Ви думаєте, що вечірні промови Президента — це голос нації?
Ні.
Це голос людини, яка роками працювала на проросійських олігархів і мріяла про розпуск української армії.
Знайомтесь, головний «шептун» Банкової — Дмитро Литвин.
Ось факти, від яких холоне кров, якщо згадати, що він пише сьогодні:
1. Армія Україні не потрібна.
У 2011 році цей «патріот» написав статтю з промовистою назвою: «Україні вигідно розпустити свою армію». Литвин переконував, що ми ніколи не зможемо захиститися від агресії, тож навіщо витрачати гроші?
Сьогодні він шліфує промови про «незламність ЗСУ», а ще вчора публічно пропонував залишити країну беззахисною. Це не зміна поглядів — це цинізм вищої проби.
2. Школа «Інтера» та Льовочкіна.
Майже 10 років (з 2012 по 2021) Литвин працював на телеканалі «Інтер» — головному рупорі проросійських сил в Україні.
Поки країна воювала з 2014-го, він був частиною медіа-машини, яка просувала «русскій мір» та «нейтральність». Людина, яка роками обслуговувала інтереси олігархів, тепер «обслуговує» вуха Президента.
3. Новітній темник та тиск на медіа.
Провідні журналісти (зокрема «Українська правда») прямо звинувачують Литвина у запровадженні жорсткої цензури:
Це він «спускає» заборони чиновникам і мерам спілкуватися з незалежними виданнями.
Це він особисто викреслює «незручних» журналістів зі списків запрошених до Президента.
Це він телефонує з криками тим, хто наважується сказати правду, що не вписується в його сценарій.
4. Присяга — це формальність.
Свого часу Литвин сам зізнавався, що під час складання військової присяги він свідомо «пропустив шматочок про захист конституційного ладу», бо вважав це непотрібним.
Людина, яка зневажає державну присягу, тепер пише тексти про державну вірність. Чи є межа цьому лицемірству?
5. Архітектор «теплої ванни».
Він не просто пише тексти -він будує стіну між Президентом і реальністю. Кожен його текст — це порція заспокійливого, щоб влада і народ не бачили корупції, не чули критики і вірили, що в країні все ідеально.
Це не спічрайтер, це ізолятор.
«Дмитро Литвин — це приклад того, як людина з сумнівним минулим може захопити контроль над інформаційним простором цілої країни під час війни.
Його лояльність належить не Україні, а тому, хто платить».
Брехня у зверненнях починається з того, хто їх пише. Час назвати речі своїми іменами!
Це він насправді створює гарну картинку, поки реальність стікає кров’ю.
Сірий Кардинал Банкової — Дмитро Литвин.
Це Медведчук на мінімалках.
Те саме бажання контролювати кожен звук у телеефірі.
Те саме презирство до справжньої журналістики.
Та сама безмежна лояльність до господаря замість вірності державі..
Його «патріотизм» — це бізнес-проєкт, а його методи — це методи КДБ.
