Випадково зустрів типа, з який мені в 19-му доводив що Зеленський — єдине можливе майбутнє. Розмова вийшла феєрична.
Я: Як ти?
Він: Паршиво. З роботи звільнився, бо призовуть. Сиджу вдома, нікуди не ходжу. По вулицях ТЦК лазить. А ти?
(Я у цивільному)
Я: Та нормально. Взагалі не боюся ТЦК. Маю стабільний заробіток. Годують. Забезпечують спецодягом. Можу у відпустку поїхати за кордон. Маю право вільно носити зброю.
Він: Щось не збагну… А ти хто?
Я (регочу): Військовий я. Молодший сержант ЗСУ.
(Пауза)
Він: І на війні ти був?
Я: Звісно. 72-а бригада ім. Чорних запорожців.
Він: Так тебе ж убити могли!
Я: Могли. Багато чого могло статися. На заводі мене могло ударити током, я міг впасти з верхніх ярусів, могло задавити вантажем. У бізнесі я міг попасти на великі гроші. ДТП, аварії — від тебе не залежить коли і з ким це станеться. На фронті теж живуть.
Він: Але ти не вдома.
Я: Багато хто не вдома. У когось і дому вже нема. А у когось домівка вже друга і третя. Війна, знаєш…
Він: Але ти колись повернешся. І що буде вдома? Роботи не буде.
Я: Не буде. То правда. Все доведеться починати з нуля. Але досвід не проп’єш, хто має голову і руки — не пропаде. Крім того зараз я маю десятки побратимів-фронтовиків. Комусь допоміг я, хтось допоможе мені — підкаже, направить. Виникнуть ветеранські організації. Свій до свого по своє — вичухаємося. Фронтові побратими — велика сила.
Він: Війна — війна… Коли вона закінчиться?!
Я: Не знаю. Але я працюю над цим. А ти?
Він не відповів. Просто пішов — далі ховатися від ТЦК. Пішов і я — наближувати завершення війни.
Кожен обрав собі свій шлях. Кожен зробив свій вибір. Майбутнє від Зеленського, обране ними для нас у 2019-му, вирує у всій красі.
P.S.10 років тому українці обрали президентом Петра Порошенка. Обрали в один тур. За Порошенка віддали голоси 54% виборців.
Життя прожити треба так, аби п’ять років які ти при владі, вороги які хочуть стати владою тебе шпетили «журналістськими розслідуваннями про твої злочини», а п’ять років коли ти вже не влада, вороги (які стали владою) тебе так само шпетили «журналістськими розслідуваннями про твої злочини». Журналістськими розслідуваннями — тому що жодних доказів вони не накопали протягом п’яти років!
І аби прибічники твоїх ворогів хором плакалися б: «Нас хе-е-ейтя-я-ять!» Ну, що поробиш, якщо вони — плакси?
Я згадую зроблене в Україні за п’ять років перебування Порошенка у владі — і стає сумно. Безвіз. Асоціація з ЄС. Шлях в ЄС і НАТО, затверджений у Конституції. Банківська система України здобула рекордні прибутки. «Нафтогаз» і «Укрзалізниця» стали прибутковими. Виявилося, що в Україні існує океанський флот — він теж став прибутковим. ЗСУ вдягнули в мазепинки, укропіксель і берці на мембрані. ЗСУ стали харчуватися за каталогом. ЗСУ отримали сухпаї у вакуумпакетах — кращі з усіх які я пробував. Бізнесу відмінили печатки та розкрили реєстри. З Херсону літаки літали у Відень — до України зайшов «РейнЕйр».
І головне — те від чого я тоді просто балдів. Те що мусило змоделювати наше майбутнє на десятки років вперед — і вже почало. Реформа децентралізації.
Я не думаю — я знаю, наші онуки будуть голову сушити питанням — як після таких п’яти років українці примудрилися обрати в президенти шоумена без жодного досвіду адміністративного керування? Будуть сушити голови — і не знаходитимуть відповіді.
Бо їм важко буде проїхатися по вухах «стіною Яценюка», «убив брата», «Роттердам+» і подібною брехнею. Мені фантазії бракує уявити, що казатимуть молоді українці через 50 років на довід: «А порохоботи нас хейтили!»
На жаль, я знаю справжню причину. Ніколи в історії настільки в унісон не процювали медіа Москви, українських олігархів і активісти-грантожери. Одні з них хотіли влади. Іншим була не потрібна сильна Україна.
Петро Порошенко стояв поперек горла їм всім.
Проте — життя триває. Європейська Солідарність — парламентська партія і останній бастіон української демократії. Завдяки кому в Україні ще існує свобода слова? Завдяки вирубленим з ефіру, але не зламаним каналам опозиції. Завдяки кому українці чують думку альтернативну мономарафону? Завдяки опозиційним блогерам. Хто збиває у ВР стрьомні забаганки влади? Партія Петра Порошенка. З ким спілкуються представники Заходу аби мати повне уявлення про ситуацію в Україні? З Петром Порошенком і з депутатами ЄвроСолідарності.
Завдяки кому розбиваються на труху всі спроби влади побудувати зелений авторитаризм з вічними мономарафоном і ручною опозицією? Завдяки спільноті прибічників Петра Порошенка.
Петро Порошенко активно в політиці — і це ще надовго.
Бо навіть роти які смердять в наш бік, здобувши відповідь заходяться рюмсати: «Нас хе-е-ейтять!» А коли противник скиглить, значить у нас все чудово.
І перемоги наші — попереду.
