Відомому херсонському журналістові Костянтину Риженку вдалось виїхати з міста лише після 6-ти місяців окупації. Після того, як журналіст опинився на підконтрольній Україні території, він розповів про те, що відбувається на окупованих росіянами теренах.
Про це Костянтин Риженко розповів в інтерв’ю НВ.
Вирватись з окупованого Херсона журналісту вдалось 21 серпня. У місті він перебував від початку російської окупації і увесь цей час намагався вести Telegram-канал, де на нього підписані понад 30 000 осіб. У ньому він публікував тут інформацію, оприлюднення якої не загрожувало б його життю.
Розповісти все, що насправді відбувається в окупованому Херсоні, Риженку вдалось лише після переїзду до Києва.
Журналіст розповів, що 24 лютого прокинувся від вибуху. Він додав, що після цього спершу поїхав в адміністрацію, потім на Антонівський міст — познімати і зрозуміти.
“О 13.00 нікого з офіційних осіб вже не було, у жодному органі влади. Поліція була деінде по місту, військових не бачив. Я проїхався по усіх структурах: ніхто нічого не робить, якихось наказів не віддавали. Увесь перший день я їздив містом і, вибачте, охуї…в. Зайшов у міськраду, подивитися. Мер (Ігор Колихаєв – ред.) достатньо пасивно себе поводив і казав, що йому складно працювати, тому що він не випив кави. Я на це усе подивився і зрозумів, що чекати просто нічого. Не було тероборони, нічого не було”, – розповів він.
Після цього Костянтин Риженко приїхав додому і з соцмереж зрозумів, що війна – у всій країні.
“Танки йдуть з усіх сторін. У Херсоні ж тероборони нема, поліції вже нема, військових нема. Місцева влада мовчить, центральна влада занепокоєна Києвом”, – додав він.
Наступного дня журналіст почав їздити містом з увімкненим гімном України. Риженко зняв, що у місті майорить синьо-жовтий прапор і це було свідченням, що Херсон стоїть.
“Потім ще проїхався містом із гімном, оскільки бачив велику розгубленість у місцевих пабліках. Люди не розуміли, що відбувається. У міськраді почали організовуватися активісти, прийшло кілька місцевих депутатів. Мер не брав участі у цьому і тільки відсторонено спостерігав. Усе на себе взяли місцеві депутати і активісти”, – пригадав він.
Журналіст додав, що тоді з’явилась неофіційна та самоорганізована тероборона, до якої увійшли херсонці, які хотіли захистити своє місто.
“Тероборону ніхто не організовував. Їм видали кілька калашів, і те тільки тому, що люди вимагали”, – зауважив він.
Журналіст пригадав, що тоді, у перші дні повномасштабної війни, він намагався допомогти всім.
“Приїжджаю і запитую: що треба. Мені кажуть: потрібні медикаменти, вода, їжа. Я швидко пишу у свій телеграм канал: люди, хто може, принесіть туди те-то. І люди приносили”, – поділився Риженко.
Тоді ж у Херсоні побачили, як захищаються у Чернігові, укріплюючи місто протитанковими їжаками, шинами, піском. Тоді херсонці вирішили взяти приклад з них.
“Думали, от зараз ми покажемо їм жару. Робили коктейлі Молотова. Пишу: потрібен бензин, олива, пляшки. Домовилися із директором училища, де навчалися зварювальники, він віддав цехи. Потім поїхав по металобазах, завезли метал, поробили протитанкові їжаки”, – пригадав журналіст.
Проте, додав він, це все була лише стихійна оборона, адже було зрозуміло: місто повністю кинули.
“Я не знаю, чому так вийшло. Те, що військові тримали бій навколо міста — це 100% було. Але місцева влада повністю кинула городян. Депутати, чиновники швидко втекли. І залишилися або ті, у кого багато майна в місті, або колаборанти, які потім себе проявили. Тоді ніхто нічого не казав. Мовчання місцевої влади — найбільший злочин у місті. Тому що самоорганізована тероборона не знала, що в місті нема військових, що військовим сказали відходити. Ми бачимо, що навколо міста йдуть якісь бої, але що там відбувається, — ніхто”, – додав він.
