Наразі загрози для України на морському напрямку є критичними. Це вимагає ретельної уваги до розвитку Військово-морських сил Збройних сил України.
Співпраця України з НАТО наразі є основним фактором стримування подальшої агресії РФ проти України на морі. Про це йшлось під час щорічного Міжнародного наукового форуму «Морська стратегія держави. Розвиток та реалізація морського потенціалу України», що 22-23 травня 2019 року пройшов в Національному Університеті оборони України.
В заході взяли участь представники командування ЗС та ВМС України, підприємств українського оборонного комплексу, наукових установ, експертного середовища, громадянського суспільства.
З доповіддю про сучасний стан та проблемні питання захисту національних інтересів на морі із застосуванням сил (військ) ВМС ЗС України виступив заступник начальника штабу ВМСУ з питань євроатлантичної інтеграції капітан 1 рангу Андрій Риженко.
Експерт Майдану Закордонних Справ Андрій Клименко розповів про поточний стан обстановки на Чорному і Азовському морях, а також в тимчасово окупованому Криму. Президет асоціації «Укрсуднобуд» Віктор Лисицький у своїй доповіді розповів про стан і перспективи розвитку суднобудівної галузі України, визначив головні проблеми і напрямки вирішення питання в цілому.
Інші експерти, в т.ч. представники країн НАТО, обговорили стан і перспективи розвитку ВМС ЗС України, необхідність перегляду підходів до потреб ВМС на державному рівні, напрямків відродження і посилення військово-морського потенціалу України, проблемних питань створення нових видів ОВТ, розширення співпраці з західними партнерами, інформаційної протидії пропагандистським акціям агресора. На завершення, вперше у практиці наукових форумів цієї серії, відбувся круглий стіл щодо питань морської історії України.
Обстановка ускладнюється…
Військово-політична обстановка довкола України залишається складною та визначається посиленням геополітичної боротьби між світовими та регіональними центрами впливу, що набуває системного характеру. Найбільш деструктивно впливають на обстановку агресивні дії РФ, яка намагається домогтись світового та регіонального лідерства шляхом застосування широкого спектру геополітичних інструментів впливу, у т.ч. і військових.
Стратегічною метою РФ сьогодні є кардинальна зміна світового порядку, який на думку Кремля має враховувати прийнятні для інтересів РФ рішення. Ключовими зовнішньополітичними пріоритетами Росії залишається підрив основ Західного альянсу, послаблення впливу США в Європі, а також збереження домінуючої ролі на пострадянському просторі.
Відповідно, Росія реалізує свої наміри шляхом загострення безпекової ситуації як у Європі в цілому, так і зокрема у Азово-Чорноморському регіоні. Загострення обстановки на морі тут є реальністю, адже повзуча агресія Кремля охоплює і морські акваторії.
Чорне море і передусім окупований Крим розглядаються РФ у якості плацдарму для проекції сили на Середземне море і Близький Схід.
Кінцева мета РФ у регіоні – домінування у Чорному і Азовському морях. Йдеться про легалізацію статусу вод навколо окупованого Криму, тиск на морську індустрію сусідів, закриття портів України на Азові і поступове його захоплення та підготовку оперативного середовища для окупації територій на материковій частині України.
До основних загроз у регіоні слід віднести нарощування військового потенціалу РФ, насамперед на території тимчасово окупованого Криму, збільшення корабельного складу ЧФ РФ, штучне створення перешкод свободі мореплавства і завдання економічної шкоди Україні, розвідувальну діяльність з використанням захоплених морських об’єктів інфраструктури тощо. На випадок відкритої широкомасштабної агресії залишається загроза висадки морських десантів противника на українське узбережжя на Азовському і Чорному морях.
Сили противника на морі
За останні 5 років ЧФ поповнився 16 новими бойовими кораблями, катерами і підводними човнами, більшість з яких має на озброєнні ракетні системи «Калібр-НК» та «Калібр-ПЛ», здатні уражати цілі на великих відстанях. Загалом корабельний склад ЧФ нараховує сьогодні 47 бойових надводних кораблів та підводних човнів.
ЧФ РФ має значну кількісну і якісну перевагу над ВМС ЗСУ, адже після втрати навесні 2014 року в Криму ударної, протичовнової, протимінної і амфібійної компоненти потенціал останніх є вкрай обмеженим. До того ж, сили ВМСУ фактично розділені на два угруповання на Чорному і Азовському морях, сполучення між якими обмежується противником. Своєю чергою ЧФ РФ зберігає можливість вільного маневру і нарощування сил і засобів на будь-якому напрямку.
