Від жовтня 2022 року об’єкти критичної інфраструктури України піддаються масованим обстрілам рф. Попри суттєвий рівень фізичних пошкоджень об’єктів та частих відключень електроенергії, злочинний задум ворога провалився. Тотального блекауту не відбулося. Аналітики YouControl дослідили, хто володіє найбільшими енергетичними компаніями критичної інфраструктури, значна частина яких зазнала ударів противника. Як виявилося, більшість компаній належать державі або ж вітчизняним приватним власникам. Проте суттєва частка знаходиться під прямим чи опосередкованим корпоративним контролем іноземців. Про розподіл власників енергокомпаній за країнами, бізнес-групами та чистим доходом – в новому дослідженні.
Про методологію
Аналітики YouControl сформували вибірку з 367 енергокомпаній, що входять до двадцятки найбільших підприємств кожної області за обсягом чистого доходу та мають основний КВЕД в секції D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”. Це найближче відповідає такому сектору критичної інфраструктури, як енергозабезпечення (зокрема, постачання теплової енергії) згідно з Законом України “Про критичну інфраструктуру” (стаття 9, пункт 4, підпукнт 2). У дослідженні використали відкриті індивідуальні дані фінзвітності 2020 року, які є публічною інформацією.
Розподіл власників енергетичних компаній за країнами
Як показало дослідження, із 367 компаній у складі 61 енергетичної (16,6%) присутні іноземні засновники або кінцеві бенефіціари. Тобто кожен шостий об’єкт критичної інфраструктури енергетичної сфери виявився з участю іноземного капіталу. Українські засновники або бенефіціари контролюють 306 компаній, відповідно.
Підприємствами критичної інфраструктури енергетичного сектору України володіють акціонери з 18 країн світу. Найбільша кількість компаній має власників з Кіпру (23), Німеччини (6), Китаю (5) та Латвії (5). Також до списку потрапила одна компанія з росії.
Юрисдикції Кіпру, Швейцарії, Нідерландів, Австрії – один із найпопулярніших способів структурування бізнес-груп і в більшості випадків за номінальними власниками-нерезидентами стоять бізнес-інтереси представників інших країн.
За ширмою номінальних власників можна зустріти як вітчизняний, так й іноземний капітал, зокрема замаскований корпоративний контроль з боку представників країни-агресора. Про це свідчить як приналежність/зв’язок з такими неформальними утвореннями, як фінансово-промислові бізнес-групи (частина з яких інколи бувають близькими до російських бізнес-інтересів), так і виявлений за допомогою експрес-аналізу YouControl “російський слід” в історії окремих енергетичних компаній.
Розподіл власників за бізнес-групами
Найбагатша людина України за версією журналу Forbes, власник групи компаній SCM – Рінат Ахметов, є бенефіціаром 18-ти компаній, що потрапили до вибірки досліджуваних компаній. Ще одна енергокомпанія має у складі акціонерів підконтрольну Ахметову компанію, що володіє майже 25% акцій. Понад 70% акцій цього підприємства контролюються групою VS Energy, що посідає 4-ту сходинку за кількістю компаній зі сфери енергозабезпечення.
До складу групи VS Energy, зокрема, входять 9 компаній, що працюють в енергетичному секторі. Офіційно бенефіціарами енергокомпаній значаться громадяни Євросоюзу: Валтс Вігантс (Латвія), Віліс Дамбінс (Латвія), Артурс Альтбергс (Латвія), Олег Сізерман (Німеччина), Марина Ярославська (Німеччина). Проте ЗМІ, цю групу пов’язують з російськими олігархами (Олександр Бабаков, Євген Гінер та Михайло Воєводін), які знаходяться під санкціями в Україні. Крім того, Олександр Бабаков потрапив у санкційні списки ЄС, США, Великобританії та інших країн. У листопаді 2022 року Печерський райсуд Києва арештував частки в статутних капіталах п’яти підприємств групи, що розподіляють близько 10% електроенергії в Україні.
Партнером Ріната Ахметова з металургійного холдингу Метінвест є група Smart Holding, що до січня 2023 року належала народному депутатові України 8,9 скликань Вадиму Новинському. Наразі всі активи групи передані у безвідкличні трасти. У своєму складі група має 3 компанії зі сфери енергозабезпечення. У грудні 2022 року РНБО застосувало санкції щодо Вадима Новинського.
