Минулого четверга міністр оборони Олексій Резніков був вимушений відбиватись від звинувачень у тому, що створює збройну монополію під друга керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
Причиною стала низка матеріалів у ЗМІ, які написали про таємного куратора, а також черговий лист конгресвумен Вікторії Спартц до президента США Джо Байдена.
У середу Спартц закликала адміністрацію США створити спільну оперативну групу в Міністерстві оборони для реалізації узгодженої стратегії щодо України, належного нагляду за критичною інфраструктурою та впорядкування логістики летальної допомоги, яка надається Україні.
А в четвер Резніков з’явився зі своїм коментарем на LB.UA.
Міністр пояснив, що нова «Агенція оборонних закупівель» створювалась за зразком натівської логістичної організації NSPA (NATO Support and Procurement Agency), щоб зробити закупівлі зброї для України прозорими та унеможливити корупцію.
«NSPA — це агенція НАТО з питань закупівель та підтримки. Це такий своєрідний «Amazon», тільки з товарами мілітарного призначення. Саме за цією моделлю з урахуванням стандартів НАТО створено Агенцію оборонних закупівель Міноборони. Це прозорий механізм, який зрозумілий для наших партнерів, для бізнесу, для виробників»,- пояснив Резніков.
У тому ж коментарі міністр зазначив, що працювати з чинними спецекспортерами, яких передали до Міноборони, складно через те, що вони налаштовані, насамперед, на експорт української зброї, а не імпорт. А також — велику комерційну складову і внутрішню конкуренцію серед них.
«Створення «Агенції оборонних закупівель» — це відповідь на сірі схеми різноманітних спецекспортерів, які накручували комісію, бонуси і ще бозна-що, бо ринок озброєння дуже складний», — сказав Резніков.
Дійсно, навар деяких експортерів зброї (як імпортерів) становить 30%, що в часи війни в принципі зажирно. І це фактично єдиний пункт, де можна погодись із поясненнями міністра.
Але далі йдуть дуже дискусійні пояснення. Наприклад, закупівля через NSPA – це теж не панацея. У 2020 Україна замовила в Литві антидронові рушниці, але їхнє постачання розтягнулось на два роки. І сам Резніков анонсував доставку першої партії рушниць лише у грудні 2021.
Звісно, зараз країни-партнери намагаються якомога швидше надати Україні зброю, але у всіх цих країнах крім бажання існують ще й свої протоколи і процедури.
У коментарі для LB.UA Резніков визнає, що налаштуванням комунікації з NSPA, налагодженням протоколів та «прозорої, зрозумілої, транспарентної» системи закупівель у перевірених Альянсом постачальників займається його заступник — Денис Шарапов, призначений на посаду у квітні 2022 року.
При цьому Резніков відкидає будь-які корупційні прояви в призначенні своїм заступником Шарапова та його залученості до створення «Агенції оборонних закупівель».
Але як же не шукати зради у призначенні Дениса Шарапова, якщо про специфіку його роботи ЗМІ мають дізнатися підпільними стежками від джерел, а не з офіційного повідомлення міністерства.
По-друге, проблема не тільки в тому, що Єрмак і Шарапов знайомі, а в тому, що початок просування Шарапова кадровими сходами відбувається майже з посиленням Єрмака і призначенням його керівником Офісу. І далі Шарапов переходить слідом за жирною темою в Мінстратегпром, яке перебирає на себе експортерів, а далі в Міноборони, коли це питання віддають Резнікову.
Єрмак і Денис Шарапов були бізнес-партнерами в ТОВ «Медійна група європейського партнерства». У 2018 році обоє вийшли зі складу засновників цієї компанії.
При цьому Єрмак так прокоментував зв’язки із Шараповим: «Я не займався ніякими призначеннями в «Укрспецекспорті», але добре знаю сім’ю Дениса (Шарапова), зокрема Олександра Михайловича, його батька. Можу сказати, що це дуже гідні люди», – переконує новий керівник Офісу».
