Ви пам’ятаєте яке виття здійнялося, коли міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес заявив, що Україні треба бути більш вдячною? ЗЕботва у повному складі ревіла як вона страждає на фронті — особливо ті її особі, які до фронту і на пару кілометрів не наближалися. А особливо мене порадували типи на кшталт Юрочки Богданова, який заявив що Захід, мовляв, сам погрів руки на еміграції з України, тож, мовляв, не треба надто дякувати за опікування нашими біженцями. Було?
Віщую — щас мені розкажуть що і де я з контексту вирвав. У них просторікувати часу багато, у ЗСУ я — а не вони.
Пригадуєте? А тепер дивіться, що написав Джей Смарт, американський політтехнолог і журналіст та спецкор видання «Kyiv Post» (цитую по допису Олега Шарпа):
«Сьогодні вранці я зустрічався з високопоставленим лобістом-республіканцем, який працював у Конгресі США понад 40 років. Він наголосив, що Київ справді втрачає підтримку – у тому числі, з причини не завжди вдалої політикою самої України.
💬 «Україна має пояснити звичайним американцям, чому вона важлива для неї. Для чого укр. делегації нескінченно приїжджають до Нью-Йорка, до Вашингтона, на заходи Атлантичної ради або Національного фонду за демократію? Це ж марна трата грошей! Українці мають їхати, наприклад, до Огайо, де сенатор Джей Ді Венс виступає проти України. В Огайо проживає величезна кількість етнічних українців та поляків. Там також виробляються танки «Абрамс». То чому ж не подякувати місцевим, розповівши, як підтримка українців створює робочі місця в Огайо?» – зазначив він.
Щоб американці відчували себе партнерами України, а не сторонніми спостерігачами чи благодійниками…»
Зрозуміло? Ще пояснити, ЯКИМИ вдячними мали бути українці? Наші, все ще світоглядні совки фразу про «бути вдячними» сприйняли так, ніби від них хочуть, аби вони рачки на колінах лазили. Іншої форми вдячності вони собі не уявляють. Захід же нам каже про принципово іншу форму вдячності. Захід каже, що дякувати треба не гасаючи в Нью-Йорк на асамблеї.
Треба дякувати американським і британським виборцям на місцях. Треба працювати з американськими виборцями. Треба на місцях формувати громадську думку на користь України. Треба це робити, бо як раз Москва дуже гарно знає як це робиться. Щось подібне ще у далекому 18 ст. робив у Лондоні російський посол Сємьон Воронцов, який давив на прем’єра Пітта через англійську громадську думку. Вже повірте, відомство Лаврова тих навичок не втратило і з американською глибинкою працює натхненно.
А ми? А ми дуже любимо корчтити скривджену гордість. Любимо гарненькі пози, а не якісні результати. Тому замість дипломатів, тезу вдячності Заходу розжовувала ЗЕботва. І от маємо.
Щойно 19 членів Палати представників уперше проголосували проти надання Україні допомоги. Кількість республіканців, що голосували проти добряче побільшала. Це — результати дипломатії зеленої команди, яка дістала Захід своїми пихою і злодійкуватістю. Ми неодноразово попереджали про таку загрозу.
Цікаво, згадував зелений мономарафон про ТАКУ перемогу Зеленського?
Печера Дракона
Очікувано, двопартійна підтримка України в США формалізувалася бюджетними голосуваннями в Конгресі в півторапартійну.
Республіканці, як «партія війни», впродовж десятиліть становили серйозну загрозу для Кремля.
Блискуча спецоперація з теплої ванни, хаосу і Трампа, відсутність наступника Маккейна змусила демократів стати яструбами.
Київ повинен подвоїти зусилля саме на міжнародному напрямку, інакше похмілля в Макдональдсі більше не залікуєш.
Реформи української економіки, структурні зміни в управлінні повинні вражати не менше за силу духу українського народу і міць української армії.
Це може повернути цікавість до подій на сході Європи, де вже другий рік ллються ріки крові. Причому, цікавість не лише західної громадськості, але й бізнесу, що нам критично необхідно.