Третьою за кількістю пов’язаних компаній, що працюють в енергетичній сфері, є бізнес-група “Енергетичний стандарт”, підконтрольна Костянтину Григоришину. Однак лише у третині із них “Енергетичний стандарт” контролює понад 50% від статутного капіталу. Інші компанії належать групі частково та мають інших досить впливових співвласників. Партнером Костянтина Григоришина по шести енергокомпаніям є екс-співвласник “Приватбанку” та один із співвласників ФПГ “Приват” Ігор Коломойський. Акціонери цих компаній – кілька кіпрських офшорів, що з великою вірогідністю підконтрольні обом підприємцям.
Ще одним партнером групи “Енергетичний стандарт” по компанії, що належить до критичної інфраструктури, є Анатолій Бойко. Це син Юрія Бойка – колишнього члена фракції “Опозиційна платформа – За життя” (припинила свою діяльність у травні 2022 року і про долю “колишніх” з ОПЗЖ писав YouControl). Нині ж Юрій Бойко – голова депутатської групи “Платформа за життя та мир”. Загалом родина Бойко контролює 3 енергокомпанії. Акціонером однієї з них є кіпрський офшор, який пов’язують зі згаданим політиком.
Сестра колеги Юрія Бойка по депутатській групі “ПЗМЖ” Сергія Льовочкіна – Юлія Льовочкіна, яка наприкінці 2022 року склала мандат народної обраниці, – є бенефіціаркою трьох компаній, що працюють у сфері виробництва та розподілення електроенергії. Її бізнес-партнером по двох компаніям є Ігор Тинний – співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики та акціонер ПАТ “Київспецтранс”, що спеціалізується на вивезенні, захороненні та переробці твердих та рідких побутових відходів у місті Києві.
Брат ще одного колишнього члена фракції “ОПЗЖ” Григорія Суркіса – Ігор Суркіс є бенефіціаром двох компаній із розподілення електроенергії. Їхнім бенефіціаром також виступає Геннадій Боголюбов, який разом із Ігорем Коломойським контролюють так звану групу “Приват”. Кілька кіпрських фірм, що є акціонерами зазначених вище компаній, також є акціонерами ще однієї енергорозподільчої компанії. При цьому співвласницею офшорних компаній-акціонерів трьох обленерго, згідно з останньою оприлюдненою декларацією за 2020 рік екснародного депутата Віктора Медведчука, значиться його дружина Оксана Марченко.
9 компаній в Україні, що працюють у сфері альтернативної енергетики, входять до CNBM International Corporation (CNBM International), що є частиною «Китайської національної групи корпорацій з будівельних матеріалів» (China National Building Materials Group Corporation, CNBM). CNBM International створена в 1984 році та знаходиться під безпосереднім контролем Комітету з контролю і управління державним майном при Держраді КНР.
Найбільша кількість компаній (31), основний КВЕД яких входить до секції D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря” та потрапили до вибірки, належать до Груп ДФ (Group DF) Дмитра Фірташа, який з 2014 року перебуває в Австрії. Основним видом діяльності зазначених компаній є транспортування та торгівля газом. Також до вибірки потрапили 5 компаній з транспортування газу, що входять до групи компаній “Содружество”, підконтрольної ексдепутату Херсонської обласної ради 6 скликання (2010-2015 рр.) від Партії Регіонів Віктору Попову.
Експрес-аналіз та виявлення “російського сліду”
У 15 компаніях з вибірки при перевірці в аналітичній системі YouControl спрацював ризик-фактор: “російський слід в історії”. Інструмент Експрес-аналіз показав у досьє зазначених компаній, що контрагент має історичний зв’язок із особою, пов’язаною з російською федерацією. Частину з них, потенційно, могли продати після 2014 року і наразі ці фірми дійсно можуть належати українським та неросійським іноземним власникам. Втім, не виключено, що низка нових власників є лише номінальними підставними тримачами акцій, обслуговуючи той самий російський бізнесовий чи геополітичний інтерес.