Загальна чисельність особового складу ЧФ РФ наразі становить до 35 000 матросів, старшин і офіцерів. Більша частина з’єднань, частин та підрозділів ЧФ дислокується на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь (до 32000 осіб).
Після анексії АР Крим, РФ значно наростила морський компонент ЧФ, а саме: відновлено 30-у дивізію надводних кораблів у складі: ркр «Москва», впк «Керчь» (обидва наразі є небоєздатними), 6 фрегатів — «Сметливый», «Ладный», «Пытливый», «Адмирал Григорович», «Адмирал Эссен», «Адмирал Макаров» (3 останні — носії КРМБ «Калібр»), сформовано 4-у окрему бригаду підводних човнів у складі 7 одиниць (у т.ч. 6 пр.636.3, носіїв КРМБ типу «Калібр» і 1 пр. 877 «Алроса»).
До складу 41-ї бригади ракетних кораблів включено 2 мрк пр.21631, а до 184-ї бригади кораблів охорони водного району – патрульний корабель пр.22160 «Василий Быков» (ще 2 кораблі будуються). На борту останніх передбачена можливість розміщення безпілотників і ударного ракетного комплексу «Клаб-К». За експертними оцінками, одним з головних завдань ПК пр. 22160 буде охорона траси газогону «Південний потік».
Станом на 11 квітня 2019 року до складу ЧФ РФ входять 40 бойових кораблів, 7 дизель-електричних підводних човнів та 15 бойових катерів. З них 11 кораблів і підводних човнів є носіями КРМБ типу «Калібр» (3 фр пр.11356, 2 мрк пр.21631, 6 депч пр.636.3), сумарний ракетний залп яких складає 64 крилатих ракети.
Загалом, до 2020 року заплановано поповнення ЧФ додатковими 4 кораблями пр.21631, 6 — пр.22160 та 4 — пр.22800. Усі вони є носіями КРМБ типу «Калібр» (по 8 ПУ на кожному кораблі), отже, це означатимезбільшення сумарного ракетного залпу крилатими ракетами морського базування з акваторії Чорного моря до 168 од.
Враховуючи ТТХ КРМБ типу «Калібр», при стрільбі з акваторії Чорного моря, рубіжом досяжності ракет в ядерному спорядженні можуть бути Париж-Амстердам-Стокгольм, а при стрільбі з акваторії Каспійського моря Мінськ-Белград-Афіни.
Експерти Майдану Закордонних справ вирахували, що протягом 2018 року 158 підприємств ВПК РФ (з них 90% — поки що не перебувають під міжнародними санкціями), що працюють або співпрацюють з підприємствами на території тимчасово окупованого Криму, незаконно захопленими або привласненими окупантами. Останні переважно працюють на посилення потенціалу ЧФ, зокрема, на ССЗ «Залив» (Керч) і «Море» (Феодосія) розгорнуто будівництво бойових кораблів і допоміжних суден.
Перелік цих підприємств волонтерами Майдану Закордонних справ передано до диппредставництв провідних країн НАТО в Україні з метою можливого використання під час впровадження чергових санкцій. Така практика починає давати результати, зокрема, США, запровадили санкції проти Зеленодольського ССЗ ім. О.М. Горького, який «засвітився» під час рейдерського захоплення українського ССЗ «Залив» у серпні 2014 року і використовує його для виконання замовлень МО РФ.
Поряд з цим, російська сторона значно посилила наземний та авіаційний компоненти на території Криму. Зокрема, на півночі окупованого півострова зафіксовано появу нової вертолітної групи (Мі-8), головним завданням якої є висадка десанту для захоплення інфраструктури Дніпровського каналу у Херсонській області.
З 2014 по 2019 роки в окупованому Криму було створено систему ППО та збільшено кількість бойових літаків в 3,4 рази а бойових вертольотів в 6,5 разів. Авіаційний компонент міжвидового угруповання на територій АР Крим складається з частин Морської авіації ЧФ РФ та 27-ї змішаної авіаційної дивізії 4-ї армії ВПС і ППО (сформована після анексії Криму).
Загалом МА ЧФ має в Криму 12 літаків Су-30СМ, 10 Су-24М, 6 Су-24 МР, 15 Бе-12; 6 транспортних літаків Ан-26 та 1 Ту-134; 7 вертольотів Ка-27, 2 Ка-29 та 4 Мі-8, 16 БПЛА типу «Орлан -10» та 12 од. типу «Форпост».
На озброєнні полків 27-ї змад 4 А ВПС і ППО перебувають: 20 літаків Су-24М, 15 Су-25СМ3, 25 Су-27, 6 Су-30М2 і 9 МіГ-29, 15 Як-130, 10 вертольотів. Ка-50/52, 12 Мі-28, 7 Мі-24/35М, 17 Мі-8.