28 лютого, перед тим, як росіяни окупували Херсон, Риженко проїхався по всіх точках міста, де повинна була стояти оборона. Він додав, що містяни зуміли зробити протитанкові їжаки та коктейлі Молотова. Однак на цьому все закінчилось, адже ніхто не сказав містянам, куди ставити їжаків та що робити з коктейлями.
“Та людина, яка взяла на себе тероборону, як виявилося пізніше — колаборант. Він тоді теж нічого не казав. Нам здавалося, що буде йти якийсь бій, — ніхто ж не сказав, що військових у місті нема. Коли місто було вже оточене, люди вночі вийшли на вулицю. Вийшло десь 100 осіб, на усіх — 1−2 калаша. Я приїхав до них і почав відмовляти. Кажу, я бачу, що навколо танки, БТРи, а у вас усього два калаша. За ті 4 години, які залишалися до світанку, ніхто не встигне ні блокпости зробити, ні їжаки розставити. Але тоді люди були сильно наелектризовані. Коли ти їм кажеш «не треба оборонятися», вони готові просто взяти тебе на вила”, – уточнив Риженко.
Вже вранці 1 березня, коли росіяни заходили у місто, тероборона почала бій, однак окупанти просто розстріляли людей з великокаліберних кулеметів. Після цього продовжили заходити у Херсон.
“Вони стали на вулицях міста, зайняли кругову оборону, а усі мовчать: Київ мовчить, місцева влада мовчить. А до мене звідусіль надходить інформація, по 200 повідомлень на хвилину. Наступного дня я написав в телеграм: друзі, вам цього ще ніхто не сказав, але я вам кажу — місто окуповане”, – додав Риженко.
Після цього у місті почались протести проти російської окупації. За словами журналіста, вони почались після того, коли окупанти привезли гуманітарку, однак ніхто не прийшов за допомогою росіян, аже херсонці вірили – ось-ось зайдуть війська ЗСУ і будуть їх рятувати.
“Натомість, одразу ж з’явилися колаборанти, які почали жваво діяти і пропонувати гуманітарку. Прийшли два журналісти із “Херсонського вісника”, які працювали на Володимира Сальдо (колишнього мера Херсона, який одразу перейшов на бік росіян – ред.), привели з собою трьох наркоманів, які погодилися. Але зібрався натовп і почав хейтити їх просто на вулиці”, – сказав Костянтин Риженко.
Протести посилились, коли окупанти почали говорити про референдум про приєднання Херсонщини до РФ. Риженко додав, що війська РФ бачили мітинги, однак не хотіли взаємодіяти з цивільними. І тоді до міста, замість військових росіян, завезли Росгвардію, СОБР, ОМОН. Тобто тих, хто “взаємодіє” з мирними мешканцями.
“Наступні мітинги виглядали так: ми кричимо — вони стоять, ми кричимо — вони стоять. Тільки потім з’ясувалося, що вони розташувалися в адміністрації, і в них були фотоапарати із потужною оптикою. Вони дуже детально фотографували увесь мітинг, обличчя людей. Потім взяли місцевих колаборантів і всіх ідентифікували. Пішли перші “відлови””, – пояснив журналіст.
За словами Риженка, росіяни не вірили, що люди самі виходять на мітинги та чинять супротив. Росіяни шукали організаторів, та нікого не найшли. І після цього змусили декількох людей на камеру сказати, що це начебто вони – організатори мітингів, і їм за це платять.
“Пішов місяць репресій. Кожен новий мітинг був усе меншим, але люди виходили. Остання спроба мітингу була 9 травня. Перед цим вони розігнали мітинг наприкінці квітня. Після цього усі затаїлися і вирішили вийти великим мітингом на 9 травня. Але вони почали ходити по квартирах, відслідкували, хто і звідки йде, оточили площу з усіх боків, усі подвір’я, звідки багато активістів приходили. Хапали усіх підряд. У мене друг просто за хлібом вийшов, ні в чому не хотів брати участі. Він їм каже: у мене в руках 20 грн, я за хлібом йду. Його побили, намагалися вибити з нього, що він йде на мітинг”, – додав журналіст.
Риженко додав, що у перші дні окупації не надто задумувався про свою безпеку, коли писав новини у своєму Telegram.
