До того ж цей сигнал адресований не тільки Бойку і Медведчуку. Я б навіть сказав інакше — через Бойка і Медведчука він переданий українському політичному класу, олігархам, підприємцям. А вже зацікавлені особи зможуть передати його українському народові, чому б і ні?
Отже, що запропонував на зустрічі прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва з Бойком і Медведчуком голова правління «Газпрому» Олексій Міллер? Продовжити транзитний контракт з Україною, знизити ціну на газ в рамках прямих поставок мінімум на 25 відсотків і увійти до консорціуму з управління газотранспортною системою.
Простіше кажучи — зберегти за Києвом той рівень прибутків, який Україна неминуче втратить у разі реалізації проектів «Північний потік-2» і «Турецький потік» та створити можливості для зниження ціни на газ для населення, про яку говорять практично всі українські політики-популісти. І, звичайно, це зниження допоможе довести малозабезпеченим верствам населення, що нова влада «з народом» — навіть якщо неминуче у такому випадку скасування субсидій змусить громадян заплатити більше державі та її новому старому господареві — «Газпрому».
Підкреслю, що нічого нового в такій моделі немає. Вона успішно була застосована після президентських виборів 1994 року і проіснувала двадцять років. Позбутися від кабальної залежності ми змогли тільки після Майдану — і в цьому одне з головних досягнень Революції Гідності. Але позбавлення не могло не призвести до значного підвищення цін на енергоносії для населення — і це підвищення аж ніяк не є закінченим. При цьому не потрібно думати, що населення є щасливим тому, що платить стільки, скільки газ коштує, а не стільки, скільки Міллер раніше дозволяв йому платити. Як може бути задоволено населення в країні, де «халява» — така ж національна релігія, як нескінченна радісна боротьба з чужою корупцією?
При цьому намічається і інша проблема — можлива втрата доходів від транзиту. І це тоді, коли будь-яка популістська влада захоче роздати гроші населенню — і це в умовах, коли доведеться віддавати борги МВФ. Звідки взяти гроші?
Правильно. У «Газпрому». Це те, що пропонує Міллер. Те, що пропозиція зроблена на зустрічі з Бойком, який не переможе на президентських виборах, не повинно нікого дивувати. Бойко і не повинен перемогти. Він повинен стати ретраслятором програми продажу України «Газпрому». Звичайно, добре було б, щоб після парламентських виборів Бойко взяли в новий уряд міністром енергетики. Але і це не обов’язково. Обов’язково — програму продажу здійснити.
Причому Москві зараз нічого робити не потрібно. Їй допоможуть самі українці. Перший крок — обрання популіста президентом України. Другий крок — голосування за популістів на парламентських виборах. А далі виникне просте запитання — звідки брати гроші на «халяву»? А гроші на «халяву» є тільки у «Газпрому» — тому що ніякий МВФ на популістські експерименти не піде, буде вимагати продовжити реформи. Ось тут в офіс нового президента або прем’єра прийде Віктор Медведчук з нагадуванням: всі проблеми вирішуються, варто тільки продатися. У будь-якого популістського керівництва України немає ніякого іншого виходу, крім як продатися Москві. Просто немає — і не шукайте.
Ну, а далі — справа техніки. Російські агенти в останні дні мало не в деталях прописують програму популізму і капітуляції. Про Крим — забуваємо. На Донбас — їдемо спілкуватися з керівництвом «народних республік», шукати «компроміс». Санкції — скасовуємо. Дупу — цілуємо. Зате газ наш.
Якщо хтось думає, що я описую фантастичний сценарій, нехай просто збереже цей текст до березня 2020 року, коли все це може збутися. Величезна частина наших співвітчизників завжди була готова продати країну і її честь за «халяву». І зараз готова.
Залишилося тільки проголосувати.