Поряд з цим, значно посилено ППО АР Крим за рахунок створення 31-ї дивізії ППО на озброєнні якої знаходяться ЗРС С-300 та С-400 по 32 ПУ.
Наземний компонент окупаційних військ на території АР Крим наразі представлений новоствореним 22-м армійським корпусом Берегової оборони. Крім того, планується створення окремої ракетної бригади, що матиме на озброєнні 12 ПУ ОТРК «Іскандер-М» (з сумарним ракетним залпом 24 ракети), дальність ураження – до 500 км.
Чисельність військ і кількість ударного сухопутного озброєння на території анексованого Криму після 2014 року суттєво збільшилася. Зокрема, йдеться про 40 танків (до анексії їх не було); 483 БТР і БМП (збільшення у 5,3 рази, 50 РСЗВ); 84 САУ (збільшення у 3,5 рази).
Користуючись значною перевагою сил та засобів в Азовському морі, прикордонними кораблями (катерами) Берегової Охорони ФСБ РФ з 13 травня 2018 року здійснюються регулярні зупинки та догляд цивільних суден, які прямують до українських портів Бердянськ, Маріуполь та повертаються звідти. Російська сторона також активно використовує для обмеження судноплавства у Керченській протоці на власний розсуд незаконно побудований Керченський міст, що призводить до значних збитків для судновласників, вантажовідправників і портів, зокрема, Маріуполя та Бердянська.
За даними українських експертів, у випадку повної зупинки товарообігу портів України в акваторії Азовського моря це матиме наслідком скорочення ВВП України на 4%, що становитиме щомісячні втрати бюджету України в розмірі 500 млн доларів США. Найбільших втрат зазнає виробництво чорної металургії, що впаде близько на 22% від загального виробництва.
Крім того, РФ періодично оголошує про закриття районів Азовського (перед входом до порту Маріуполь) і Чорного моря під приводом проведення бойових стрільб (насправді ніякої активності в закритих районах не відзначалося). При цьому відстань від закритих ЧФ або ФСБ РФ морських акваторій до українського узбережжя на Азовському морі становила лише 10 км. (5,4 миль)!
Якісних змін протистояння на морі набуло 25 листопада 2018 року після збройного нападу кораблів ЧФ і ФСБ РФ на катери ВМСУ, що прямували з Одеси до Маріуполя. Як відомо, російська сторона незаконно заборонила прохід корабельно-катерної групи Керченською протокою. Невдовзі, коли українські кораблі вже поверталися до Одеси, в нейтральних водах вони були атаковані з використанням кораблів і авіації. Після артилерійського вогню на ураження російський спецназ захопив українські кораблі і особовий склад, які наразі перебувають у полоні.
Енергетична складова агресії
Російська агресія проти України має і енергетичну складову, яка нерозривно пов’язана з морською. Зокрема, під час анексії Криму ЧФ не випадково захопив на шельфах Азовського і Чорного морів (у межах ВЕЗ України) об’єкти морської інфраструктури української газовидобувної компанії «Чорноморнафтогаз» на 8 родовищах. Загалом йдеться про 90 морських газових і нафтових свердловин, 8 морських стаціонарних платформ, 8 блок-кондукторів, 370 морських газопроводів, 31 плавзасіб (у т.ч. 4 бурові платформи).
Обсяги видобутку «Чорноморнафтогаз» станом на 2013 рік (1,2 млрд кубометрів) давали усі підстави для відмови від імпорту російського газу і переходу на самозабезпечення Криму, а потім і південних областей материкової України.
Після анексії захоплені платформи використовуються окупаційною владою Криму для незаконного видобутку газу з українських родовищ (за 5 років видобуто понад 8,5 млрд кубометрів), а також для розміщення розвідувальної апаратури (СПБУ «Таврида», МСП-17 Штормового ГКР, МСП-4 Голицинського ГКР – 3 комплекти РЛС типу «Нева-БС» сантиметрового діапазону та три АРМ оператора, а також ГАС). Це дозволяє контролювати повітряну, надводну і підводну обстановку у північно-західній частині Чорного моря.
Зокрема, це комплексний моніторинг надводної та повітряної обстановки на рубежі мис Тарханкут – о. Зміїний; контроль цивільного судноплавства; відстеження та контроль за переміщенням бойових кораблів/катерів ВМС та морської охорони ДПС України (та кораблів НАТО) в усій акваторії північно-західної частини Чорного моря.
Апаратура охороняється і обслуговується військовими ЗС РФ, що розміщені на вишках. А самі вишки охороняються кораблями ЧФ РФ. Відомі випадки, коли у 2017-18 рр під час спроби наблизитися до таких платформ патрульний літак ВМС ЗС України, а потім і катер ДПС України були обстріляні російськими військовими з використанням стрілецької зброї.
