Самовпевненість нинішньої влади на чолі з Зеленським тримається на кількох опорах.
Перше.
Це здатність транслювати для достатньо широкого кола виборців повідомлення:
«Я – свій».
Це велика перевага, поки вдається: адже «своєму» багато просто пробачається, навіть великі помилки чи й злочини ігноруються, люди часто самі шукають пояснення, чому все «норм».
Так набагато легше працювати з громадською думкою, ніж коли треба пояснювати і відповідати на запитання.
Ще легше, коли затикати рота опонентам (викидати з мовлення телеканали, ставити заборону на поширення в телеграмі та соцмережах).
Іще легше, якщо медіа можна маніпулювати, використовуючи страх перед силовими структурами та мобілізацією.
Друге.
Власне, контроль над правоохоронцями.
Колективне «державне бюро репресій» у стилі портнова, з використанням різних структур, прокуратури і судів мало би безперебійно ламати тих, на кого вкаже влада.
Ефективність цього важеля обмежується як «негативною селекцією» у відповідних органах (де винагороджується лояльність замість професійності), так і можливостями протидії, які збереглися – з опертям на думку людей, позицію закордонних партнерів і можливості опозиції.
Третє.
Визискування економіки.
Тут і доїння держмонополій у стилі вскритих НАБУ в рамках операції «Мідас» оборудок.
І рейдерство з перехопленням бізнесів за допомогою «силовиків» – певний косплей часів «регіоналів» (знов-таки портновський почерк).
І поставлена на потік сваволя «правоохоронців» із тиском на бізнес і вичавлюванням поборів. Про це кричать ЗМІ, заявляють різноманітні асоціації, свідчать опитування й вимагають змінити партнери.
Четверте. Кадри.
Мережа призначень «своїх» із «кварталу», з бізнесу, з різних тусовок і кіл.
Тому така жахлива якість управління і провали, від яких хапаєшся за голову. Тому й така коротка лава запасних. І так мало бажаючих серед здатних думати і робити.
У «банці з огірками» нинішнього «істеблішменту» «розсол» уже такої якості, що витравить будь-кого. Виправляти ситуацію доведеться довго і системно.
Зрештою, «пʼятий елемент».
Ірраціональний, але працюючий. «Дух часу», який визначає пріоритети, сприйняття і умови.
Фарт, який складається з елементів названого вище (особливо першого), але й рятує, дозволяє владі знов і знову випливати, коли навіть смертельно небезпечні зовнішні події вдавалось повертати собі на користь.
Уже наприкінці 2019-го почалося падіння економіки, сподіваного дива благоденства не сталося, але почалась пандемія. Стало не до того. Після проблем некомпетентної боротьби з ковідом підтримка влади й особисто Зеленського впала до рекордно низьких показників, але розпочалося повномасштабне вторгнення. Стало точно не до того.
Уже в 2025-му, коли ілюзії почали розвіюватись, за фактор «єднання навколо підтримки своїх» починає працювати зовнішня політика. То катастрофа в Овальному кабінеті, то непрості переговори під тиском.
Ця конструкція дуже комфортна для правлячого кола, бо орієнтована на забезпечення його примх і побажань. Вирішення ж питань країни – за залишковим принципом і в залишковій, далекій від оптимальної якості в умовах описаної вище негативної селекції.
Грають як уміють і чим уміють. Зрештою, колись чесно це демонстрували у відомому номері.
Тому й доводиться триматися не завдяки, а всупереч. На запасі міцності, ініціативі і залишках сил. Розумінні, що програти як держава, як Україна не маємо права.
Але ж можна і треба краще.
Описана владна конструкція здавалася незворушною, «незламною», як виглядає міцним і «незламним» картковий будиночок, де одна карта підпирає іншу.
Але така «незламність» ілюзорна.
Бо в основі кожного з елементів не міцність професіоналізму, традицій чи довіри.
А гниль тимчасовості, опортунізму і пристосуванства.
Тому конструкція і почала сипатись, коли вилізли на публіку деталі операції «Мідас». Бо під сумнів було поставлено ключове: безкарність. Що «нічого не буде, якщо свій».
Для країни, для держави критично важливо замінити драглисту і хитку конструкцію на справді стійку і витривалу, де:
Замість віри у «сваво парня» – довіра до справ і результатів.
Замість страху – прозорість і передбачуваність.
Замість корупційних схем – взаємний контроль.
Це все характеристики уряду національного порятунку, який спирається на коаліцію єдності. Цей сценарій дає дуже важливу перевагу: підвищення ефективності управління в умовах пошуку кращого рішення під тиском взаємного контролю і конкуренції ідей.
Але влада на цей варіант добровільно не піде.
Вони обирали комфорт завжди. Тож, щоб вийти на зміни, комфорт мають втратити.
