- Микола Володимирович Метлінський (позивний Байкер) народився 19.04.1970 року у селі Олександрівка Кіровоградської області. Мешкав у Кропивницькому.
Закінчив Олександрівську загальноосвітню школу, а потім — Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, строкову службу проходив у військово-морських силах. Згодом навчався у Херсонській школі міліції та працював в органах внутрішніх справ.
Микола Володимирович дуже полюбляв мотоцикли, сам належав до руху байкарів.
Влітку 2014 року він сам прийшов до військомату, аби стати до лав захисників Батьківщини, і 16.08.2014-го був призваний Кіровоградським ОМВК. Спочатку воював у складі 41-го дивізіону артилерійської розвідки 55-ї окремої артилерійської бригади, а після демобілізації, коли донька підписала із ЗСУ контракт, вирушив до армії знову, щоб бути поруч зі своєю дитиною. І він був поруч, захистивши її від смерті у ту фатальну мить.
Старший сержант, командир відділення 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
25 травня о 5 годині ранку, в районі селища Невельське Донецької області він зазнав вкрай важких осколкових поранень голови під час обстрілу з боку найманців РФ, закривши своїм тілом доньку-санінструктора, врятувавши їй цим життя. Санавіацією Микола Володимирович був доставлений до лікарні Мечникова в Дніпрі, переніс кілька операцій. Уночі 1 червня реаніматологи чотири рази запускали його серце, але це не допомогло, і він помер.
Похований 4 червня на Алеї почесних поховань Рівнянського кладовища у Кропивницькому. У нього залишились дружина та донька.
- Ігор Леонтійович Французан народився 27.08.1976 року у селі Пенькине Новомиргородського району Кіровоградської області. Невдовзі переїхав до міста Сміла Черкаської області.
На Смілянщині закінчив школу у селі Пастирське, пройшов військову строкову службу. Згодом переїхав жити до села Великі Байраки Кіровоградської області.
12.08.2015 року був призваний по мобілізації Кіровоградським об’єднаним міським військовим комісаріатом. З квітня 2017 року підписав контракт зі Збройними Силами України.
Молодший сержант, командир відділення, навідник зенітного артилерійського взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади.
6 червня о 18.30 Ігор Леонтійович з групою військовослужбовців виконував бойове завдання на позиції свого підрозділу у складі батальйону у Донецькій області. Тим часом ДРГ найманців РФ спробувала оточити наш взводний опорний пункт, але була помічена нашим спостережником, після чого військовослужбовці передового спостережного посту вступили у боєзіткнення. Група наших бійців у складі чотирьох чоловік почала переслідування противника, під час якого стався вибух, внаслідок якого двоє бійців одразу загинули, а ще один дістав поранення.
Через щільну замінованість місцевості тіла одразу забрати не вдалося, загиблі бійці були передані представникам ЗСУ лише 11 червня.
Похований 14 червня на Алеї почесних поховань Рівнянського кладовища у Кропивницькому. У нього залишились батьки, дружина, дві дoньки і син від різних шлюбів.
- Степан Леонідович Литковець народився 13 березня 1997 року у селі Гарбузівка Лебединського району Сумської області. Потім разом з родиною переїхав жити в село Підопригори. З 2015 року мешкав у Сумах.
Спочатку навчався в Павленківському НВК, а 2017 року закінчив Сумський центр профтехосвіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу. З 2016 по кінець 2017 року Степан Леонідович працював шеф-кухарем та мріяв відкрити власне кафе. Спеціальність кухаря дуже подобалася хлопцю, це була його стихія, у якій він був справжнім професіоналом.
Гарна та добра людина, він ніколи не прохав про допомогу, а завжди намагався самотужки вирішити всі свої проблеми та досягти поставленої мети. Степан увесь час піклувався про батьків та дружину, адже він був чоловіком, та сповна усвідомлював, що на його плечах лежить відповідальність за своїх близьких.
Взимку 2018 року чоловік підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, стрілець зенітного артилерійського взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади.
6 червня о 18:30 Степан Леонідович з групою військовослужбовців виконував бойове завдання на позиції свого підрозділу у складі батальйону у Донецькій області. Тим часом ДРГ найманців РФ спробувала оточити наш взводний опорний пункт, але була помічена нашим спостережником, після чого військовослужбовці передового спостережного посту вступили у боєзіткнення. Група наших бійців у складі чотирьох чоловік почала переслідування противника, під час якого стався вибух, внаслідок якого двоє бійців одразу загинули, а ще один отримав поранення.
Через щільну замінованість місцевості тіла одразу забрати не вдалося, загиблі бійці були передані представникам ЗСУ лише 11 червня.
