Война Зеленского с Кличко это воплощение той самой политики деолигархизации, которую активно продвигает президент. А также свидетельство того, что любые договоренности с офисом президента не стоят одного айкоса Зеленского.
.
Силовое запугивание киевского мэра это также ответ на возросшие президентские амбиции Кличко и борьба за ресурсы столицы. Поскольку олигархи, согласно Зеленского, поддерживают разных игроков и влияют на повестку дня, с точки зрения офиса президента, поддержка Кличко со стороны Фирташа, Ахметова и Пинчука является вызовом ему лично. Кличко и Разумков это два политика с относительно неплохим балансом доверия-недоверия, ставку на которых делают олигарха в будущих президентских выборах.
То, что Кличко не скрывает своих намерений побороться за пост президента и с ним лично встречается Нуланд в ходе недавнего визита плюс поддержка олигархов, является крайне плохой новостью для Зеленского. И вот сейчас мы видим его ответ на эти угрозы. Кроме того, допуск Ермака к ресурсам столицы не помог в конечном итоге Кличко избежать проблем с властью. «Договориться посередине» не получилось. Поэтому офис сейчас рассматривает возможность уволить Кличко с поста главы КГГА и заменить его более лояльной кандидатурой. Киев ведь это ещё и огромный по меркам страны бюджет. Который может быть использован в рамках коррупционной программы Велике будівництво для финансирования избирательной кампании Зеленского. Следующим объектом наезда, кстати, по этой логике должен стать Разумков. Будем наблюдать.
Тарас Березовець
Колективний Зеленський витре ноги об всіх без виключення, хто б не намагався пристосуватися або співпрацювати з цим проявом української електоральної шизофренії.
Своє вже отримали любителі солодких обіцянок про «конєц епохі» — у вигляді тарифів, скорочення субсидій, пограбування бюджетів та повернення схематозів.
Вигребли вчителі, підприємці, лікарі, держслужбовці, пенсіонери, журналісти, військовослужбовці тощо.
Навіть ті, хто вклався в перемогу «слуґ», отримує від них презирство та плювки, як наприклад Рябошапка, Данилюк чи фельдмаршал Семенченко.
Треба бути амебою типу Мілованова чи Лєщєнка і плазувати перед уклоністами, щоби залишатися у відносній безпеці в пулі цієї прекрасної Зє-команди.
І от коли фракція Кличко у Київраді не підтримала звернення щодо «вагнерівців», хтось розраховував на лояльність ОП.
І теж помилився — не можна висовуватись, не треба бути вищим за «найвеличнішого», треба зігнутися, шановний мер Києва.
Зустрічай тепер силовиків біля квартири, а там і санкції РНБО якщо що можуть з’явитися.
Ви ж самі всі цього хотіли, хіба ні?
В стійлі ж так зручно і комфортно.
«Не цього ми хотіли» не прокатить, бо вас саме про це і попереджали — але вам зручніше було спостерігати як ця шобла знищувала Порошенка і переслідувала «войовничу меншість».
Так що все справедливо, а буде ще справедливіше, ось побачиТЄ.
Валерій Прозапас
Традиційно уважно подивився Сводобу Слова на Телеканал ICTV з улюбленим Vadym Karpiak.
Я ще ніколи не бачив настільки розгублених слуг, навіть коли вони вперше зайшли в державні установи в шортах.
Раптом для них самих виявилося, що з вакцинацією у нас провал, з економікою серйозні проблеми, Укрзалізниця в катастрофі.
І це їм кажуть не опоненти, а стверджують вони самі, обґрунтовуючи своє рішення звільнити трьох міністрів.
Минулого тижня все те, що росло і буяло рясним цвітом — цього тижня виявилося проблемами і недоліками.
Колись, у день призначення одного з цих міністрів я йому написав: «це аферисти, вони тебе використають і викинуть, не йди з ними». Він, мабуть, захотів слави і грошей, не послухав і пішов.
Слави вже не буде точно, чи були гроші — покаже час і слідство.
Відверто, соромно.
Соромно не лише за Зеленського, але й за усю цю гоп-компанію, якій повірив народ, і яка рвалася до влади не заради якісних змін України, а заради банального власного заробітку.
Вкотре переконуюся, краще з мудрим загубити, аніж з дурним знайти.