сидіти на генераторах через відключення, спалюють цей самий «європейський» дизель тоннами. І хто за це платить? Держава? Ні. За це платить пацієнт зі своєї мізерної зарплати, або медичний бізнес, який зрізає власну маржу до нуля, щоб просто вижити в цих умовах.
А тепер подивіться на фундамент нашої економіки — агросектор. Дизель, який впевнено летить до 100 гривень за літр — це вже не паливо, це рідке золото для посівної та збору врожаю. Що ми отримуємо на виході з цією математикою? Наша аграрка тупо стає неконкурентоспроможною на міжнародних ринках. Ми власноруч, під бравурні оплески про «євроінтеграцію», добиваємо свій експортний потенціал. А для внутрішнього покупця це взагалі контрольний постріл. Ця золота солярка автоматично мультиплікується в собівартості всього. Кожен пакет молока, кожен шматок м’яса, кожен буханець соціального хліба на полиці супермаркету тепер має сумашедшу ціну. Ми змушуємо людей з доходами країн третього світу купувати базову їжу за космічними прайсами, бо державі треба зібрати акциз.
Ну і фінальний акорд — волонтери та оборонка. Кожен пікап, який женуть на Схід, кожен дрон, який доставляють на нуль, кожна евакуаційна швидка — все це їде на пальному, з якого держава не забуває зняти жирну європейську маржу. Держава буквально обкладає податком власне виживання. Збирати акцизи з логістики крові, зброї та турнікетів за тарифами ситої Німеччини — це вищий пілотаж цинізму.
Скільки ще можна доїти цю корову, сподіваючись, що вона почне давати «європейське» молоко, якщо її годують українською соломою? Поки уряд не зрозуміє, що базою для європейських податків є європейський рівень економічної свободи та купівельної спроможності, ці інфографіки залишатимуться пам’ятником нашому державному ідіотизму.
Ми не будуємо Європу. Ми просто будуємо найдорожче в Європі гетто.