Він пригадав, що за ним прийшли у кінці березня або на початку квітня, і тоді йому вдалось втекти. З того часу Риженко зрозумів, що його життя – під загрозою, і йому потрібно зробити дублювальні команди.
“Ми зібралися в один чат з адміністраторами проукраїнських телеграм-каналів, я розповів, що займаюсь OSINT-ом (збором інформації і розвідданих із відкритих джерел – ред.), що я журналіст-розслідувач, можу і хочу вас цьому навчити. Вдень я збирав інформацію про російських військових, займався доставкою ліків, а вночі читав лекцію по OSINT. Мені треба було навчити анонімні команди, які зможуть передавати дані українським військовим. У підсумку було 5 людей, у яких це добре виходило”, – додав він.
У кінці травня окупанти почали рейди по домах херсонців, після чого їм довелось ретельніше переховуватись.
“У Херсоні були такі люди, які казали: ми в комп’ютерах нічого не розуміємо, але можемо когось підірвати або пристрелити, дайте адреси і дані цілі. Я кажу ГУР, що є такі-то люди, але не те, щоб вони сильно перевірені. Та я бачу, що росіяни їх шукають, про них запитують, скоріш за все — це наші люди. ГУР вирішив спробувати. Дали одне завдання — люди його виконали. Дали інше — теж виконали.
І потім був такий момент: а давайте грохнемо цього колаборанта? Спочатку зібрали дані, простежили за авто. Бачили, що людина їздить на такій-то машині, паркується зазвичай у такому-то місці, виїжджає о такій-то годині. Потім, коли відслідкували навіть маршрут слідування, силовий блок влаштовував “бавовну”. Не завжди, звісно, це успішно виходило”, – додав Риженко.
Після цих подій росіяни розпочали хвилю обшуків у Херсоні, яка посилювалась після кожного вибуху/вбивства. Риженко додав, що репресії та фільтрації ставали сильнішими. За словами журналіста, окупанти просто влаштовували “звірства”. Були випадки, коли херсонців з досвідом військової служби просто ногами забивали до смерті.
Попри це, журналіст залишався у Херсоні і покинув місто лише після того, як йому про це сказало його “підпілля”. Він пригадав, що за час окупації чимало херсонців виїхали: на вулицях стало менше людей, і Риженка почали впізнавати. Власне тому йому й повідомили, що потрібно виїхати на підконтрольну Україні територію.
Він додав, що розуміє ситуацію, яка склалась: спершу не було достатньо зброї і відбивали від окупантів столицю. Зараз, коли ситуація покращилась, ЗСУ, щоб не жертвувати своїми військовими, ведуть обстріли з дальніх дистанцій, і війна переходить на сторону противника.
“І неважливо, скільки у противника живої сили: коли їм воювати буде нічим, вона нічого не варта. Але ж людям цього не пояснити. Вони хочуть вже зараз на гору російських трупів поставити український прапор”, – сказав він.
Щодо можливого “референдуму”, журналіст пояснив, що окупанти можуть провести його у будь-який час. Однак вони не роблять цього, тому що не знають, що буде далі, і чи зможуть ЗСУ відбити Херсон.
“Без Херсона Херсонська область виглядає дрібно у плані перемоги. А якщо провести референдум, а Херсон відіб’ють, то виходить, що Україна у Росії віджала територію? Росія ж каже, що вона прийшла назавжди. А потім вийде так, що Херсон забрали у Росії, це як? Тому вони дуже бояться проводити референдум за таких умов. Усе дуже сильно залежить від нашого контрнаступу у наступні місяці”, – пояснив він.
Риженко наголосив, що вище командування РФ впевнене, що у Херсоні – все добре, адже місцеві окупанти пишуть їм липові рапорти, тоді як самі розуміють, що херсонці чинять жорсткий супротив.
За його словами, ФСБ РФ розуміє, що Кремль не наважиться на проведення “референдуму” у Херсоні, і в якийсь момент їм доведеться покинути місто. Тому зараз вони поставили на потік все: вивіз металу, техніки, обладнання, завезення спирту, торгівлю наркотиками через Крим. Для них це – золотий час, щоб нажитися.
- На півдні розпочато операцію з “формування” поля бою Збройними силами України. Захисники готуються до значного контрнаступу проти російських окупантів.
bykvu.com
