Перші три зенітні самохідні установки “Gepard” із партії у 15 машин та загального опціону передачі на 30 позавчора опинилися в Україні. Німеччина дотримала свого слова про постачання до кінця липня 2022 року. У перспективі – майже полк під ключ.
Загалом у нас до “гепардів” у ЗМІ ставляться зневажливо. Мовляв, це така “шилка” на мінімалках, тільки на 10 років пізніше сконструйована, та ще й без ракет і на базі стародавнього “Лео-1”.
На тобі Боже, що нам не гоже.
Але саме тут все не так очевидно.
В установки є чимало плюсів і своя ніша.
По-перше, розмір має значення – 35 мм. “Ерлікони” – це непогано. Стандартні снаряди 35х228 мм. 550 грамів ваги, це на 100 грамів більше, ніж у радянських “однокласників”, що дає більше осколків і впливу на ураження. Підривники снарядів створюють “хмари ураження”, які, на відміну від ракет, не відведеш у бік РЕБом, не обдуриш тепловою пасткою, не придушиш перешкодами.
Проти РФ, яка традиційно сильна у радіоелектронній боротьбі, — це те, що прописав лікар.
Фото: alternathistory.com
По-друге, у “німців” — дві РЛС (Siemens MPDR 12 та Albis). По одному каналу реально вести вогонь, наприклад, по вертольоту, що атакує (отримуючи від датчиків швидкості снарядів на стволах і радара поправки для системи управління вогнем). І, паралельно, наводити пости з ПЗРК на літаки, що йдуть позаду, продовжувати бачити загрозу, що наближається.
Крім того, що 4 км радіус – це прицільна дальність, якщо наситити сектор вогнем, то силу ураження 35 мм подарунок зберігатиме до 8 км. Питання лише у щільності вогню по одній цілі.
Немає ракет? Німці пробували поставити “стінгер” на башту, виявилося, що це дорожче, ніж просто ті ж “стінгери” на плечах секції і рація. Захід завжди рахував свої гроші, на відміну від СРСР, що віддавав перевагу ракетам на “шилках” замість олії та ковбаси в магазинах.
Тим більше, що Україні так гостро і не потрібне ППО переднього краю.
Тільки за минулі 48 годин ВКС РФ (що виконали всі завдання в Сирії не менше п’яти разів поспіль), втратили від вогню з землі Су-25 “грач” і ударний гелікоптер Ка-52.
Тому що Україна зараз одна з найнасиченіших тактичним ППО місць на планеті.
Ні Ірак, ні Сирія, ні Югославія, ні Афганістан не були нафаршировані радянськими ще “іглами” з одиницями, “стінгерами” останніх модифікацій, “містралями”, “перунами”, «старстріками” одночасно і в таких кількостях.
На секундочку, щоб підірвати військово-повітряні зусилля СРСР в Афганістані виявилося достатньо 1100 “стінгерів”. Київ отримав на сьогодні понад 2500 лише за звітами Пентагону.
Фото: Christopher O’Quin
Тому ворог і атакує або на гранично малих висотах, або працює з кабруванням, не залітаючи в глибину. У цих умовах затягувати “гепарди” у червону зону під міномети та гаубиці було б марнотратством.
Так, він призначався саме для такої війни – збивати радянські “граки” та “крокодили” у тактичному тилу. Не паліатив між повітрям і землею, а машина ППО, здатна захистити сама себе проти танкоцентричної доктрини Москви – наприклад, відбитися від “БМП-2”, що прорвалася. Для цього можна було вибрати бронебійні снаряди, не залишаючи місця навідника, благо стрічки подавалися з будь-якого боку гармат.
Але чи потрібен він зараз саме у цій ніші? Вертоліт, що пускає чавунні НАР (некеровані авіаційні ракети), з кабрування “гепардом” не дістанеш, а потрапити під роздачу артилерії більш ніж реально.
Фото: МО Бразилії
А от десь на узбережжі під умовним Очаковом чи Дачним, отримавши дані із зовнішньої РЛС про пуск дозвукових “калібрів”, у “гепардів” буде час включити свої РЛС, активувати супровід цілі, коригувати пости з ПЗРК та малу зенітну артилерію у секторі, скористатися лазерним далекоміром, щоб віддати наказ про правильний рубіж відкриття вогню.
І нафарширувати ракету хмарами шрапнелі зі швидкістю 1100 пострілів за хвилину.
Фото: СО Бразилії
Працювати не тільки цеглинкою в об’єктовому прикритті, а й очима для секції “стінгерів”, організовувати на шляху прольоту повітряних цілей зони суцільного ураження хмарами осколків. Ще за часів “Бурі в пустелі” “оси” Саддама збивали “томагавки” – крилату ракету знищує навіть не найсучасніша ППО.
Крім того, у модифікації Gepard 1 А2 встановлено цифровий комп’ютер, що може приймати дані із зовнішніх РЛС, – по суті, бачити ціль поза своєю зоною і приховану за складками місцевості.
Не найновіша машина?
Так. Але гарна для армії Йорданії, Бразилії, Румунії.
Фото: МО Бразилії
Може “розпиляти” безпілотник. Так, бразильці купували її саме для цього до Кубка світу 2014 року та візиту в країну Папи.
Супроводжувати колони на марші та прикривати комплекси дальнього радіуса.
Може працювати не лише зброєю, а й, по суті, певною машиною командира взводу, що наводить малу зенітну артилерію та ПЗРК.
Бути ядром винесеної вперед засідки або постом раннього попередження про проліт крилатих ракет.
За всіма пунктами так. Тому й передають.
Це не зброя, яка змінює правила гри, але ланка в ланцюзі та робоча конячка нашого об’єктового та військового ППО. Створювали її проти тієї ж країни, з сотнями реактивних штурмовиків і гелікоптерів, якою досі залишилася Росія.
