Порошенко власним коштом відновив систему ППО навколо Києва, а Зєлєнскій власним повєлєнієм позбавив зенітні бригади систем наведення на ціль*
Порошенко згенерував міжнародну антипутінську коаліцію, яку тримав на власному слові та амбіціях ігроків, а Зєлєнскій примудрився просрати всі полімєри у всіх країнах-партнерах, включаючи давно й послідовно українофільску Канаду.
Порошенко звільнив третину захопленої спочатку території Донбасу й пересував лінію зіткнення на схід, повільно, але без повернення назад. Зєлєнскій віддав сірості й ордловцям більше сотні укріплених і облаштованих пунктів.
Порошенко надав абітурієнтам з ТОТ можливість вчитися у ВУЗах «на материку», не надаючи їм преференцій по дефолту за місцем проживання, Зєлєнскій одним розчерком пєра поділив усіх дітей на сорти: перший сорт вступає у будь-який ВУЗ без тестів, другий має поборотися за місце на ЗНО чи іспитах.
Порошенко перерізав умовну стрічку із безвізовим в’їздом до Европи, Зєлєнскій перерізав лєнточку на стадіоні на Одещині, який наступного ж дня залило гівном по вінця.
Порошенко ходить вільний серед толпи вільних й вдячних людей, Зєлєнскій записує відосікі у бункері.
Ще ніколи, мабуть, у багатостраждальній історії України не було настільки однозначного вибору, хто ж з керманичей країни кращій. І що найцікавіше — обидва табори назвуть свого і будуть праві. Бо наскільки Порох був (і є) неперевершеним у відбудові цивілізайного шляху й вибору, настільки ж Зєлєнскій ефективний у своїй невтомній праці знищення України як такої.
* — так, на певний час, але відчуття таке, що то була перевірка — попасуть чи ні, вийде — не вийде? Цього разу вийшло не назавжди. Але це тільки цього разу.