Більш того, вишки поступово переміщують в межах ВЕД України ближче до о.Зміїний. Наразі відстань між островом і найближчою платформою становить лише близько 30 миль. Нагадаємо, що відстань від о.Зміїний до Одеси — 142 км. Небезпека цього полягає в можливості для противника контролювати величезну морську акваторію в реальному масштабі часу і використання інформації у власних цілях.
Не можна виключати і спроби раптової атаки ЧФ проти українського гарнізону на о.Зміїний, включаючи його блокаду, висадку десанту і повне захоплення. Такий сценарій дозволить противнику перейти до блокади вже чорноморського узбережжя України на кшталт того, як це вже відбувається на Азові.
Варто додати, що можливості реакції українських ВМС і ДПС України у разі реалізації такого сценарію є вкрай обмеженими, особливо у випадку концентрації переважаючих сил ЧФ в районі можливих подій, застосування нападниками авіації і ракетної зброї.
Вважається, реалізація планів з будівництва РФ трубопроводу «Південний потік» (Новоросійськ-Варна) через акваторію Чорного моря може значно ускладнити економічну та військово-політичну обстановку в регіоні. За прогнозами, ЧФ буде залучено до охорони морської ділянки трубопроводу (насамперед в західній частині Чорного моря) до 2-3 надводних кораблів та підводних човнів. Останні, в свою чергу, під приводом контролю морського судноплавства будуть здійснювати контроль за перебуванням у регіоні кораблів країн членів НАТО.
Подальшими кроками при цьому не можна виключати зупинку та догляд торговельних суден, що прямують з та до портів України в акваторії Чорного моря, аналогічно діям ПС ФСБ РФ в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Реалізація такого сценарію дозволить Росії ще більше ускладнити морегосподарську діяльність України на Чорному морі та завдати значних економічних збитків нашій країні в цілому.
В той же час, аналіз дій РФ дає підстави для припущення, що відкриту збройну агресію Кремль хоча й не виключає, але розглядає її у якості останнього інструменту для досягнення своєї мети. Тобто, наразі йдеться про гібридну боротьбу Кремля не «проти України», а «за Україну», тобто за можливість впливу на її політичний курс з метою залишити в орбіті впливу РФ. Відповідно, кінцевою метою РФ є не окупація України у класичному вигляді, оскільки для цього Кремль не має необхідних ресурсів і не готовий до пов’язаних з цим ризиків і витрат.
Тому РФ вживатиме заходів для посилення політичного впливу, застосовуючи всі можливі гібридні методи насамперед економічний тиск та дестабілізацію суспільно-політичної обстановки.
Епілог
04 червня ц.р. у Брюсселі відбулась зустріч Президента України Володимира Зеленського з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. Одним з питань, що обговорювались під час цієї зустрічі, були спільні дії України та НАТО в Чорноморсько-Азовському регіоні.
Під час свого виступу на спільній прес-конференції з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом Президент України заявив: «Триваюча російська військова агресія залишається викликом євроатлантичній безпеці. Наше ключове завдання — забезпечити стабільність та безпеку в регіоні Чорного моря, що потребує додаткових зусиль зі сторони Альянсу». У цьому контексті він додав, що Україна вітає ухвалені Альянсом у квітні ц.р. заходи щодо посилення безпеки в Чорноморському регіоні та підтримки українського флоту.
Зі свого боку Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг наголосив, на тому, що НАТО й надалі буде забезпечувати підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. «Ми не будемо визнавати незаконну анексію. Ми засуджуємо агресивні дії Росії у регіоні Чорного моря», – зазначив Генеральний секретар НАТО.
Єнс Столтенберг підкреслив, що Альянс вітає рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, згідно з яким Росія має відпустити українських моряків та кораблі, які були затримані у листопаді 2018 року. Він нагадав, що у відповідь на агресивні дії Росії НАТО збільшило військову присутність у регіоні Чорного моря.
Це дає підстави сподіватись на те, що найближчим чином РФ не досягне власних цілей на морському напрямку. Однак підтримка Альянсу не знімає з нас обов’язку розвивати власні спроможності на морі. Воєнно-політичному керівництву України слід пам’ятати, що, з одного боку без потужних військово-морських сил у України мало перспектив, а з іншого – повноцінні і спроможні ВМС є критичним фактором, який суттєво підвищує цінність нашої країни для НАТО. Тож розвиток ВМС ЗС України – це те, що забезпечує реалізацію стратегічних планів України і цьому питанню необхідно надавати найвищій пріоритет.
