Коли Арахамія заявляв про необхідність продовження розведень попри спроби наступу окупантів — нічого не було понятно.
Потім коли бідкався про «воінствєнноє мєньшинство», стелився перед китайськими комуністами та пропонував скорочувати армію — теж непонятно.
Коли перед очевидною загрозою нападу звинувачував Захід в «провокаціях», а вже після вторгнення писав листи в підтримку путінського Абрамовіча — понятного було ще менше.
Зато тепер, коли Сімоньян називає Давіда Гєоргієвіча «нашим сочінскім мальчіком, каторий ґаваріт правду» — взагалі непонятно з чого б це.
…………….
Я думаю що діджей Арахамія настільки таінствєнний, що навіть якщо якось прийде на діско-паті не в своїй гопницькій панамкє, а прям в будьоновкє — для більшості добрих українців все одно нічого не буде понятно.
Юрій Луценко.
13.09.2021
Арахамія шкодує, що не можна шантажувати світ ядерною зброєю.
Арестовіч пропонує перейменувати країну на Русь-Україну
Данілов вважає правильним перейти на латиницю
Зеленський хоче провести в Карпатах зимову Олімпіаду
Стьоб розумних людей над цією клоунадою вже напружує.
Зрозумійте: вони не клоуни!!!
Клоуни не могли би домовитися із усіма олігархами і взяти під контроль основні засоби масової інформації, де взагалі немає жодних негативних фактів, які переповнюють наше життя.
Клоуни не могли би взяти під контроль усі силові органи, які прощають усе своїм аж до вбивства в ДТП або розкрадання в надзвичайних розмірах владною командою і нищать за безпідставними кримінальними провадженнями будь-кого, хто виступає проти нинішньої влади.
Це не клоуни. Це люди, які знайшли технологію.
Вони дуркують для вас, висуваючи абсолютно маразматичні ідеї, аби прикрити те, як вони крадуть і нищать державу.
Бла-бла. І всі стібуться над латинкою, а тема вагнергейта відійшла в позавчорашнє.
Бла-бла. І чергове дтп чергового пяного слуги народу забулося.
Бла-бла. І замість вияснення, де ділися субсидії на опалення всі говорять про Олімпіаду.
І ще важливо: клоуни — неосудні. В нашій традиції прощати все блаженним і міським дурникам.
Хоча голлівудські фільми правильно нас вчать, що найстрашніші персонажі ховаються саме за масками клоунів.
Трускавецьку експрес-школу неофітів-парламентарів пам’ятаєте?
От сьогодні це наслідки бездумного вибору 2019 року. Хакнули мізки народу.
Ти сьогодні живеш так, як проголосував вчора. Цей слоган треба набити на всіх радах всіх рівнів та міністерствах, відомствах, Офісі президента…
Обирати між Зеленським і Залужним не має жодного сенсу, бо все вже очевидно.
Це як вибір між втраченим минулим і майбутнім, яке все ж може бути кращим попри всі виклики сьогодення.
Я дякую Головнокомандуючому за продемонстровану витримку і холоднокровність — вони ще не раз ставатимуть в нагоді.
Соромно за друзів Президента. За 4 роки вони змогли перетворити магніт для більшості на антиматерію для усіх. Хоча, можливо, російське іпсо саме в тому, що ми досі достеменно не знаємо, скільки все ж серед нечисленної королівської раті залишилося агентів Кремля.
Коли ти покладаєшся в управлінні державою на відданих корумпованих дурнів, то і результат цього правління демотивує усіх. Але вибір зроблено давно, тому пізно рвати залисини Єрмака.
Всі ці безумні історії і скандали з Банкової крадуть у нас час.
Війна триває, формуються нові коаліції і порядки.
Народ України і наші Збройні Сили здобули славу і визнання. Ми могли і все ще можемо стати східним центром вільного світу, який розширюється на схід, північ і південь.
Водночас, без стратегії і потужної команди ми приречені знову повернутися до стану периферії, дикого степу, з обіцянками, які швидко забудуться, і грошима, які так і не прийдуть. А буде Руїна, яку відбудовутимемо самі, зі зграєю пройдисвітів, що наживатимуться на людському горі.
Війна переходить у тривалу форму і може набувати різних форм.
Мета Росії очевидна — не програти, блокувати інтеграцію України в європейські і євроатлантичні структури, повторювати намагання окупації Східної Європи доти, поки вони не зреалізуються.
Єдиний шлях виживання і успіху України — знищити імперію, оточити себе на сході поясом дружніх держав, вступити в НАТО і ЄС.
Це має бути modus vivandi кожного українського президента, політика, чиновника. І цей підхід не на 2-3 тижні, а на десятиліття і століття має бути викарбуваний у сталевому заповіті. Щоб ніколи знову!
У нас не може бути причин для зневіри — ми вже перемогли себе і згадали, що ми не лише гречкосії, а й воїни. Тепер ми повинні відродитися як винахідники, політики, бізнесмени, управлінці.
Перемога ніколи не буває повною, здобуте залізом одним поколінням — легко може втратитися наступними «золотими» генераціями.
Лише потужна держава зі сталими інституціями здатна постійно народжувати нових Хмельницьких, Мазеп, Шухевичів, Байденів, давати їм владу в руки, щоб вони вели Україну вперед і жоден фігляр не зупинив їх.
Тому, тримайте розум холодним, а порох — сухим.
Все лише починається.
Україна точно переможе!
