Утримання російських військовополонених в Україні кращий, ніж у деяких українських військових в казармах. Вони живуть у комфортних кімнатах на 10-15 чоловік, мають триразове харчування за нормами офіцерів ЗСУ та можуть заробляти гроші на виробництвах в межах своїх таборів. На утримання одного російського окупанта в полоні держава витрачає близько 10 тис грн на місяць. Сюди входять не лише харчування й проживання, а й медичне обслуговування, зарплата охоронцям тощо.
👉🏻Нагадаємо – за Женевською конвенцією, військовополонені мають утримуватися не в СІЗО, а у спеціальних таборах. До того ж, комфортні умови, розпіарені в соцмережах, мають заохочувати окупантів здаватися в полон, а не продовжувати вбивати українців. Скільки росіян зараз перебуває таборах для військовополонених – таємниця, однак відомо, що лише проєкт «Хочу жить» станом на травень отримав 16 тис дзвінків з територій росії й Білорусі від охочих здатися.
🛒Однак цікаво не це. Ми проаналізували закупівлі лише одного такого табору на Львівщині – Миколаївської виправної колонії №1. Днями там закупили різноманітної кави на 45,3 тис грн , цукерок на 44,5 тис грн, сала на 5 тис грн , сім сортів м’яса й ковбаси на 13,6 тис грн. Складається враження, що це не табір для військовополонених, а санаторій, де для окупантів усе «до кольору-до вибору». Тим більше, що ці щедрі закупи відбуваються щотижня – попередня партія цукерок датована 20.09 і коштувала 12,4 тис грн, кава – обійшлася у 18,7 тис. грн .
🍖Соцмережі вибухнули обуренням – мовляв, Женевська конвенція це одне, а сало для окупантів за ціною печеної на дровах ковбаси (270грн/кг) – це інше. У розмову втрутився міністр юстиції Малюська і заявив – усе законно, мовляв, табір закуповує продукти, щоб потім продавати у місцевій крамниці, а гроші з неї – ідуть у спецфонд закладу. За словами міністра, це нібито полегшує тиск видатків на табір. І – знов-таки, жодних відрахунків до держбюджету, який виділяє по 10 тис на кожного полоненого. Щомісяця.
🔴 І ось тут якось арифметика не складається. Допомога на дитину щомісяця в Україні складає 860 грн. Трохи більше, ніж нічого. Мінімальна пенсія – 3000 тис грн. Держава витрачає вдесятеро більше на ворога, ніж на своє немовля. І більш ніж утричі менше – на тих, хто все життя платив податки цій державі. Виникає запитання: невже не можна було якось організувати взаємні відрахунки у держбюджет – щоб ці шалені видатки бодай якось компенсувалися? Особливо на тлі того, в яких умовах перебувають українські військовополонені в росії.
