Олександр Ткаченко подав у відставку з посади міністра культури. Звісно, поки що його не звільнили. Та й невідомо чи подав він у відставку взагалі — пригадаймо багатосерійні подавання у відставку Арестовичем. Але, я припускаю що у відставку Ткаченка таки відправлять. Я ніяк не за серіал про Паворознюка.
Про те, що Ткаченко кандидат на відставку писали зразу як в глухий кут зайшла «боротьба зелених з УПЦ МП». Що вийшло? З найбільш одиозних осіб в УПЦ МП постраждав лише «Паша-Мерседес», такі особи як Запорізький Лука, або одеський Агафангел навіть переляку не зазнали. Почаївська лавра як була під УПЦ МП, так і лишається. Та й в Києво-Печерській лаврі московські попи продовжують сидіти без рухів. Спільнота вірян УПЦ МП команду Зеленського зненавиділа з усією фанатичною ненавистю, голосувати за нього вони тепер точно не будуть.
А головне, і найбільш неприємне для ОПУ, це те що в місцях де люди самі прогнали московських попів, на їхнє місце зашла визнана світовим православ’ям ПЦУ митрополита Єпифанія. Тобто «боротьба зелених з УПЦ МП» зробила рекламу Петру Порошенко. ПЦУ була створена саме завдяки п’ятому президенту.
А чого хотіли в ОПУ? А хотіли притиснути УПЦ МП до нігтя. Хотіли перетворення УПЦ МП на УПЦ ОПУ. Хотіли аби кожна церква УПЦ МП перетворилася на агітмайданчик зеленої влади і аби спільнота вірян УПЦ МП за вказівками своїх попів голосувала та агітувала за Зеленського. Виконувати цей намір визвався Ткаченко і він його провалив. Вщент провалив. Це одна з причин звільнення.
Ще одна причина — я думаю відставкою Ткаченка зелена влада зараз спробує задобрити Захід, збурений пихатим поводженням Зеленського на міжнародних зустрічах, а крім того роздратований хвилею агресивних нападок з боку шанувальників ЗЕ на соцмережах.
Сміх та й годі! Зелені плакалися про агресію з боку «ботоферм Порошенка». Так плакалися, що спустили на сторінки Воллеса та Байдена СВОЇ ботоферми, імені позитивних блогерів яких збирав Подоляк. Я писав, роздруківки нападок ЗЕботви Зеленському тепер будуть пред’являти на кожній зустрічі.
Захід давно критикує наявність зеленого мономарафону, говорить про монополізацію телебачення та утиски телеканалів опозиції — і це правда. Відставкою Ткаченка Захід спробують переконати, що, мовляв, наближаються переміни. Переконаний, нічого з цього не вийде. Захід вже гарно дослідив зелену натуру кидал-мажорчиків, що засіли в нинішній владі, поводитися з ними будуть десь так само як лондонська поліція поводиться з шахраями з Іслінгтону.
До речі, й серіал про Паворознюка недооцінювати не треба. Розкрутка Паворознюка, як такого собі «авторитета який грабував тільки гасударство», це був проект Кирила Тимошенка. Новина про те, що держава продовжує розкручувати цього персонажа, могла сильно збурити противників Тимошенка в ОПУ. Від Єрмака, починаючи.
В принципі, радіти рано, Ткаченка ще не звільнили. Може статися так, що й не звільнять — Ткаченко це людина Коломойського, до якого на обшук СБУ призодит у шкарпетках. Проте.
От за ким я точно не сумуватиму, то це за Ткаченком. Історія цієї людини, це те як пройшти шлях від радника Ющенка і гендиректора тоді прогресивного і цікавого телеканалу «1+1» до… міністра у Зеленського. За період Ткаченка — міністра культури, я не побачив від нього власне культури.
На моє глибоке переконання, культурний та інформаційний фронти під час війни ніяк не менш важливі, ніж фронти бойові. І що робив під час війни Ткаченко? Я пам’ятаю як допомагав Атему Сейтаблаєву виходити щодня з його оглядами подій, у березні 2022 р. — ми робили це на ще повноцінно працювавшему «Прямому». Я знаю акторів і митців у ЗСУ, від вже пораненого Дмитра Лінартовича починаючи. Якщо митці пішли під кулі, вони точно не відмовилися б кувати перемогу за професією. Брати участь в культурних проектах, зніматися у фільмах, тощо. Але всі вони воюють. Мінкульту Ткаченка вони не потрібні.
Чи потрібен Україні Ткаченко? Відповідь очевидна.