Якщо вибори не на часі (що цілком логічно), видати Коломойського не дозволяє минуле, а звільнити Єрмака і Татарова — страх перед майбутнім, залишається єдине — новий премʼєр-міністр і уряд.
Шмигаленоміка нежиттєздатна, перепости новин зі стрічки Президента на премʼєрській сторінці справі не зарадять.
Лише наявність альтернативи у вигляді потужного Кабміну може відкласти банкрутство влади.
Врятувати навряд чи, зате рейтинг впаде не до 5%, а буде триматися на умовно пристойному 2-3 місці.
Думай-те!
Старі приколи вже не діють!
П.С. «Не посилай питати, по кому дзвонять, дзвонять по тобі».
Володимир Арʼєв:
Думаю, треба трохи детальніше про те, що сталося з допомогою Україні від Сполучених Штатів.
Саме питання виділення коштів Україні стало каменем спотикання: коли цю допомогу з тимчасового бюджету прибрали, його вдалося проголосувати.
Чому так? Частина республіканців розігрує українську карту у внутрішньому порядку денному. В цьому немає нічого нового. Таке стається з будь-якою країною, що є в центрі уваги і медіа, і уряду, і яка при цьому фінансується американським бюджетом. Вчора (умовно вчора, звісно) це був Афганістан, сьогодні ми. І нашим дипломатам-неофітам з Банкової варто було вивчити досвід інших країн, які були в топі порядку денного Вашингтону.
Що треба було робити? Країна, що в центрі уваги, повинна постійно працювати над двопартійною підтримкою і помʼякшенням наслідків розіграшу її карти. Постійна і системна робота. Проте, цього не сталося.
Команда Зеленського перебувала в ейфорії від світової підтримки лідера і пропустила момент, коли емоційне сприйняття і Зеленського, і України закінчилось і почався період цілком прагматичних питань. З республіканцями майже не працювали, мало того ігнорували праве крило, яке не раз подавало сигнали про необхідність діалогу.
Іншим, крім визначених, Банкова весь цей час максимально перекривала кисень для будь-якої діяльності на зовнішніх майданчиках. Розраховували витягнути самі і ні в якому разі не дати іншим зробити щось корисне. Бажання ексклюзиву коштувало дорого. Результат на табло для голосування Палати представників. І далі може бути тільки гірше.
Тут розумні люди проєкт державного бюджету на наступний рік більш уважно почитали. І тепер лежать тихо і пʼють валерʼянку.
Думали, що на кіно в наступному році виділяють 668 мільйонів гривень. А ніт.
В держбюджеті, який поки проєкт, окремим рядком прописано «фінансування іномовлення» на суму в 1,5 мільярди гривень. І от туди зашили виробництво телесеріалів. Планують 53 серіали зняти. Заховали, пацани.
Коротше, на кіно — 2,2 МІЛЬЯРДИ гривень. І це більше не лише у порівнянні з минулим роком, але більше і у порівнянні з 2021 роком.
Немає слів, правда. Турнікетів не вистачає. Трабли з виробництвом дронів. Автомобілів не вистачає. Волонтерським фондам доводиться отримувати ліцензії на закупівлю зброї.
А у нас кіно. Не весь 95-й квартал на роботу влаштований.
Вони не збираються вигравати війну? Чим довше, тим успішніше з власними заробітками? Чи все-таки підготовка до виборів?
З реєстрами виборців вже почалась якась активність. А з заявою слуги-нардепа Корнієнко про тестування переходу парламентсько-президентської держави до президентської, взагалі все стає на свої місця. Цементують владу, щоб не сісти до вʼязниці.
Чому, чому в найтяжчий час, який випав на долю нашої країни, її інституції очолюють не державники, а якісь пародії на них?!
Скільки можна купити, до прикладу, дронів для ЗСУ на 2,2 мільярди гривень? Чому ми їх не купуємо, а готуємось знімати серіали, бляха?!
