Якщо хтось думає, що з уходом ЗСУ з Курської області для нас закінчилися проблеми з цим районом — він дуже крупно помиляється. Проблеми у нас лише починаються. І матимуть вони таку форму, що розбиратися доведеться довгі роки.
Кажучи просто — зараз на територіях з яких вийшли ЗСУ, Москва зклепає 4-5 «їхніх Буч» проведе показові суді і почне переслідувати український військових через суди європейських держав. Благо, європейська лівота московські байки рознесе миттю.
Так-так. Історія Віталія Марківа зараз буде масштабована багатократно.
Аби ви зрозуміли з ким ми маємо справу і до яких глибин цинізму здатна дійти Москва, розповім вам цікаву історію, про яку точно чув кожен хто дивився радянські фільми про штурм Червоною армією Берліну весною 1945 р.
Затоплення берлінського метро нацистами під час штурму Берліну. Про цю подію горлав кожен радянський підручник. Її описували «очевидці» у художніх фільмах. Її згадували у всіх творах присвячених темі.
Мені трапилася навіть взагалі карколомна версія росіян, ніби Гітлер який захоплювався містицизмом (це правда), в останні дні свого життя намагався укласти угоду із Сатаною і що затоплене метро, мовляв, була його ритуальною жертвою яка мусила викликати самого Князя Темряви. Одним словом, казилися як хотіли.
Єдина проблема. У Західному Берліні все ж таки перебували представники країн НАТО і от вони не могли знайти ані технічного підтвердження цієї історії, ані очевидців, які б про неї розповіли. Ба-більше. Очевидці повідомляли що, так, вода у берлінському метро була — по коліно. На окремих ділянках вода з’явилася ще до штурму Берліну — через бомбардування союзників. Не вражала і кількість загиблих. Під час розчищення берлінського метро звідти витягли… 57 небіжчиків. Всіх, у тому числі, вбитих під час перестрілок у тунелях. Навіть з усіма натяжками вийшло біля 90 загиблих. Явно не той масштаб про який заявляла радянська історіографія.
Міф ударно тиражувався до самого падіння совка. А далі сталося неприємне. У 2008 р. у Росії вийшла книжка полковника Нікіфорова «Штурмові бригади Червоної армії в бою» (автор — заслужений російський військовий історик, з масою регалій), де було визнано, що метро було затоплено через вибух здійснений… па-бам! 2-ю штурмової інженерно-саперною бригадою Червоної армії. Офіційно — аби не дати німцям заходити в тил РККА по переходах метро. На Ютуб-каналі «Para Bellum» цю версію спростовують як безглузду і наводять більш реальну — командування РККА намагалося вигнати з метро цивільних (вони там ховалися), аби створити паніку на німецьких позиціях. Конкретними відповідальними за потоп названі генерал (а згодом — маршал) Васілій Чуйков та генерал Хетагуров. Характерно, обидва вони за результатами штурму Берліну НЕ отримали звання героїв Радянського Союзу. Прибирати потоп довелося радянській окупаційній адміністрації, до речі.
Тобто оцініть глибину глибин. В СССР знали що метро топила Червона армія. Там знали конкретних виконавців. Все відбувалося у Берліні на очах сотень людей, багато з яких штурм Берліну пережили. Існувало чимало комуністичних чиновників — етнічних німців, чиї родичі пережили всі ті події. Після війни, і в совку і на Заході, штурм Берліну розібрали по хвилинах…
І тим не менш совкова пропаганда методично десятиріччями прищеплювала по всій східній Європі міф «метро затопили гітлерівці».
Я не маю жодних сентиментів до гітлерівського нацизму. Я онук в’язня концтабору і не з чуток знаю якими потворамм були гітлерівці. Але метро вони не топили.
Це не завадило Москві переконати мільйони людей у протилежному. Як завжди, правда — не те що було, правда це те що показали у кіно.
Це було 80 років тому. Уявіть які міфи Москва наклепає зараз. Уявіть які сили вона кине аби свої міфи тиражувати і створювати проблеми воякам ЗСУ.
