Два дні поспіль на фронті загиблі — на РНБО ситуація з провалом «режиму тиші» не розглядається.
Ніким не розглядається.
«Головнокомандувач» мовчить.
Його куратор Єрмак ініціює чергові ініціативи ініціювати підтвердження ініціатив.
Весь хомчаковський «паркет» давно забив на війну і хаває «нє туда полєзлі» та «розслідування ДБР про халатне відношення», справ проти окупантів не спостерігається.
Але найгірше байдужість населення, нікого вже не обурює брехня влади, і де тільки поділася та «усталость от войни» та обурення через «она идет, потому что на ней зарабативают» — всемогутній телевізор задає іншу програму.
Та вже навіть і «справжніх патріотів» (не тіх, хто в «сєктє») вкурвлюють згадки про ту ганьбу, яку чінять з армією — для тих білокурих бєстій це «ви сільно ранімиє» називається.
Давно було очевидно — справа далеко не в одному Зеленському, і навіть не в тих, хто йому здуру повірив.
Це відповідь на закиди про «недостатність оптимізму» — звідки йому взятися?
Сподівання на стійкість «меншості», яка час від часу отримує можливості діяти, питання якою ціною наступного разу.
