Перші французькі колісні машини вогневої підтримки АМХ-10 вже в Україні і надійшли на озброєння підрозділів морської піхоти.
Міністр оборони Резніков обкатав їх і подякував народу Франції (особисто президентові Макрону та главі міноборони Лекорню) за допомогу.
Їхня чисельність, звичайно, не вказана, але французькі ЗМІ пишуть про «кілька десятків».
Також є інформація, що в кавалерійській школі міста Сомюр у лютому готували перші 14 українських екіпажів.
Що ми бачимо на фото?
Стройові машини з наявності армії Франції – як і очікувалося. Камуфляж єгерських і гусарських полків Центральної Європи – принаймні не пустельні (більш убиті машини) після Бурі в пустелі, які пізніше працювали в Африці.
З перших секунд зрозуміло, що це не найстаріша версія – у стоку АМХ-10 зберігає можливість до плавання. У цій модернізації явно немає спеціальної плити для відбивання хвиль і водометів, від яких відмовилися на користь захисту.
Це актуальніше для наших реалій – плисти може і не знадобиться, а витримувати уламки від 122–152 мм снарядів життєво важливо.
Посилені броньовані накладки.
Це, звичайно, не протимінний комплект SEPAR вагою 22 тонни, але теж хороша річ, що дозволяє тримати 25 мм гармати в лоб із 300 метрів і не боятися близьких розривів.
А 17,2 тонни ваги машини зберігають її основну фішку – маневровість і мобільність.
Зрозуміло, броня теж не показник – часто накладки знімають, щоб транспортувати або зменшити зношеність шасі. Бо наприкінці 80-х бронемашина отримала новий дизельний 300-сильний двигун, а ось ходова залишилася та сама.
Димові гранатомети в передній частині башти – в ранніх версіях вони були за нею. Це система «Galix», що може випускати не тільки мультиспектральний дим, але й пастки і летальні гранати.
Гарна ілюстрація попередньої версії – відсутній додатковий броньовий захист, гранатомет позаду, попереду плита для амфібності.
Також не видно системи постановки перешкод LIRE, яка мала б бути в останній оцифрованій версії – але, знову ж таки, більшість французьких машин під час транспортування, навчань, парадів її не мають.
Нижче, наприклад, навчання Третього полку гусарів, що входить до франко-німецької дивізії, яка має захищати Центральну Європу.
У підрозділі всі машини отримали останню модифікацію, включаючи постановник перешкод, що протидіє ворожим ракетам другого покоління з інфрачервоним каналом.
Але на знімках його теж немає, як і багато чого іншого на фото з навчань (наприклад, з «Алігатора» у США) або десантних навчальних місій.
У принципі, Перша кавалерійська Іноземного легіону вже влітку 2022-го закінчила перехід на нові «Ягуари», процес триває, і морська піхота з Пуатьє теж отримує новинку.
Тому всі списані апарати – це AMX-10 RCR (найсвіжіші), інших просто не було в живому стані.
Цілком імовірно, до нас приїхала остання версія модернізації.
Машини мають непогану 8-кратну оптику, нічний канал, GPS-навігатор.
Але навіть у попередній версії зображення з тепловізора виводиться на екрани навідника та командира одночасно. Дозволяючи командиру показувати пріоритетні цілі, поставити заряджальника на баштовий кулемет, а самому працювати з гармати.
Недосяжна постсовку кінця 80-х технологія – нічний канал для обох членів екіпажу, це досі реалізовано не в усіх БМП-3.
Великий запас ходу – 800 км, зенітний кулемет і 105 мм нарізна гармата роблять машину незамінною для розвідувальних і рейдових місій.
Можливість завдати ураження піхоті, підтримавши десант вогнем фугасних снарядів, або роздовбати будинок з бойовиками; швидко вийти на фланги; прикрити бригаду на марші або в просвітах між опорними пунктами – типові завдання броньованої кавалерії Франції.
Бо розвідка у доктрині Франції – це не тільки збір даних про противника, а й силові акції, боротьба за сіру зону. Війна патрулів і бій без підготовки з “технічками” супротивника.
Та й протитанковий резерв у маневровій групі, куди без цього. Адже на момент створення бронемашини танки Варшавського пакту мали їхати до Ла-Маншу два тижні, і зараз вони знову масово повертаються в РФ.
У принципі Т-62 і Т-55 французи пробивають у всі проєкції, на голову переграючи ймовірного супротивника на дистанції розпізнавання цілі, було, діставали й іракські Т-72.
Лазерний далекомір і тепловізор на 4000 метрів, а ще система керування вогнем не залишають шансів пострадянській оптиці.
За рахунок цифрового зв’язку та тактичних моніторів техніка збереже ситуаційну поінформованість навіть під тиском засобів радіоелектронної боротьби.
Можна довго розповідати, що це застаріла машина, а можна пам’ятати, що це апарат, який зараз на озброєнні в семи полках армії держави-лідера ЄС.
AMX-10 брав активну участь у війні в Афганістані та в операції в Малі, та й наша війна явно не остання для нього.
Гримаса історії – нарешті апарати, які мали протистояти ордам радянських танків, аби не дати розрізати сили НАТО, поки підійдуть основні сили США, зустрінуться з ними на полі бою в Україні.