Це не єдиний спільний бізнес. Також Єрмак та Шарапов є засновниками ГО «Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення».
У 2020 році колишня фірма Шарапова та Єрмака ТОВ «Медійна Група Європейського Партнерства» отримала від Міністерства культури та інформаційної політики України 25 млн грн державних коштів для виробництва фільму «Слов’яни».
Але це не головна претензія до цієї колишньої компанії Єрмака і Шарапова. В цій компанії серед іншого їхнім партнером був такий собі росіянин Рахамім Еммануїлов. І вся «творча» біографія цього росіянина свідчить про його тісні зв’язки з КДБ і ФСБ.
«Еммануїлов – це давній товариш батька голови ОП Бориса Єрмака (до батька Єрмака в журналістів також є питання щодо його співпраці з КДБ). За деякими даними, вони знайомі ще з радянських часів. У 70-80-х роках минулого століття Еммануїлов працював перекладачем у посольстві СРСР в Ірані та у торговому представництві в Афганістані. Зайве говорити, що за радянських часів в таких місцях могли працювати лише шпигуни», — нагадує про Еммануїлова журналіст Юрій Ніколов.
В останні роки росіянин перекваліфікувався на вченого-сходознавця і любив брати участь у путінському форумі на Валдаї.
Як зауважує Ніколов, звісно ця стара дружба ще не доводить, що батько і російський бізнес-партнер Єрмака створили тут сітку російських служб, але це створює зайвий привід для параної та накручування суспільства.
Тепер про інші ризики роботи Агенції, яку курируватиме Шарапов.
«Дуже сумнівно, щоб Агенція Шарапова перепродувала отриману Україною збою в будь-яку країну. По-перше, Україна в стані повномасштабної війни отримує її критично мало. А, по-друге, її банально немає як вивезти. Якщо раніше це можна було зробити через наші порти, то зараз ця можливість відрізана», — розповів Цензор.НЕТ один з експертів на умовах анонімності.
«Ризик полягає в іншому — ми ніяк не зможемо проконтролювати суму, яку Агенція витратить на закупівлю. Якщо ті ж Сполучені Штати виділять нам умовно 100 мільйонів доларів і ми будемо купувати на них зразки радянської зброї, то в цьому ланцюжку цілком може з’явитись якийсь посередник, який отримає великі комісійні. Тому та ж Спартц в принципі права, коли просить проконтролювати цей ланцюжок», — зазначає співрозмовник.
Як відомо, Спартц просить Байдена зокрема і про впорядкування логістики летальної допомоги Україні.
Зараз, щоб купити зброю, Україна часто проходить сім кіл пекла і досить часто країни не дають поставки напряму, бо в них немає дозволів на торгівлю з Україною. І тоді їх закуповують треті країни, які потім їх продають Україні. І ці ланцюжки такі сладні, що за ними дійсно краще стежити, щоб туди не впихнули чергового Віталія Жукова.
В умовах війни жодного контролю за цим процесом фактично немає. Громадськість ніколи не була допущена до цієї святая святих. А в часи війни це ніхто і не робитиме. Більшість в парламентському комітеті нацбезпеки і оборони належить «Слугам народу» і навряд чи вони будуть дуже критичними. Керівники майже усіх силових відомств тепер в орбіті впливу Єрмака-Татарова.
І оскільки кожне таке призначення відбувається з душком непотизму, то краще не звинувачувати опонентів в необґрунтованій критиці друзів Єрмака, а створити реальні запобіжники і контроль не тільки з довірених осіб влади. Щоб не розвивати в народу параною, мовляв, якщо зброю і не крадуть, то гроші на тому наварюють запросто.
І ще – Резніков нічого не говорить конкретного у своєму коментарі про друге Агентство, яке займатиметься постачанням обмундирування, палива, харчування. Але саме навколо цих закупівель відбувались найбільші скандали минулих років. І не хотілось би постсркриптум знайти там ще одну людину Єрмака.