Якщо здійснити поглиблений аналіз розгалужених ланцюжків корпоративної власності, то виявиться, що насправді аж у 10 компаній (а не 5, як це випливає з даних ЄДР) кінцевий бенефіціарний власник (контролер) та/або учасник контрагента є громадянином Китайської Народної Республіки та/або зареєстрований на її території. Ця інформація підсвічується в Експрес-аналізі.
Одна українська компанія належить до холдингу (групи) інший учасник якого працює за законодавством рф. Ще одна має зв’язок з фінансово-промисловою групою із російської федерації. “Білоруського сліду” серед досліджуваних компаній не виявлено.
Розподіл енергокомпаній за чистим доходом
Аналіз доходу енергокомпаній за макрорегіонами свідчить про те, що енергоспоживання порівняно рівномірно розподілене по величезній території нашої країни. Сумарний чистий дохід досліджуваних компаній за 2020 рік складав 333,1 млрд грн, 26% якого припадало на компанії Центрального регіону України. По 21% виручки генерували компанії критичної енергетичної інфраструктури Заходу та Півночі. Найменше доходів, а отже й енергоспоживання, – припадало на компанії зі Сходу (15,6%) та Півдня (15,7%). Дана специфіка потужної та географічно розгалуженої енергосистеми країни частково дає відповідь на питання, чому плани агресора стосовно повного блекауту України від самого початку виглядали не надто реалістичними.
Підсумовуючи
Більшість компаній критичної інфраструктури в секторі енергозабезпечення належать державі або ж вітчизняним приватним власникам. Утім суттєва частка компаній в секторі української економіки, що найбільше зазнає ракетно-дронових обстрілів, знаходиться під прямим чи опосередкованим корпоративним контролем нерезидентів.
Структура власності в енергетиці є досить непрозорою, про що свідчить висока частка номінальних власників з таких юрисдикцій як: Кіпр, Нідерланди, Латвія, а також наявність акціонерів зі Швейцарії та Австрії. Тобто з країн, котрі зазвичай використовуються для прикриття фактичних бенефіціарних власників.
Третє місце за кількістю компаній під іноземним корпоративним контролем у вибірці критично важливих підприємств енергозабезпечення займає Китай, резиденти якого володіють акціями 5 підприємств. Більше того, поглиблений аналіз виявив 10 компаній з китайським капіталом.
Олігархічні бізнес-групи, зокрема Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова, Костянтина Григоришина, VS Energy, Ігоря Коломойського та низки колишніх депутатів “ОПЗЖ” де-факто контролюють критичні активи у сфері енергозабезпечення України.
Останні події у сфері відкриття кримінальних справ, складання депутатських повноважень та санкційних заходів стосовно низки проросійських політиків-бізнесменів вказують на суспільну важливість зростання прозорості істотного корпоративного контролю. А також на потребу в більш детальному аналізі кардинальних змін, що відбуваються в структурі власності енергетичних об’єктів критичної інфраструктури. Зв’язок суттєвої частини власників критичної енергоінфраструктури з російською федерацією повинен стати предметом посиленої уваги та приводом до конкретних дій з боку правоохоронних органів заради захисту національної безпеки.
Зі слів заступника директора YouControl з правових питань Данила Глоби, законодавство передбачає, що в Україні має бути створений реєстр найбільш важливих для життєдіяльності суспільства та держави об’єктів критичної інфраструктури. Наразі такого реєстру не існує, лише загальний секторальний перелік та критерії віднесення. Проте, його створення та наповнення необхідне для здійснення аналізу ризиків і загроз та завчасно їх попередження. В умовах війни доступ до певних даних такого реєстру може бути обмежено, але лише в порядку, визначеному законом.
“Інше важливе питання стосується здійснення контролю над об’єктами інфраструктури. Порушення їх функціонування може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. З цієї точки зору вбачається вкрай ризиковою наявність у них засновників або кінцевих бенефіціарних власників із країни-агресора. За наявності таких та інших негативних факторів, для зниження ризику реалізації можливих загроз було б доцільним передбачити механізм альтернативного зовнішнього державного управління/координації роботи таких об’єктів, принаймні, на час дії воєнного стану. Зрештою, чітке визначення правового статусу цих об’єктів теж має значення, наприклад, для вирішення питань розміру виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, залученим до їх протиповітряного прикриття та наземної оборони” – зазначає Данило Глоба.