Похований 13 червня у селі Підопригори. У нього залишилися батьки й дружина.
- Микола Григорович Вільчинський (позивний Лютий) народився 14.05.1992 року у селі Старики Горохівського району Волинської області.
Хлопець закінчив ПТУ №27 в місті Берестечко. Проходив строкову службу на флоті. 5 років працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування 2-го розряду берестечкової ділянки Горохівського відділення ПАТ «Волиньгаз», у бригаді внутрішньобудинкових систем газопостачання.
У серпні 2014 був призваний під час мобілізації, брав участь у боях за села Кримське та Новотошківське. Демобілізувався, а 09.120.2017 року підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 3-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 12 червня в районі селища Новгородське на Горлівському напрямку від кулі снайпера. Важкопораненого бійця не встигли довезти до шпиталю.
Похований 16 червня у селі Піски Горохівського району Волинської області. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та донька.
- Ігор Юрійович Петров народився 14.02.1998 року у місті Рубіжне Луганської області.
Восени 2016 року він приєднався до лав свого підрозділу. Ігор Юрійович був завжди позитивним, сміливим та не давав ані собі, ані іншим впасти у смуток. Він був молодим та завзятим, нещодавно одружився.
Старший солдат, навідник механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 14 червня увечері в районі селища Новотошківське Луганської області внаслідок множинних осколкових поранень, яких зазнав під час багатогодинного обстрілу наших позицій (спочатку мінометного, а згодом – і артилерійського). Помер дорогою до шпиталю.
Похований 18 червня у Рубіжному. У нього залишились батьки та дружина.
- Сергій Йосипович Жук народився 08.06.1969 року у селі Усть-Кулом (республіка Комі, РФ).
1986 року він закінчив там школу, після чого навчався на водія у районній філії ДТСААФ. Після проходження строкової, 1989 року він переїхав мешкати до села Демки Драбівського району Черкаської області.
До 2002 року Сергій Йосипович працював помічником комбайнера, токарем та ковалем у фермерському господарстві, з 2002 до 2015 – ковалем у гарячому цеху Київського метро. Потім він повернувся до села Демки, де влаштувався охоронцем у фермерське господарство «Нива».
У квітні 2017 року чоловік добровільно пішов до військомату та підписав із ЗСУ контракт.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 14 червня о 21:00 в районі шахти Бутівка Донецької області.
Похований 17 червня у селі Демки. У нього залишились мати, дружина та донька.
- Сергій Васильович Остапчук народився 04.11.1970 року. Мешканець міста Хмельницький.
Сержант, механік-водій БМП 72-ї окремої механізованої бригади.
24 червня в районі селища міського типу Луганське (Світлодарська дуга) під час бою він зазнав поранень та був евакуйований до лікарні, де від ран помер.
Похований 28 червня у Хмельницькому. У нього залишились батьки та двоє братів.
- Руслан Євгенович Баглик народився 29.09.1997 року у місті Тростянець Сумської області.
Спочатку хлопець навчався у міській школі №2, а останні роки навчання пройшли у школі села Станова Сумської області.
28.03.2018 року Руслан прибув до лав свого підрозділу.
Старший солдат, навідник 2-го батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.
19 червня в районі міста Авдіївка Руслан Євгенович зазнав украй важкого поранення голови від кулі ворожого снайпера. Непритомного його було доправлено до лікарні імені Мечникова, у якій 25 червня увечері він помер, так і не прийшовши до тями.
Похований 27 червня у селі Станова. У нього залишились батьки та наречена.
- Артур Володимирович Федосенко народився 26.03.1971 року у Кропивницькому.
Закінчив ЗOШ №9, прoйшoв військoву стрoкoву службу в ЗСУ у Закавказькому окрузі. Працював в УТO «Кірoвoград», консультантом з екoнoмічнoї безпеки, а також за кoрдoнoм. З 2010 по 2015 рік працював водієм-інкасатором.
Старший солдат, водій-електрик радіопеленгаторного пункту радіотехнічного центру вузла зв’язку в/ч А1469 ПС ЗСУ. Проходив службу у військовій частині з 19.05.2016 року.
Загинув 26 червня близько 22:30 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок смертельного поранення, завданого ворожим снайпером.
Похований 29 червня на Алеї Героїв Рівнянського кладовища Кропивницького. У нього залишились дружина та донька.
- Олександр Борисович Холін народився 20.09.1983 року у селі Охримівка Вовчанського району Харківської області.
У вересні 2015 року Олександр Борисович потрапив до лав 53-ї окремої механізованої бригади, у якій служив солдатом, номером розрахунку мінометної батареї 3-го механізованого батальйону.
