Марк Войджер: Путін недарма заговорив про Сребреніцу. У січні-лютому будьте напоготові

148
Марк Войджер, старший науковець Центру Байдена, екс-радник головнокомандувача військ США у Європі в ефірі програми телеканалу Еспресо «Студія Захід з Антоном Борковським» про наслідки Паризького саміту, підозрілі вимоги Путіна і дивний візит Лаврова до США

Як на мене, найважливішим наслідком Паризького саміту є згода на включення  «формули Штайнмаєра«  в українське законодавство. Ця формула, яку намагалась впровадити Росія за допомогою тих чи інших кулуарних переговорів зараз, фактично, уведена у серйозне політичне тло, адже вона є у фінальній частині комюніке і вже ніхто не скаже, що це фантазії Путіна і Штайнмаєра. Йдеться про офіційний документ, який зобов’язує Україну до конкретних дій і рухів, зокрема до зміни Конституції.

Так, це зобов’язує Україну до конкретних дій, але одночасно не ясно, що очікується  від України у тактичному плані. В стратегічному вимірі для Кремля  —  я думаю це ясно всім — головне зробити так, щоб Україна не розверталась на Захід, а залишалась у сфері впливу Росії. Для перемоги у цьому Донбас є найважливішим елементом, який буде як ракова пухлина в політичному тілі України, а «формула Штайнмаєра» є найважливішим елементом в цих планах Кремля.  Але я думаю, що Кремль і Путін не отримали всього, чого вони хотіли в рамках Мінська. Вони побачили, що ваш президент не піддався тиску з боку Росії і чітко сказав, що федералізації не буде, а вибори  не пройдуть до відновлення контролю над кордоном.

Ну, Зеленський взяв паузу у 120 днів до нового саміту. Наскільки я розумію буде проводитись політика «маленьких крочків«, це буде врівноважуватись тим чи іншим політичним скандалом чи гучною заявою у середині країни для того, щоб українське суспільство різко не зреагувало на слово «капітуляція«.

Ви дуже точно сказали, що маленькими кроками будуть намагатись виконати те, що вони отримали в рамках домовленостей. Путін на прес-конференції говорив близько п’яти хвилин. З них майже половину часу він виділив на деталі, і я ще не бачив, аби якісь політики це проаналізували. Він зачитав списком свої політичні цілі, федералізацію і так далі, але ці тези Кремля  відомі. А от те, що він оголосив у конкретному плані:  він хоче розмінування і знищення укріплених районів. Чому? Тому що, як він казав, дуже турбується про простих людей. Для мене це чітка індикація того, що у Кремля, напевне, є «план надзвичайного стану», коли він побачить, що політичним чином не зможе тиснути на Зеленського і ваш уряд, щоб вони на 100 відсотків домовились, то , я боюсь, що вони маленькими кроками будуть намагатись створити такі умови цією зимою, у січні-лютому,  щоб вони змогли розпочати чергову гарячу фазу конфлікту. Звісно, якщо виникне  потреба з боку Москви додати стимулів у військовому гібридному плані.

Якщо я вас правильно зрозумів, то ситуація виглядає таким чином, що Путін, вимагаючи провести дефортифікацію і розмінування укріплених районів на території  Україні, насправді, готується до певного військового ривка, аби розпочати змушування, силове примушування Києва до т.зв.«мирного плану Штайнмаєра-Путіна«?

Саме так. Це і буде «план надзвичайного стану», якщо буде потрібно ще тиснути на ваше керівництво. Чому я так думаю? Путін закінчив свій виступ словами «про простих людей», адже  буцім би, ніхто не турбується про простих людей, мовляв всі обговорюють величезні політичні проекти, а про простих людей ніхто не говорить. Якщо ви помітили, в кінці його промови було трохи театральності. Він так «вздохнул і вздрогнул»немовби  Кремль дуже переймається цим. Коли російське керівництво говорить, що турбується про простих людей, українському керівництву слід замислитись і занепокоїтись, тому що останнього разу, коли це було, — у лютому 2015, — тоді  українська армія зазнала поразки у Дебальцеві і ДАПі.  До того як впали снаряди в Донецьку і загинуло декілька цивільних людей, у Кремлі було театрально розпочато Раду безпеки, коли перед камерами оголосили хвилину мовчання «в пам’ять простих людей яких вбивають на Донбасі», а потім розпочали засідання. Так само,  влітку 2014 року, російське МЗС заявило, що світ не турбується про простих російськомовних людей в Донецьку і Луганську, що там гуманітарна криза. Ми всі знаємо, що відбулось потім. Тож я думаю, що тут Путін намагається створити, в інформаційному плані, умови здійснення такої  гібридної агресії, у січні наприклад, або в лютому, надіславши спецназ чи козаків, адже є інформація, що місяць тому на Донбас прибула велика група спецназу та козаків.

Наскільки я розумію, якщо Путін справді так багато уваги приділяє «захисту простих людей«, то можливо, він буде поглиблювати національно-мовно-культурне питання в Україні. І не дарма він знову поставив під сумнів навіть сам результат Нормандського саміту, розпочавши свою балаканину про Сребреніцу в Україні.

Саме так. Подібними історичними аналогіями, наприклад Косовим, користувались  перед захопленням Криму, а тепер Путін знову використовує аналогію з Югославії. Це дуже цинічна аналогія, адже саме Росія заблокувала рішення ООН про Сребреніцу 25 років тому, але це і є логіка російської правової війни. Також я б хотів сказати, що дефортифікація і розмінування, третій пункт про який говорив Путін, це відкриття нових пунктів пропуску на лінії розмежування сил. Якщо Росія каже, що переймається тим, що «в Україні є бандерівці і фашисти, які будуть вбивати російськомовних на Донбасі», то чому потрібно настоювати на розмінуванні, дефортифікації і відкритті нових пунктів перетину? Єдина логіка цього,  щоб Росія в найближчому майбутньому, при потребі, змогла виконати план нової гібридної агресії, щоб захопити вже увесь Донбас. Як ви знаєте, сепаратисти два тижні тому казали, що розглядають весь Донбас як свою логічну зону впливу і територію, а не лише частину, яка окупована.

Одразу після завершення саміту у Парижі Лавров полетів до Сполучених Штатів.

Візит Лаврова, звісно, став сюрпризом для багатьох політичних та медіа середовищ. Сама символіка цього візиту, і як ви правильно кажете, відразу після Нормандії, вказує на те, що російське керівництво, фактично,  намагається прозондувати думку американського уряду. Якщо там були якісь домовленості, усні, між Трампом і Лавровим, якщо він там щось обіцяв, то ситуація в Конгресі зараз така, що реакція буде дуже сильною і домовленості не здійсняться. Підтримка України у  Державному департаменті і в Конгресі існує і вона дуже сильна.

АНТІН БОРКОВСЬКИЙ

Поделиться:
Загрузка...