Приклад того, що можна не грати — можна без пафосу займатися своєю роботою.
Можна не здаватися кимось іншим — можна бути. Тим, ким ти є. Йому ж не потрібні іміджмейкери, чи ті автори, які видають багато томів книжок про кожен місяць твоєї роботи. Така людина не помічена в тому, щоб оточувати себе шавками для відбілювання репутації, чи накидання лайна на опонентів. Хоча сьогодні його посада, я вважаю, найважливіша для країни, яка захищається від нападу ворога. Ну не буде ж країни, а в ній ні економіки, ні культури, якщо програємо війну росіянам?
Колосальна різниця між особистостями. Просто колосальна.
Таку людину важко потопити, бо він не політик. Пороха потопили, бо той був відкритим суперником, він грав на одному полі з тими шулерами, які зрештою виграли. А Залужному посада президента здається непотрібною. Ось зовсім. І це на перший погляд робить його непереможним в брудних політичних іграх. Бо він НАД ними, іграми. Хоча про що він думає, та що планує — ми не знаємо. Якби він відкрито став боротись за посаду президента, за рейтинги — офіс президента був би щасливий, бо в такому випадку можна вже грати без правил. Топити. Задіяти всі інструменти брудних політичних перегонів. Але ж не бореться. Не заявляє про бажання. Не переймається рейтингами.
Та що ж таке, — нервують в ОП.
Військові більш чесні. Є потреба — ми формуємо — ви, політична влада, виконуєте. І тут би реальну єдність серед діючої влади, з військовими, щоб дійсно казати «ми». Але у декого попереду паровоза біжить роздуте «Я». І нехай би за цим «Я» стояли реальні кейси (приклади конкретних справ, рішень, тих, що відбулися на практиці), не «треки» (якесь дивне поняття щодо військових та політичних справ, яке ввів президент). Якби за «Я» стояли попередні перемоги в економіці, дипломатії тощо, доведені до кінця важливі реформи, приклади професійності і реальних знань, які перетворилися на конкретні справи… В амбіціях розумної людини немає ж нічого поганого.
Але ж за тим «Я» стоїть порожнеча.
А у випадку з Залужним професійність є, знання є, перемоги є, а роздутого непомірно «Я» немає.
Ось що підкупає одних, і ось що збиває з толку інших.
Олена Кудренко
Давайте відверто.
Ми справді чекали, що відповідальність за мобілізацію на себе візьме людина, яка все своє життя ухилялася від повісток, яка закінчила війну «в своєй головє» і не вірила «что путін нападьот», коли на кордонах стояла 200-тисячна орда?
Людина, яка за ментальністю залишилась «Капітаном КВН», продюсером та менеджером (так і не ставши ні політиком, ні державником), ніколи на себе не візьме відповідальності: ні за мобілізацію, ні за «шашлики», ні за Чонгар, ні за Маріуполь, ні за тисячі загиблих, ні за мільйони виїхавших з країни.
А найстрашніше те, що ця людина не може взяти на себе відповідальність — розділити відповідальність — тобто створити уряд національної єдності.
Тягнути на себе ковдру — там, де це вигідно і додає рейтингів — оце людина ця може. Але ж це не про відпровідальність.
«Я ж нє лох»
«Я ж не втік»
«Я ж нє тряпка»
«Я вам нічєго нє должен»
«Ну — какой єсть»
«Я ваш вирок»
Якось так.
————————-
Про людський ресурс, пресконференцію Залужного та цвях у труну є*банашкі від Слуг.
Є така абревіатура, англійською: HR — Human Resources, що в перекладі — «людські ресурси». Це область управління (в бізнесі це великий департамент), що включає в себе всі аспекти, пов’язані з керуванням людським капіталом в організації: пошук співробітників, найм, навчання, розвиток, оплата праці, заохочувальні програми для працівників та багато іншого.
Так само це працює і в державних установах, зокрема — в Збройних Силах України, що є сьогодні одним з найбільших роботодавців в Україні.
Людські ресурси охоплюють усе, що пов’язане з управлінням людським капіталом в ЗСУ: від мобілізації, найму, підписання контракту, до навчання, озброєння, надання медичної допомоги, морально-психологічного забезпечення тощо тощо.
Тому, коли якась є*банашка волає: «Залужний назвав нас людським ресурсом», «ми не людський ресурс», знайте: по-перше — це кінчена маніпуляція, направлена на марґінес, по-друге — це дилетантство, незнання термінів, незнання мов, незнання нічого взагалі, окрім недолугого виконання тупих завдань мамкіних піарників ОП.
Господи, які ж вони слабкі на розум, недалекі та примітивні.
Але хороша новина в тому, що намагаючись втопити Залужного, вони топлять самі себе.
Пресконференція Головнокомандуючого та народні відгуки після неї це довели.
36 хвилин змістовних, спокійних, врівноважених, впевнених відповідей Залужного — як детоксикація після десятків годин токсичних інтервʼю й ефірів з різними арахаміями, єрмаками, подоляками тощо. Як реабілітація після психологічної травми в результаті пресконференції Зеленського.
І як цвях до медійної труни головної є*банашкі від Слуг Народу.
Oksana Bailo
З українцями вперше поговорили про війну і про мобілізацію, як з дорослими, а не як з дітьми. Перший з початку повномасштабного вторгнення брифінг Головнокомандувача Валерія Залужного став реакцією на проект закону про мобілізацію, поданий вчора на розгляд у ВР.
Ключове: Він, зокрема, прокоментував заяву президента Зеленського, який стверджував, що військове командування запросило мобілізувати у наступному році 450-500 тис. новобранців, щоб поповнити військо. Залужний уточнив, що генштаб «жодного запиту на якісь цифри не робив». «Ми формуємо запити на ресурси — на військову техніку і людей. Всі ці пропозиції ми подаємо до міноборони, як до суб’єкта законодавчої ініціативи, яке вже далі вирішує, як це забезпечити. Нам необхідні снаряди, зброя і люди. Все решта виконують органи, які мають повноваження». «Ми армія, і ми маємо воювати, а не втручатися в життя цивільних».
Головком однозначно дав зрозуміти, що кожен повинен виконувати свої фукціональні обов’язки і не перекладати їх на інших.
Володимере Олександровичу, розриви фсьо бліже.
©Konstantin Kozemyaka
.
Ну що всі вимагають від Верховного Ухилянта приймати якісь рішення про мобілізацію та й ще згідно з якимось п.20 якоїсь статті 106 якоїсь Конституції. Ще й якийсь закон самому підписувати.
І якесь оголошення мобілізації самому робити відповідно до тої ж Конституції…
Не для того мамина синачка у преЗЕденти поперлася.