Це була людина, яка ніколи не казала «Ні», він охоче брався за будь-яке завдання та намагався виконати будь-яке прохання. Чуйний та щирий, Олександр посміхався, навіть якщо йому самому було погано.
У квітні 2016-го його перевели до іншого підрозділу.
Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, у якій перебував з квітня 2016 року. Брав участь у боях за Кримське та на Донецькому напрямку.
Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, яких зазнав під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.
У нього залишилась дружина та дитина.
- Володимир Володимирович Дяченко народився 06.01.1968 року у селі Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області.
Солдат 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.
Поховання заплановане у Семенівці. У нього залишився син.
- Дмитро Васильович Петрушенко народився 11.01.1971 року у селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області. Мешкав у Павлограді.
У грудні 2017 року був призваний на контрактну службу Павлоградським військоматом, а вже у січні 2018-го був доправлений до зони війни.
Солдат 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, яких зазнав під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.
Поховання заплановане у Піщанці. У нього залишились батьки, дружина та син, який зараз проходить службу в одному з підрозділів ЗСУ.
- Валерій Казімірович Шишак (позивний Поляк) народився 12.12.1960 року у Сєверодонецьку.
Брав участь у бойових діях в Афганістані. Тривалий час працював адміністратором у ресторані, згодом – у кредитній спілці.
З початком війни, у 2014 році Валерій Казімірович пішов добровольцем до батальйону «Луганськ-1», а з 16.03.2016 року перейшов служити до свого нового підрозділу.
Молодший лейтенант, командир 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 червня вранці в районі селища міського типу Південне, неподалік від Горлівки. Коли розпочався обстріл наших позицій з мінометів, великокаліберних кулеметів та АГС, під прикриттям цього обстрілу до наших хлопців наблизилась ДРГ найманців РФ. Група молодшого лейтенанта Шишака вступила у вогневий контакт, під час якого Валерій Казимірович побачив, що важко поранений один з його підлеглих, він кинувся на порятунок, і у цю мить у нього поцілив ворожий снайпер.
Поховання заплановане на 1 липня у Сєверодонецьку. У нього залишились дружина донька та син.
- Андрій Олександрович Волос народився 13.12.1995 року у Луцьку. Останнім часом мешкав у селі Завітне Ківерцівського району Волинської області.
Хлопець закінчив Луцьку школу-інтернат. Багато разів пробував потрапити на фронт, проте через брак досвіду йому відмовляли, аж поки не запропонували йти на контракт.
З 02.09.2015 року перебував на контрактній службі у ЗСУ. Місяць тому Андрій одружився.
Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 червня вранці в районі селища міського типу Південне, неподалік від Горлівки від поранення у серце, якого зазнав під час бою з ДРГ найманців РФ, що наблизилась під прикриттям обстрілу наших позицій з мінометів, великокаліберних кулеметів та АГС.
Поховання заплановане на 1 липня у селі Омельне Ківерцівського району, де зараз мешкає його родина. У нього залишились хвора мати та вагітна дружина.
- Владислав Тофікович Гусейнов (позивний Швед) народився 07.05.1983 року у місті Первомайський Харківської області.
Добровольці, які воювали пліч-о-пліч з ним у попередніх ротаціях, згадують: «Це був відважний та сміливий Воїн. Саме Воїн з великої літери. Завжди координував дії наших бійців під час бою. Завжди усміхнений та веселий. Наші хлопці неодноразово тролили ворогів о 6 ранку, вмикаючи через гучномовець гімн України на позиціях у місті Мар’їнка».
Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 червня ввечері в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок поранень, які дістав під час бою з найманцями РФ.
- Геннадій Євгенович Нємцов народився 09.02.1969 року у Черкасах.
1986 року закінчив 10 класів школи, після чого вступив до Черкаського технікуму електрифікації (зараз — політехнічний технікум). З 1987 по 1989 роки проходив строкову службу, а по поверненню з армії закінчив навчання, отримавши фах «технік-електрик».
Геннадій Євгенович захоплювався фотографією та працював професійним фотографом у комунальному міському підприємстві ритуальних послуг.
14.07.2015 року його було мобілізовано до лав ЗСУ.
Старший сержант, командир відділення снайперів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, у якій він прослужив до 24.10.2016-го, коли його було демобілізовано. Чоловік повернувся додому, але війна не скінчилась, тому 02.04.2018 року він підписав контракт.
Старший сержант, снайпер 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 28 червня о 23:30 в районі Світлодарської дуги під час бою з найманцями РФ.
Поховання заплановане на 2 липня у Черкасах. У нього залишились мати, дружина, син та донька.
