Командувач військ оперативного командування «Північ», генерал-майор Віктор Ніколюк, з перших днів вторгнення керує обороною Чернігова (і не тільки) від російських військ. Місто, яке армія рф планувала захопити за 2-3 дні і тримала в блокаді, знищуючи з артилерії та авіації, вже 37 день під повним контролем українських Збройних Сил. А в останні дні, після анонсованого відведення російських військ з-під Чернігова, українські захисники один за одним звільняють населені пункти довкола міста.
«Відведення» російських військ відбувається з боями. Це, за словами Віктора Ніколюка, означає лише те, що саме дії Збройних Сил, а не «бажання» окупантів – головна причина їхнього відступу. Дії Ніколюка при обороні Чернігова не залишилися непоміченими – 10 березня Президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання «Герой України».
20 хвилин, аби розказати головне, він знайшов сьогодні, 1 квітня.
Росіяни говорять, що відводять війська від Чернігова і з Чернігівщини. Наскільки це правда?
Росіяни змушені відводити свої війська від Чернігова. Тому що ми нанесли їм вогневе ураження і наразі той морально-психологічний стан, стан техніки, забезпечення матеріально-технічними засобами та боєприпасами, звичайно, змушує їх відводити війська. Такий факт є, вони наразі відводять війська, ми наносимо вогневі ураження – виганяємо ворога з нашої території.
Чи можемо говорити, що Чернігів з південного напрямку, київського, він розблокований?
Наразі я такою інформацією не володію. Знаю, що там проводяться заходи українськими військовими. Стверджувати інформацію, що звільнено, я не можу.
Які ваші прогнози, скільки днів треба, щоб завершити деблокаду Чернігова з південного напрямку? Щоб людям можна було більш-менш безпечно повертатися до міста і доставляти туди гуманітарні вантажі?
Як такі прогнози давати б було неправильно. Але скажу так, ми приймаємо всі заходи, щоб населення якнайшвидше могло повернутися до своїх домівок і продовжувати життя. Також зараз ми проводимо заходи по відновленню інфраструктури – це світло, вода. Проводимо розмінування території. Думаю, протягом до 5 діб ми всі ці заходи виконаємо.
А південні підступи до Чернігова? Це Ягідне, Іванівка, Золотинка, Шестовиця, Лукашівка, Слобода. Звідти росіян вже вигнали чи ні?
Наразі українські військові вже зайшли в дані населені пункти. На сьогодні туди заходять підрозділи територіальної оборони, які проводять заходи по розмінуванню території, збору зброї, зачищення території, фільтраційні заходи тощо. Розчищення від мінно-вибухових предметів, щоб можна було відкрити дорогу сполученням Київ-Чернігів. Плануємо, що за декілька діб ми ці заходи виконаємо. По інших населених пунктах – ми продовжуємо виконання заходів. Михайло-Коцюбинське, поки не буду стверджувати, там проходять заходи, але дуже скоро буде нашим.
Яким чином відбувався відвід військ? Це росіяни добровільно почали відводити війська після заяв. Чи це ми їх почали «кошмарити» і вони почали відходити?
Росіяни оголосили про відхід, але як такого відводу військ не було. Навпаки, бойові дії продовжувалися, вони наносили авіаційні та артилерійські удари, як по наших підрозділах, так і по Чернігову. Вони були направлені на нанесення збитків і загрози життю місцевому населенню. Тому ми продовжуємо виконання завдань. Було прийнято ряд військових заходів, які спонукали їх розпочати відхід. Навіть на вчорашній день (31 березня, – ред.), коли ми зайшли в одне з сіл, вони не збиралися виходити, але після того, як ми нанесли вогневі ураження, буквально за декілька годин вони вийшли з села. В подальшому, вже за селом, ми продовжували наносити вогневі ураження, тому що ми не ведемо вогонь по нашим селам, використовуємо лише тактику дії дрібних підрозділів.
Які втрати понесли росіяни за 31 березня?
Втрати в них є, великі. За інформацією місцевих жителів, росіяни всіх загиблих, яких не встигають забрати, закопують в ямах, як собак, або спалюють в крематоріях. Ми теж знаходимо загиблих, але наразі там йдуть фільтраційні заходи, тому точну кількість я не можу назвати.
Полонених брали?
Ні, наразі такої інформації немає. Якщо затримуємо, одразу передаємо відповідним органам.
Де зараз росіяни залишаються на Чернігівщині?
Наразі навколо Чернігова є велике угрупування, яке стримується на півночі Чернігова. Але ми проводимо певні заходи, які спонукають їх до виходу. Але, звичайно, в напрямку Городня, Сеньківка є великі скупчення. Наразі вони переходять до оборони, вони навіть не встигають вийти на територію росії. Ми звільняємо нашу землю.
Коли ви дізналися, що вам дають звання Героя України, як ви сприйняли цю інформацію?
По-перше, були інтенсивні бойові дії. Інформацію я вже отримав після того, як вийшов указ. Мені повідомили, з привітань знайомих відповідно. Тоді я дізнався і продовжив виконувати свої завдання. Це оцінка, ту яку надає мені Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Але я виконую свою справу.
Ви командир, який реально веде війська в бій. І казали, що на початку, під Черніговом, ви як мінімум тричі водили особисто війська в атаку. Це ваша життєва філософія чи чому ви так робите?
У нас всі такі офіцери та генерали. Всі приймали участь всі приймали участь у бойових діях і кожен в будь-який момент готовий виконувати ті, чи інші завдання – очолити атаку, контратаку. Це притаманне всім Збройним силам України на цей час.
24 лютого ви очікували повномасштабне вторгнення Росії? Як цей день для вас почався?
Ніхто не очікував, всі думали, що здоровий глузд притаманний кожній людині. І початок бойових дій – з обстрілу наших прикордонних загонів, нанесення ракетних ударів, звичайно, був несподіванкою. Але це не було шоковим станом. Ми вже тоді розпочали виконувати завдання по недопущенню вторгнення і продовжуємо його виконувати. Про це свідчать втрати ворога. Намагання зайти і затиснути Чернігів та Київ – їм не вдалося.
Чому так сталося, що буквально в перший день бойових дій, російські війська вже були майже під Черніговом? Чи були намагання стримати їх на більш дальніх рубежах до міста?
Не були вони в перший день під Черніговом. Звичайно, були прийняті заходи. Дуже багато було ворога. Хоча їм було нанесено ураження, після яких він не мав би наступати. Але ті підрозділи, які надходили, їх було дуже багато. Тому українські війська змушені були відступити до Чернігова.
Яка чисельність угрупування російських військ була в найактивніші дні бойових дій біля Чернігова?
Лише на чернігівському напрямку було близько 15-ти батальйонно-тактичних груп. Десь близько від 15 до 20 тисяч особового складу.
Мені називали цифру втрат росіян під Черніговом. Називали 2,5 тисячі людей. Це коректні дані?
Про втрати не буду стверджувати. Звичайно, є облік втрат, але не вважаю, що це буде правильно його стверджувати.
Ще коли ви воювали на Донбасі, говорили про головну тактику росіян «задавити масою, задавити силою»? Щось зараз змінилося?
Нічого. Вони так само давлять масою, не бережуть свій особовий склад. Тактика «маси», яка втрачає людей і далі пре, напевно розрахована, що у нас закінчаться боєприпаси і вони задавлять. З 1941 року не змінилася у них тактика.
Момент бойової роботи української піхоти по колоні російської бронетехніки на Чернігівщині.
Жителі села Нова Басань на Чернігівщині радіють появі Збройних Сил України.
